Форми запалення.

1. Альтеративне - найчастіше в паренхіматозних органах (нирках, печінці, міокарді).

1. Ексудативне запалення: - серозне (ексудат має 5%білка, трохи лейкоцитів, загиблі

клітини),

-гнійне,

- геморагічне.

1. Проліферативне(продуктивне) - протікає хронічно.

4.Специфічне хронічне, має чіткі особливості , характерні для запального процесу ,

викликаного певним збудником.

Туберкульоз - специфічне запалення , яке викликається мікобактерією туберкульозу .

Утворюються туберкульозні пагорбки, які складаються з епітеліальних клітин. Не

мають судин. До складу пагорбка входять лімфоїдні клітини .По периферії вони

утворюють лімфоїдний вал .

Сифіліс - збудник бліда спірохета.

В першій стадії проходять зміни в місті первинного впровадження збудника

( твердий шанкер) в регіонарних лімфатичних вузлах . В другій стадії - ураження

судин і поява характерних інфільтратів ( сифіліди ), на слизових оболонках і шкірі .

ІІІ . КПР . Регенерація , загальна характеристика, види

Регенерація - процес, в основі якого лежить відновлення структур на зміну загиблих .

ФІЗІОЛОГІЧНА РЕГЕНЕРАЦІЯ - відновлення на основі саморегуляції, проявляється на всіх

рівнях.

. Періодично гинуть і регенерують : - клітини шкіри , - слизові , - різні залози , - клітини

системи кровотворення .

РЕПЕРАТИВНА (ВІДНОВНА) РЕГЕНЕРАЦІЯ - виникає в умовах патології при хворобах ,

ушкодженні тканин .

а) Реституція - на місті загиблої тканини відновлюється ідентична ( загоєння виразок ) ,

б) Субституція - на місті зруйнованої тканини розвивається сполучна (утворюється рубець). Під час регенерації відбувається збільшення об’єму і кількості збережених клітин, що веде до розвитку тканини (гіпертрофії),оточуючої ділянку ушкодження. Така гіпертрофія називається регенераційною гіпертрофією.

ІУ. РЕГЕНЕРАЦІЯ ОКРЕМИХ ОРГАНІВ І ТКАНИН.

1.Сполучна тканина - відновлю добре , приймає участь в неповній регенерації інших тканин

( утворюється рубець ) .

2.Кров - при невеликих крововтратах - швидко і повно за рахунок посилювання кровотворення в

кістковому мозку . При великих крововтратах з’являються додаткові вогнища

кровотворення - кістковий мозок, печінка , тощо.

3.Кісткова тканина - добре регенерує ,кістка відтворюється з окістя .

4.Хрящова тканина - здатна до регенерації лише в умовах функціонального навантаження .

5.М’язова тканина - добре відновлюється поперечно-смугаста, на місці пошкодження

утворюється рубець .

6.Епітеліальна тканина - добре відновлюється покривний ,слизові, шкіра, гірше - залози .

7.Нервова тканина:

• нейрони - практично не відновлюються ,

• в ушкодженій тканині мозку - відбувається розростання нейрології , або сполучної тканини мозкових оболонок ,

• периферичні нерви - добре , якщо зберігається зв’язок з нейроном , а якщо на місці пошкодження утворюється рубець, то може затримуватися ріст , тому

хірурги намагаються зшити нерв .

Центри регенерації - є в багатьох органах і являються джерелом росту тканин ( кісткова -

окістя , епітелій - базальна мембрана ) .

Дике м’ясо - в наслідок регенерації виникає надлишковий розвиток грануляційної тканини . Це

може бути причиною порушення відновлення тканин та розвитку опух .

Перебіг регенерації залежить від :

а) загального стану організму ( стану ЦНС ),.

б) віку ,

в) характеру харчування,.

г) іннервації відновлювальної тканини,

д) характеру пошкодження тканини.

У.ГІПЕРПЛАЗІЯ , ГІПЕРТРОФІЯ , ВИЗНАЧЕННЯ , ВИДИ .

Гіпертрофія - збільшення кількості клітин та міжклітинних структур, яке пов’язано із

підвищенням їх функції.

Гіперплазія - збільшення кількості клітин та міжклітинних структур. Обидва процеси нерідко

протікають разом .

Види гіпертрофій :

1. Істинні - збільшення маси тканини , яка забезпечує функцію органа.

Розвивається при:

а ) функціональному навантаженні;

б ) розладу нервово - гуморальної регуляції ;

в ) розладу обміну речовин .

1)робоча гіпертрофія - розвивається в зв ’язку з посиленням функції у здорових людей

( спортсмени , фізична праця) ;

2.)компенсаторна - коли робоча розвивається в умовах патології;

3)вікарна ( замінна ) - викликана заміною функції відсутнього органа або його частини;

4)дисгормональна - пов’язана з розладом функції ендокринних залоз.

ІІ . Несправжня - збільшення об’єму органа за рахунок розростання інтерстиціальної тканини ,

частіше жирової .

Вона : 1 . Визначається розладом нейро- гуморальної регуляції обміну речовин .

2 . Розвивається одночасно в багатьох органах ( гіперфункція гіпофізу - акромегалія

характеризується збільшенням об’єму виступаючих частин тіла: носа , язика ,

підборіддя , пальців ,кінцівок ) .

3 . Вона не має компенсаторного значення .

4 . Супроводжується значними порушеннями функцій .

Метаплазія - перехід одного виду тканини в інший , споріднений їй.

Розвивається тільки в епітеліальній та з’єднувальній . При цьому один вид епітелію може

перетворюватися тільки в інший вид епітелію , а з’єднувальна тільки в свою різновидність

(пухка в щільну, хрящова в кісткову) .

УІ.ПУХЛИНИ - ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА .

Пухлина - новоутворення , або бластома , патологічний процес , який характеризується

нестримним ростом клітин .

Епідеміологія - відомості про частоту захворювань ї смертності :

а) щорічно захворюють більш як 6.3 млн. чоловік, помирає - 4,3 млн. чоловік,

б) 90 % пухлин пов’ язано з дією зовнішнього середовища,

в) за даними ВОЗ смертність від пухлин займає друге місце (15-23%) після ССС

г) показники смертності - на 10тис. населення від злоякісних пухлин

в 1976р. становили:

• США -175, 8

• Англія - 225,

• Японія - 125,3

• СНД 139,1

• чоловіки в:

- 1,5 р. частіше захворюють пухлинами кров’яної і лімфатичної систем;

- в 2 р. - раком шлунку ї стравоходу;

- в 4 р. - раком легенів.

ОНКОЛОГІЯ- наука, яка вивчає пухлини.

Макроскопічна будова пухлин:

а) зовнішній вигляд - форма вузла, шляпки гриба, кольорової капусти;

б) поверхня - гладенька, шорстка, бугриста, сосочкова;

в) розміщення: - в товщі органу ; - на поверхні ; - пронизує дифузно весь орган;

г) розміри різні, це залежить від швидкості росту і розміщення;

д) консистенція :

- щільна (пухлини хрящ їв, кісток, строми),

- м’яка ( пухлини з розташуванням в паренхімі);

є) другорядні зміни :

- запалення,

- ділянки некрозу,

- ослизнення,

- відкладення вапна ( променева ї хіміотерапія)

ж) на розрізі - однорідна, біло - сірого або сіро - рожевого кольору, нагадує рибне м’ясо.

МІКРОСКОПІЧНА БУДОВА ПУХЛИН

- відрізняється великою різновидністю.

ЗАГАЛЬНІ РИСИ - складається з:

паренхіми( клітин, характерних для даного виду пухлин),

строми ( вона створена сполучною тканиною органа у якому виникла , містить

судини, нервові закінчення).

Ріст пухлин

І.В залежності від ступеню диференціювання розрізняється 3 види:

1.Експансивний - росте « сама з себе» , відштовхуючи і не руйнуючи оточуючі

тканини. Росте повільно. Характерний для зрілих доброякісних пухлин.

2..Опозиційний - виникає за рахунок перетворення нормальних клітин в пухлинні .

3.ІнфІльтруючий, або інвазійний - характеризується тим, що клітини пухлини

розростаються за її межами в оточуючі тканини ї руйнують їх.

ІІ. По відношенню до просвіту порожнистого органу розрізняють 2 види росту пухлин:

1.ендофітний - інфільтруючий ріст -росте в середину стінки органу;

2. екзофітний - експансивний ріст - росте в порожнину органа.

Від числа вогнищ розрізняють 2 види пухлин:

• уніцентричні ( одне вогнище),

• мультицентричні ( багато вогнищ.).

УІ. ГІСТОГЕНЕЗ, МОРФОГЕНЕЗ ПУХЛИН.КЛАСИФІКАЦІЯ.

Морфогенез - це механізм розвитку в морфологічному освітленні.

Стадії :

а) передпухлинні зміни (передракові)- обов ’язкова .

Виходячи з того , що передракові стани одні обов’язково переходять в рак , а інші ні -

їх ділять на :

облігатний передрак - завершується розвитком раку , пов’язаний з спадковою

схильністю;

факультативний передрак - характеризується гіперпластичними та дистрофічними

процесами в тканинах та органах;

б) формування пухлини.

Гістогенез пухлин - визначення тканинного походження.

При виникненні пухлин зберігається закон специфічної продуктивності тканин;

(епітеліальна пухлина розвивається з епітелію; нервова пухлина - з нервової тканини;

кісткова пухлина - з кісткової тканини).

Етіологія пухлин.

Існують чотири основні теорії:

1.Вірусо - генетична - головна роль у виникненні пухлин надається онкогенним вірусам.

2.Фізико - хімічна - зводить виникнення пухлин до впливу різних фізико-хімічних речовин.

3.Дисонтогенетична теорія - пухлини розвиваються з неправильно розвинутих тканин під

дією провокуючих факторів.

4.Поліетіологічна теорія - різноманітні фактори у виникненні пухлин .Всі перераховані теорії

пояснюються нею.

Класифікація пухлин

В основу покладений :

а) гістогенетичний принцип з урахуванням морфологічної локалізації і особливості

структури,

б) доброякісність і злоякісність пухлин.

1.Епітеліальні пухлини без специфічної локалізації (органонеспецифічні).

2.Пухлини екзо - і ендокринних залоз, а також епітеліальних покровів (органоспецифічні).

3.Мезенхімальні пухлини.

4.Пухлини меланін утворюючих тканин.

5.Пухлини нервової системи і оболонок мозку.

6.Тератоми.

1.Епітеліальні пухлини без специфічної локалізації (органонеспецифічні)

Доброякісні : Злоякісні:

а) папілома (шкіра, слизові) а) «рак на місці»

б)аденома (залозисті органи) б)плоскоклітинний рак - шкіри

в)аденокарценома -

г)слизово - колоїдний рак (залозистий рак).