Продуктивність вальцьової дробарки визначається по формулі:

G = 60π·D·b·l·n· , (4.3)

де G – продуктивність вальцьової дробарки, кг/год;

b – ширина зазору між валками, м;

l – довжина валка, м;

 – об'ємна маса подрібненого матеріалу, кг/м³;

 – коефіцієнт, що враховує нерівномірність живлення валків;

y = 0,5…0,7.

Якщо валки обертаються з різною частотою, то їх продуктивність визначається по середній частоті обертання.

Потужність, споживана вальцьовою дробаркою, визначається по формулі:

N = 0,117D·l·n·(120d_н + D²), (4.4)

де N – потужність, споживана вальцьовою дробаркою, кВт;

d_н – початковий діаметр матеріалу, що подрібнюється, м.

Розмір часток, надходять на подрібнювання повинен бути в 20…25 раз менше діаметра гладких валків і в 10…12 раз менше діаметра рифлених валків; для дробарок із зубатими валками (при подрібненні плодів і овочів) відношення D / d_н= 2…5.

4 .2. Молоткова дробарка. Молоткова дробарка див. мал. 4.4 за одне приймання забезпечує відносно високий ступінь подрібнення таких матеріалів, як зерно, картопля, цукор, сіль і інших матеріалів. Робочою частиною її є молотки 2, виконані із хромонікелевої сталі, вільно підвішені на стрижнях 3 дисків ротора, змонтованого на валу. Ротор поміщений у кожусі із внутрішньою рифленою поверхнею й змінним ситом 4 у нижній частині. При роботі дробарки матеріал подрібнюється ударами обертових молотків, ударами матеріалу о рифлену робочу поверхню кожуха й о поверхню сита. Ступінь подрібнення регулюється величиною отворів набору сит.

Окружну швидкість обертання молотків визначають по формулі (4.2).

Продуктивність молоткової дробарки визначається по формулі:

G = 35D·l , (4.5)

де G – продуктивність молоткової дробарки, кг/ год;

D – діаметр ротора, м;

l – довжина ротора, м;

 – об'ємна маса подрібненого матеріалу, кг/м³.

Потужність, споживана дробаркою, визначається по формулі:

N = 0,15D²·l·n, (4.6)

де N – потужність, споживана молотковою дробаркою, кВт;

n – частота обертання ротора, об/хв.

4 .3. Картофелетерткова машина. Терткові машини призначені для подрібнення картоплі на крахмало-патокових заводах і плодів при виробництві соків.

Робочим органом картофелетертки див. мал.4.5 є барабан 1 із зубчастими пилками 2, обертковий зі швидкістю близько 50 м/с. Картофелетертка обладнано двома притискними колодками 3 і 4, якими регулюється ступінь подрібнення. Робоча поверхня верхньої колодки набрана зі сталевих стрижнів, а нижньої – з пилок. Картофель, що надходить у терткову машину притискається до корпусу обертовим барабаном, пилки якого труть картоплю. Остаточне стирання його проводиться між барабаном і колодками. Для досягнення високого ступеня здрібнювання картофелетерки в нижній частині постачені ґратками 5.

Продуктивність її визначається по формулі:

G = 8,5·10^-3·K·D·b·n·h²·, (4.7)

де G – продуктивність картофелетерткової машини, кг/с;

K – кількість пилок, розміщених на барабані;

D – діаметр барабана, м;

b – ширина барабана, м;

n – частота обертання барабана, об/хв;

h – висота виступаючої частини зубів, м;

 – об'ємна маса подрібненого картоплі, кг/м³.

4.4. Різальна машина. Основними параметрами, що характеризують роботу різальних машин, є питоме зусилля різання, оптимальна швидкість різання, якість одержуваного продукту й стан робочої крайки ріжучого пристрою.

Дія різань заснована на відносному русі ріжучих пристосувань – ножів і матеріалу. Цей відносний рух може бути здійснене різними способами.

Під швидкістю різання розуміють швидкість переміщення крапки леза різального інструмента щодо крапки на поверхні зрізу матеріалу в напрямку робочого руху. При обертовому русі різального інструменту за швидкість різання ухвалюють швидкість крапок леза, найбільш вилучених від осі обертання.

Продуктивність бурякорізки визначають по формулі:

G = L··z·w_р··К₁·К₂, (4.8)

где L – довжина ріжучої кромки ножа, м;

 – середня товщина стружки, м;

z – число ножів;

w_р – скорость різання, м/с;

 – густина буряка, кг/м³;

К₁ – коефіцієнт об'ємного ущільнення, що враховує нерівномірність розподілу буряка в робочому обсязі машини й залежний від кутової швидкості ротора ω;

при ω = 5…20 рад/с:

К₁ = 1,38·10^-5·ω^3,4 + 0,56, (4.9)

де ω – кутова швидкість ротора, рад/с;

К₂ – конструктивний коефіцієнт, що враховує ступінь використання ножів у різанні:

для відцентрових різань К₂ = 0,9;

для дискових – К₂ = 0,85.

Потужність, споживана бурякорізкою, залежить від конструкції різання, кількості й довжини ножів, швидкості різання, довжини й форми стружки.

Загальна потужність привода для бурякорізки визначається по формулі:

N = (N₁+N₂+N₃+N₄+N₅) / _пр, (4.10)

де N – загальна потужність привода для бурякорізки, кВт;

N₁ – потужність, необхідна для подолання сил тертя буряка о внутрішню поверхню корпуса різання, кВт;

N₂ – потужність, необхідна для подолання сил опору різанню буряка, кВт;

N₃ – потужність, необхідна для прискорення маси буряка в роторі до швидкості різання, кВт;

N₄ – потужність, необхідна для подолання сил тертя між коріннями буряка при вступі їх з бункера в ротор, кВт;

N₅ – потужність, необхідна для подолання опору повітря при обертанні ротора, кВт;

_пр – коефіцієнт корисної дії привода.

Потужність N₁ визначають по формулі:

N₁ = 6,28·10^-3·P_п·h·ω·r_в²·f·K₂, (4.11)

де P_п – питоме зусилля притиснення буряка до корпуса, Па;

h – висота шару буряка, рівна довжині ріжучої кромки ножа, м;

ω – кутова швидкість обертання ротора, рад/с;

r_в – внутрішній радіус корпуса різання, м;

f – коефіцієнт тертя буряка о матеріал корпуса різання.

Потужність N₂ визначають по формулі:

N₂ = 10^-3P_c·L·z·r_p·ω·K₃, (4.12)

де P_c – питома сила опору різанню, Н/м;

P_c = 66w_р^0,2(1+1,81w_р^0,36), (4.13)

де w_р – швидкість різання, м/с;

L – довжина ріжучої кромки одного ножа, м;

z – число ножів;

r_p – радіус різання, дорівнює відстані від центру обертання ротора до вершини ножа, м;

K₃ – досвідчений коефіцієнт, що враховує перекриття частини ріжучих кромок ножів;

К₃ = 0,8…0,9.

Потужність N₃ визначають по формулі:

N₃ = 0,5·10^-3·G·ω²·r_в², (4.14)