4.2 Джерела фінансування інвестиційної діяльності

Ознака класифікації

Джерела фінансування

За відносинами власності

• власні (прибуток, амортизаційні відрахування, повернення збитків, грошові накопичення й збереження фізичних і юридичних осіб);

• залучені (кошти від продажу акцій, пайові та інші вклади фізичних та юридичних осіб);

• займані або позикові (облігаційні займи банківські й бюджетні кредити тощо)

За видами власності

• державні інвестиційні ресурси (бюджетні, позабюджетні, держвласність тощо);

• ресурси офіційних фінансово – кредитних установ (банки, інвестиційні і пайові фонди, недержавні пенсійні фонди, страхові лізингові компанії тощо);

• фінансові кошти індивідуальних інвесторів;

• інвестиційні ресурси іноземних інвесторів;

• корпоративні інвестиції (акціонерні товариства тощо)

За рівнем власників

• на рівні держави (макрорівень);

• на рівні регіонів, галузей, на муніципальному рівні (мезорівень);

• на рівні підприємств, комплексів (макрорівень)

Вид капіталу

Переваги

Недоліки

Форми функціонування

Джерела

внутрішні

зовнішні

довгострокові

коротко-строкові

В ласний

- простота залучення;

- здатність генерування більш високого прибутку;

- забезпечення фінансової стійкості розвитку підприємства

- обмеженість обсягу залучення;

- висока вартість;

- невикористання можливості приросту ефекту рентабельності

- статутний фонд;

- резервний фонд (резервний капітал);

- спеціальні (цільові) фінансові фонди;

- нерозподілений прибуток;

- інші форми власного капіталу

- прибуток;

- амортизаційні відрахування

- додатковий пайовий або акціонерний капітал;

- капітал приватних інвесторів, безпосеред-ньо вкладений в статутний фонд

- інші зовнішні джерела

- незворотна фінансова допомога держави й місцевих бюджетів, недержавних фондів та інститутів

Позичковий

- широкі можливості залучення;

- збільшення фінансового потенціалу підприємства;

- формування необхідного обсягу інвестиційних ресурсів

- генерація найбільш небезпечних ризиків у діяльності фірми;

- формування меншої норми прибутку;

- залежність вартості такого капіталу від кон’юнктури ринку;

- складність процедури залучення

- грошова (банківський кредит);

- обладнання (фінансовий лізинг);

- товарна (комерційний або товарний кредит);

- нематеріальна (інтелектуальний кредит)

- внутрішня кредиторська заборгованість

- підприємство – лізінгодавач;

- державні цільові й пільгові кредити;

- товарний (комерцій-ний) кредит

- кредити банків;

- кредити і займи небанківських фінансових установ

Джерела фінансування підприємств

Зовнішні

Внутрішні

макрорівень

Іноземні інвестиції, кредити, займи

Власні кошти підприємств, ресурси фінансового ринку, заощадження населення, бюджетні інвестиційні асигнування

мікрорівень

Бюджетні інвестиції, кошти кредитних установ, страхових компаній, недержавних пенсійних та інвестиційних фондів, заощадження населення, емісія цінних паперів.

Прибуток, амортизація, інвестиції власників підприємства; раніше виконані довгострокові вкладення, строк сплати яких закінчується у поточному періоді страхова сума відшкодування збитків, викликаних втратою майна тощо

переваги

Великий обсяг можливого їх залучення, зовнішній контроль за ефективністю інвестиційної діяльності

Спрощене й швидке залучення, не потребують сплати відсотка, знижують ризик неплатоспроможності й банкрутства, управління повністю залишається в руках засновників

недоліки

Тривалий період залучення, надання необхідних гарантій, підвищення ризику банкрутства підприємства у зв’язку з несвоєчасним погашенням отриманих позичок, втрата частини прибутку у зв’язку зі сплатою відсотка

Невеликий обсяг можливого залучення, недостатній (суб’єктивний) контроль з боку інвестора