II. Кістка як орган

В організмі людини 206 кісток, 95 парних, це 8-10% від загальної маси тіла ( 5-6 кг).

Кістка зовні вкрита щільною компактною речовиною, у середині знаходиться губчаста

речовина, заповнена кістковим мозком (жовтим або червоним).

Кістковий мозок (medulla ossium) - побудований з ретикулярної тканини, в петлях якої лежать

стовбурові клітини крові, з яких розвиваються всі види клітин крові.

Червоний кістковий мозок відповідає за утворення кров’яних клітин. У дорослої

людини утворення червоних кров’яних тілець відбувається у проксимальному епіфізі

стегна і плеча, черепа, ребер, грудини і хребта.

Жовтий кістковий мозок поступово замінює червоний - ліпоцити надають йому

жовтого кольору

Зовні кістки знаходиться окістя (періост)– щільна сполучно-тканинна оболонка.

Періост складається з двох шарів:

а)зовнішнього - волокнистого - більш щільний шар побудований з переплетених

товстих пучків колагенових волокон, між якими проходять судини та нерви,

спрямовані в товщу кістки;

б)внутрішнього - остеогенного - складається з пучків колагенових та еластичних

волокон, а також великої кількості остеобластів, які в процесі росту кістки

розмножуються і перетворюються на остеоцити. Таким чином кістка росте

зовні шляхом нашарування.

Окістя виконує функції:

а) живлення кісток;

б) захист кісток;

в) іннервація кісток.

г) ріст і регенерація кісток.

Кістки тіла починають розвиватися ще в ембріоні з мезодерми.

До двох місяців формується повний скелет. Кістки скелета в ембріоні утворені з хрящів.

Після двох місяців починається процес оссифікації (остеобласти замінюють клітини хрящів).

До 18-20 року життя , останній хрящ, в результаті діяльності гормонів, перетворюється на кістку і ріст кістки в довжину завершується. Ріст кістки в ширину відбувається внаслідок об’єднаних дій остеобластів і остеокластів.

Перелом кістки приводить в активність всі остеобласти, що знаходяться в межах періосту до максимуму. В результаті перелому кров’яні судини переламані і на місці перелому утворюється гематома (кров’яний згусток).Остеобласти переходять на місця поранення і за декілька днів кров’яний згусток замінюється грануляційною тканиною. Ця гуля називається мозоля.

З часом відбувається відкладання кальцієвих солей і мозоля перетворюється у кістку.

Кістка :

- на 1\3 – з органічних речовин( осеїн) – які надають кісткам пружності.

- на 2\3 складається з неорганічних сполучень ( солі Ca і P), які надають кісткам твердість. Процес відкладання солей, що приводить до затвердіння кістки називається кальціфікація

(оссифікація).

Кальцій вбирається тільки із верхньої частини тонкої кишки або дванадцятипалої кишки. Кальцій вбирається тільки в кислому середовищі, і коли середовище далі по ШКТ стає більш лужним, то вбирання кальцію припиняється. Тому збільшення кислотності шлункового соку сприяє абсорбції.

На абсорбцію кальцію впливають також:

а) потреби організму, як наприклад під час росту або вагітності;

б) вітаміни А, С, Д. Вітамін Д приводить в дію транспортну систему і збільшує рівень

проходження кальцію через кишкову мембрану.

в) лактоза покращує абсорбцію кальцію тим, що утворює сполуку із кальцієм, яка без

труднощів транспортується через кишкову мембрану.

Склад кістки постійно змінюється.

Фактори, що покращують відкладання кісткового матеріалу:

1.Фізичні вправи стимулюють відкладання кісткового матеріалу (відкладання кісткового

матеріалу відбувається пропорційно до тієї ваги, що кістка має витримати (при

переломі ноги вона знаходиться в гіпсі стає тонкою та декальцінується, тому фіз.

вправи відкладання кісткового матеріалу).

2.Достатня кількість кальцію, фосфору та вітамінів А, С, Д в дієті.

3.Достатня кількість пітуітарного гормону росту.

4.Після настання статевої зрілості, важливу роль відіграють статеві гормони

(тестостерон, естрогени). Під час менопаузи, коли тканина втрачає естрогени,

кількість кісткового матриксу зменшується , випускається кальцій і фосфор, що

приводить до крихких кісток (остеопороз).

Фактори, які прискорюють абсорбцію кістки: