Ііі. Посмугована м’язова тканина.

Створює основу скелетних м’язів, частини внутрішніх органів (язик, м’яке піднебіння, глотка, 1/3 частина стравоходу, гортань).

Побудова значно складніше, вона складається не з клітин, а з м’язових волокон, які об’єднуються в м’язові пучки.

М’язові пучки мають:

а.) циліндричну форму, заокруглені кінці;

б.) довжину від 1-5 мм до 10 см і більше;

в.) оболонку,

г.) велику кількість ядер;

д.) міофібрили ,які розташовуються пучками і йдуть вздовж довгої осі волокна.

Міофібрили мають ділянки з різними фізико-хімічними та оптичними властивостями. Той факт, що ділянки міофібрил розташовуються у волокні на одному рівні, зумовлює поперечну посмугованість всього волокна.

Тканина називається свавільною , так як її скорочення проходять залежно від нашої волі.

Іу.Серцевий м’яз.

Серцевий м’яз - складається з серцевих міоцитів (кардіоміоцитів ) та серцевих провідних міоцитів. У центрі серцевого міоцита розташоване одне ядро, а по периферії концентруються пучки міофібрил. Їхня поперечна посмугованість ідентична посмугованості міофібрил скелетної м’язової тканини. Міоцити лежать ланцюжком і утворюють м’язове волокно. Межа між міоцитами утворена сарколемою та міжклітинною речовиною. Ці своєрідні структури лежать впоперек м’зових волокон і називаються вставними дисками.

Серцевий м’яз за будовою нагадує посмуговану м’язову тканину, але скорочується як непосмугована м’язова тканина.

У.Нервова тканина.

Особливість будови: наявність клітин в міжклітинній речовині.

Складається з нейрона (нервової клітини) та нейроглії ( міжклітинної речови).

НЕЙРОН.

Специфічна функція нейронів заключається в тому, що нейрони приходять в стан збудження

під дією подразника, а передають це збудження у вигляді нервових імпульсів.

Будова нейрона.

Нейрони мають тіло, яке може бути різної форми та розмірів і два види відростків:

а) аксон (нейрит)- завжди один, довгий, виходить за межі тканини і здійснює зв’язок між

нейронами та іншими клітинами і тканинами організму.

Аксони з’єднуючись і вкриваючись оболонкою, утворюють нервове волокно.

б) дендрити - відносно короткі, їх багато, вони не виходять за межі тканини і здійснюють

зв’язок між нейронами.

КЛАСИФІКАЦІЯ НЕЙРОНІВ:

1. За функцією: а) аферентні(чутливі);

б) проміжні (асоціативні);

в)еферентні (рухові);

г) секреторні (гіпоталямічні);

2.За кількістю та характером відростків:

а) уніполярні (1відросток);

б) біополярні (2 відростка);

в) мультиполярні (3 та більше)

ВКЛЮЧЕННЯ в тілі нейрона.

1. Базофільна (хроматофільна) або тигрова речовина -

зустрічається в тілі та дендритах у вигляді зернистості. Будова речовини

змінюється при різних станах нервової системи ( отруєння, холод, голод, гіпоксія),

воно руйнується і зникає.

Функція :

а) частина цитоплазми, в якій активно синтезуються білки;

б) відповідальна за пам’ять.

2.Нейрофібрили - у вигляді тонких ниток розташовані в тілі нейрона в різних напрямках, і

утворюють сітку.

Функція: проводять збудження.

НЕЙРОГЛІЯ.

Складається із клітин різної форми, розмірів та функцій.

Поділяється на :

а) макроглія - клітини гліоцити,

- знаходяться в речовині мозку між нейронами,

- входять до складу оболонок нервових волокон,

- супроводжують нервові закінчення.

Функції: - опорно - захисна, - секреторна, - трофічна, - транспортна.

б) мікроглія - клітини - гліальні макрофаги - це клітини, які здатні до

амебоподібного руху та фагоцитозу.

УІ. НЕРВОВІ ВОЛОКНА.-ЦЕ ВІДРОСТКИ НЕРВОВИХ КЛІТИН / осьові циліндри/, які вкриті

оболонками.

Оболонка нервових волокон - нейролема створена клітинами, які називаються

нейролемоцитами (шванновські клітини).

В залежності від будови оболонки розрізняють:

а)безмієлінові нервові волокна (безм’якотні),

б)мієлінові нервові волокна (м’якотні) .

БЕЗМІЄЛІНОВІ - характеризуються тим, що лемоцити в них щільно прилягають одна до

одної та утворюють тяжі протоплазми. В такій оболонці розміщується один або

декілька осьових циліндрів.

