4. Атрофія -визначення ,причини. Ознаки.Види.

Атрофія - зменшення об’єму органу і зниження його функцій протягом нормального життя

людини чи внаслідок захворювання.

Гіпоплазія - природжений недорозвиток органу і зниження його функцій .

Аплазія - природжена відсутність органу .

Ознаки атрофії :

• зменшення органу в об’ємі ;

• бурхливе забарвлення органів;

• ущільнення органу;

• поверхня органу зерниста.

Форми атрофії:

1.Фізіологічна - супроводжує життя людини (після народження атрофуються пупочні артерії, в

юнацтві - вилочкова залоза , у похилому віці - м’язи і статеві залози, в старості - багато

внутрішніх органів і тканин).

2.Патологічна - пов’язана з захворюваннями і розвивається в будь - якому віці.

Може бути :

- загальна - стосується всього органу ;

- місцева - стосується окремих частин органу .

Загальна атрофія або виснаження розвивається при:

- голодуванні (аліментарна дистрофія);

- злоякісних пухлинах (ракова кахексія).

Кахексія - крайня ступінь виснаження з атрофією багатьох органів.

Виникає при : - захворюванні ЦНС;

- захворюванні ендокринної системи

Характерно : - різке схуднення ;

- запалі очі та щоки ;

- атрофія м’язів і внутрішніх органів ;

- майже повна відсутність підшкірної жирової клітковини;

- при розтині серце і печінка бурого кольору;

- землистий колір обличчя ;

- шкіра тонка ,зморшкувата;

- кістки стають крихкими.

Місцева атрофія - розвивається внаслідок порушення кровообігу або іннервації.

Види:

• атрофія від бездіяльності (до тканин притікає менша кількість крові, обмін речовин в них знижений , клітини зменшуються в об’ємі );

• атрофія від тиску (пухлиною, рубцевою спайкою);

• атрофія від недостатку кровообігу (атеросклероз судин мозку призводить до його атрофії, яка супроводиться недоумкуватістю);

• нейрогенна атрофія (при ушкодженні спинного мозку, поліомієліті, травмі периферичних нервів ).

КІНЦЕВИЙ НАСЛІДОК АТРОФІЇ.

Коли атрофія органів виражена помірно, якщо причини усунені, нерідко поновлюється структура і функція органів.

ЛЕКЦІЯ №8

ТЕМА: «ЗАПАЛЕННЯ. КОМПЕНСАТОРНО - ПРИСТОСУВАЛЬНІ

РЕАКЦІЇЇ. ПУХЛИНИ.

І.ЗАПАЛЕННЯ. ВИЗНАЧЕННЯ. ПРИЧИНИ. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА.

1.Запалення - це патологічний процес, який розвинувся в еволюції, в якості захисно-

пристосувальної реакції організму на ушкодження та проявляється

альтерацією, ексудацією, проліферацією.

Вчення про запалення має стародавню історію. Ще Гіппократ вважав , що запалення має для організму знешкоджуюче значення, казав про «користь гною». Цельс (25 років до н.е.)

описав перші 4 ознаки запалення , 5 -ту - Гален.

Поняття , позначаючи запальні процеси прийнято складати, добавляючи до латинської або грецької назви органа , в якому є запалення, закінчення «ит» (плевра - плеврит).

Найстародавнішим проявленням запалення є фагоцитоз(винайшов І.І.Мечніков) - поглинання і перетравлення іншого походження тіл .

Характерні клінічні ознаки запалення:

1.Прочервоніння (rubor) - розширення і повнокрів’я артеріол, капілярів, сповільнення

току крові, потім гіперемія змінюється синюшним відтінком.

2.Припухлість(tumor) - є наслідком судинної реакції .В тканині утворюється ексудат та

інфільтрат.

3.Біль (dolor )- виникає внаслідок подразнення ексудатом чутливих нервових волокон.

4.Підвищення t⁰ (calor )- воно пов’язане з посиленим притіканням артеріальної крові,

посиленням обміну речовин в тканині при запаленні .