2. Предмет і завдання патологічної анатомії і фізіології.

ПАТОЛОГІЯ - вчення про закономірності виникнення , розвитку та завершення

хвороби.

Вона поділяється на:

1.Загальна патологія - вивчає типові патологічні процеси, які лежать в основі

хвороби (компенсаторно- пристосувальні реакції, некроз, стрес, шок, кому,

алергію, тощо).

2.Частна патологія - вивчає конкретні хвороби.

ПАТОЛОГІЧНА АНАТОМІЯ -наука, яка вивчає будову та форму ушкоджених органів.

Основними методами в пат. анатомії являються:

а) аутопсія - розтин (вскрытие) трупів,

б)біопсія - прижиттєве вивчення клаптиків тканин,

в)експерименти на тваринах - вивчають морфологічні зміни в органах і тканинах в

процесі хвороби.

ПАТОЛОГІЧНА ФІЗІОЛОГІЯ - експериментальна дисципліна, тому моделювання на

тваринах захворювань, близьких до захворювання людини , є провідним методом.

3.Патолого-анатомічна служба.

Патологічна анатомія - не тільки теоретична наука, вона має важливе практичне

значення. Всі померлі підлягають паталогоанатомічному розтину.

Для вітчизняної патологічної анатомії характерний клініко -анатомічний напрям. Ще А.І.Полунін - засновник московської школи патологоанатомів, він приділяв цьому велику увагу. Велика заслуга в розвитку клініко- анатомічного напрямку належить Абрикосову та Давидовському - великим вченим патологоанатомам. Порівняння клінічних проявів хвороби, виявлених при житті з морфологічними даними, отриманими при розтині

допомагають вияснити причини діагностичних помилок та сутність хвороб, а також дає можливість не повторяти свої помилки.

Велике значення мають кл³н³ко - анатом³чн³ конференц³¿, де обговорюються результати пор³вняння кл³н³чного та патолого-анатом³чного анал³з³в смертельних випадк³в. Так³ конференц³¿ сприяють п³двищенню квал³ф³кац³¿ медичних прац³вник³в.

Вивчення результатів патолого-анатомічних досліджень, дає можливість систематизувати їх, обробляти, що допомагає ще краще зрозуміти особливість кожного захворювання .

Таким чином, патологоанатом контролює лікувально - діагностичну діяльність лікарів, а аналіз патолого-анатомічних даних є важливим для збагачення практичних навиків медичних працівників.

4.Здоров’я, хвороба. Причини виникнення хвороби.

Здоров’я -психічне, фізичне та соціальне благополуччя.

Хвороба - це життя , порушене в своєму русі пошкодженням структури та функцій

організму під впливом зовнішніх та внутрішніх ушкоджуючих факторів,

яка супроводжується розладом нормальної життєдіяльності організму та

обмеженням працездатності.

Норма - фізична міра здоров’я

Причини виникнення хвороби:

1.соціальні чинники - чинники суспільного середовища , в якому живе людина.

Соціальні хвороби:

а)рахіт - хвороба нетрів;

б)туберкульоз - хвороба скупчення;

в)сифіліс - хвороба нерозбірливий статевих контактів.

Роль ЦНС;

1.Велике значення в розвитку хвороби має психічний стан людини (жах, переляк,

психічна травма),

2. Помилкові дії медперсоналу можуть негативно впливати на перебіг хвороби або її

виникнення;

3.Студенти - медики дуже часто знаходять у себе ті хвороби , які вони вивчають;

4.Помилковий діагноз може дійсно викликати симптоми захворювання;

Мудров казав: «Медикам необхідно знати, що ми маємо діло не з хворим організмом, а з хворою людиною, і що потрібно лікувати не хворобу, а хворого».

Хвороба супроводжується всілякими патологічними процесами.

ПАТОЛОГІЧНИЙ ПРОЦЕС - це хвороблива зміна структури і функції, по якій ще не

можна з’ясувати хворобу(запалення зіва, підвищення температури тощо).

ПАТОЛОГІЧНИЙ СТАН - один з етапів пат. процесу, коли виникненні явища

зберігаються тривалий час.

Для кожної хвороби є типові клінічні прояви - сполучення визначених симптомів.

Симптом - характерна ознака хвороби (нудота, блювання, слабкість, кашель).

Синдром - сукупність симптомів визначеної хвороби.