МІЄЛІНОВІ - мають більш товсту оболонку, внутрішня частина якої вміщує мієлін.

На певній відстані в волокні розташовані косі лінії - насічки мієліну та звуження -

вузли нервового волокна (перехвати Ранв’є).Ці волокна товщі за безмієлінові.

Пучки мієлінових та безмієлінових нервових волокон покриваючись сполучно-

тканинною оболонкою утворюють нервові стовбури або нерви. Сполучнотканинна

оболонка нерва називається епінервієм. Вона проникає в товщу нерва і покриває пучки

нервових волокон (перінервій) та окремі волокна (ендонервій). В епінервії розташовані

кровоносні та лімфатичні судини ,які проходять в перінервій та ендонервій. Перерізка

нервових волокон викликає дегенерацію периферичного відростка нервового волокна, при

якій він розпадається на ділянки різної величини. На місці перерізки виникає запальна

реакція та утворюється рубець, через який ,в подальшому, можливе проростання

центральних відростків при регенерації нерва.

УІІ. НЕРВОВІ ЗАКІНЧЕННЯ

Нервові волокна закінчуються кінцевими апаратами - нервовими закінченнями.

За функцією розрізняють 3 групи нервових закінчень:

а)чутливі ,або рецептори,

б)рухові та секреторні, або ефектори,

в)закінчення на інших нейронах - міжнейрональні синапси.

Чутливі нервові закінчення - рецептори - утворені кінцевими розгалуженнями чутливих

нейронів.

Вони сприймають подразнення:

а)із зовнішнього середовища -ЕКСТЕРОРЕЦЕПТОРИ,

б)із внутрішніх органів - ІНТЕРОРЕЦЕПТОРИ,

в) із м’язів, зв’язок, сухожилків, які реагують на зміну положення окремих

частин тіла в просторі - ПРОПРІОРЕЦЕПТОРИ.

Ефектори - бувають двох типів:

а)рухові (моторні)- нервові закінчення являються кінцевим розгалуженням рухових

клітин в м’язовій тканині і називаються нервово-м’язовими закінченнями.

б)секреторні-вони в залозах утворюють нервово-залозисті закінчення.

Названі види нервових закінчень являють собою нервово-тканинний синапс.

Міжнейрональні синапси - закінчення на інших нейронах.

Зв’язок між нейронами здійснюється за допомогою синапсів. Вони утворені

кінцевими гілками нейрита однієї клітини на тілі, дендритах або аксонах іншої.

В синапсі нервовий імпульс проходить тільки в одному напрямку /з нейрита на тіло,

або дендрити другої клітини./ В різних відділах нервової системи вони побудовані по

різному.

УІІІ. ОРГАНИ. СИСТЕМИ ОРГАНІВ.

Під час еволюційного розвитку багатоклітинних тварин відбуваються якісні зміни тканин, внаслідок чого утворюються органи, які є морфологічно оформленою і функціонально спеціалізованою частиною організму.

До складу органа завжди входить кілька тканин, які утворюють складну структуру, що має певну функцію.

Усі сформовані та несформовані розвинені органи хребетних тварин і людини побудовані за єдиним планом.

Вони складаються з :

а)строми - опорної тканини, яка , як правило, представлена кількома різновидами сполучної

тканини;

б)паренхіми - виконує основну функцію органа.

Таким чином, строма та паренхіма - це дві групи тканин, які об’єднані для виконання

певних функцій.

Є органи паренхіматозні (печінка, нирки). А є порожнисті (шлунок, кишки)

в) оболонки - зовні орган обов’язково вкритий оболонкою різної будови .

Розрізняють

а)постійні органи ,або дефінітивні ,які виникали в процесі онтогенезу і функціонують до кінця

життя індивіда (мозок, печінка)

б)тимчасові, або провізорні -органи, які з’являються на нетривалий час і потім зникають

(амніон, плацента, загрудинна залоза)

в)прогресивні органи, які відсутні ,або менш розвинені і в процесі еволюційного розвитку

стають досконалішими та більш спеціалізованими (м’язи лиця та кисті, великий мозок)

г)регресивні органи - це органи, які в процесі еволюції поступово рудиментують і зникають

(червоподібний відросток, зуби мудрості)

СИСТЕМА ОРГАНІВ - це сукупність органів одного походження , які мають спільні риси будови,

пов’язані анатомічно і топографічно , а також виконують однакову функцію.

В організмі людини 10 систем органів.

Всі вони об’єднані в єдину цілісну систему, яка постійно взаємодіє із зовнішнім

середовищем і перебуває в стані рухомої рівноваги.

Цю складну історично сформовану систему називають організмом.

ЛЕКЦІЯ №4