VII. Проекційні зони кори.

В корі великого мозку відбуваєтеся аналіз усіх подразнень, які поступають з оточуючого зовнішнього і внутрішнього середо­вища. Найбільше число аферентних імпульсів поступає через ядра таламуса до клітин третього та четвертого шарів кори великого мозку. У корі великого мозку розміщуються центри, що регулюють виконання певних функцій. І.П. Павлов розглядав кору великого мозку, як сукупність кіркових кінців аналізаторів.

Під терміном "аналізатор" розуміють складний комплекс анатомічних структур, який складається з : - периферичного рецепторного (сприймаючого) апарата,

- провідників нервових імпульсів та

- центра.

За сучасними уявленнями, розрізняють три типи зон кори великого мозку:

- первині проекційні зони;

- вторинні;

- третинні (асоціативні).

Первинні проекційні зони - це центральні відділи ядер аналізаторів. В них розміщені високо диференційовані та спеціалізовані нервові клітини, до яких поступають імпульси від певних

рецепторів(зорових, слухових, нюхових смакових та шкірних).У цих зонах відбувається тонкий аналіз аферентних імпульсів різного значення.

Ураження вказаних зон приводить до розладу чуттєвих та рухових функцій.

Вторинні зони - периферичні відділи ядер аналізаторів.

Тут відбувається: а) подальша обробка інформації,

б) встановлюються зв'язки між різними за характерами подразниками.

При ураженні вторинних зон виникають складні розлади сприйняття.

Третинні зони (асоціативні) - моторні зони (мозковий відділ рухово­го аналізатора) представлений передньою центральною звивиною та розміщеною поблизу неї ділянками лобної

області. При її подраз­ненні виникають різні скорочення скелетної мускулатури на проти­

лежній стороні.

Область шкірної рецепції

(мозковий кінець шкірного аналізатора)

представлена в основному задньою центральною звивиною.Клітини цієї області сприймають імпульси від тактильних, больових і темпе­ратурних рецепторів шкіри.

Область зорової рецепції

( мозковий кінець зорового аналізатора)

розміщена в потиличних долях кори головного мозку обох півкуль.Цю область слід розглядати як проекцію сітчастої оболонки ока.

Область слухової рецепції

(мозковий кінець слухового аналізатора)

локалізується у скроневих долях кори головного мозку. Сюди по­трапляють нервові імпульси від рецепторів завитки внутрішнього вуха.

Область смакової рецепції

(мозковий кінець смакового аналізатора)

розташований у нижніх долях центральної звивини. Сприймає нер­вові імпульси від смакових рецепторів слизової оболонки порожни­ни рота.

Область нюхової рецепції

(мозковий кінець нюхового аналізатора)

розташовані в передній частині грушоподібної долі кори головного мозку. Сприймає нервові імпульси від нюхових рецепторів слизової оболонки носа.

Зони, які відповідають за функцію мови

(мозковий кінець мовнорухового аналізатора):

а) в лобній області лівої півкулі (у прадворуких) розміщується моторний центр мови

(центри Брока) . При його ураженні мова ускладнена або неможлива;

б) в скроневій області розміщується сенсорний центр мови (ц. Верніке).

Ураження цієї області призводить до розладів сприйняття мови. Хворий не розуміє

значення слів, хоча здатність вимовляти слова зберігається;

в) в потиличній долі кори знаходяться зони, які забезпечують сприй­няття письмової

(зорової) мови. При ураженні хворий не розуміє на­писаного.

Будь яка функціональна зона кори головного мозку знаходить­ся і в анатомічному і в функціональному контакті:

з другими зонами кори великих півкуль,

з підкорковими ядрами,

з утвореннями проміжного мозку та

ретикулярною формацією,

що забезпечує доско­налість функцій, які вони виконують.

УІІІ. АСОЦІАТИВНІ ПОЛЯ ТА ЇХ ФУНКЦІЇ.

Асоціативні зони - це є третинні зони. Нейрони цих зон можуть збу­джуватися під впливом

імпульсів, які ідуть від рецепторів різного зна­чення (від рецепторів слуху, фоторецепторів,

рецепторів шкіри т.п.). Це так звані полісенсорні нейрони, за рахунок яких встанов-

люються зв'язки між різними аналізаторами. Асоціативні зони отримують перероблену

інформацію від первинних і вторинних зон кори великих півкуль.

Третинні зони грають роль:

- у формуванні умовних рефлексів,

- вони забезпечують складні форми пізнання навколишньої дійсності.

ІХ. ЛІМБІЧНА СИСТЕМА.

Лімбічною системою наз. найбільш стародавньою частиною кори го­ловного мозку, розміщену на медіальній (внутрішній) стороні вели­ких півкуль головного мозку.

Основними структурами лімбічної си­стеми є:

а) поперекова звивина, яка окантовує мозолисте тіло,

б)гіпокампова звивина,

в) гіпокамп,

г)мигдалеподібне тіло,

д)склепіння,

є)прозора перетинка

Чим більше розвинена тварина, тим відносно меншу область займає лімбічна система головного мозку. В наш час доведено, що утворення лімбічної системи прий­мають активну участь:

1.в регуляції вегетативних ф-цій ( особливо травлення);

2.в регуляції поведінкових реакцій організму;

3. у формуванні та регуляції емоцій;

4.у формуванні та проявленні пом’яти.

5.Вона забезпечує кірковий контроль всіх вегетативних функцій:

а) серцево-судинної;

б) дихальної;

в) травної систем;

г) обміну речовин і енергії.

Цю систему називають «вісцеральним мозком». До нього йде інформація від внутрішніх органів. Подразнення різних областей лімбічної системи

змінює вегетативні функції:

- АТ, - дихання, - рухи ШКТ, матки, сечового міхура.

Пошкодження приводить до порушення поведінки.

Х. ОБОЛОНКИ МОЗКУ.

Мозок вкритий 3 оболонками: