26) Геологічна хронологія.

На основі визначення відносного, а пізніше і абсолютного віку гірських порід, вивчення послідовності відкладів окремих пластів осадових порід та тотожності знайдених у них залишків керівних організмів, уся історія Землі була поділена на окремі геологічні етапи розвитку. Найбільший із них - мегацикл, далі послідовно йдуть ера, період, епоха, вік та інші.Назви періодів у своїй більшості запозичені від назви місцевості, де вперше були виявлені гірські породи цього віку, або від назви прадавніх племен, які мешкали в цій місцевості

Інколи четвертинний період називають ще антропогенним,завдяки появі людини на початку цього періоду.Періоди (системи) у свою чергу розділяються на дві чи три епохи які називають, як і періоди, з добавленням слів: рання (нижній), середня (середній), пізня (верхній)

27)Хімічний елемент, мінерал, гірська порода, корисна копалина

Корисні копáлини — мінеральні утворення земної кори, хімічний склад і фізичні властивості.Корисні копалини перебувають у земній корі у вигляді скупчень різного характеру (жил, штоків, пластів, розсипів тощо).

Мінерал-природна речовина, що утворилась під час геологічних процесів в земній корі або за еквівалентних процесів на інших космічних тілах у Всесвіті.Типовим прикладом мінералів можуть слугувати складові частини гірської породи граніту: польовий шпат, мікроклін K(AlSi3O8), кварц SiO2, слюда мусковіт.Число відкритих мінералів зростає з року в рік і нині перевищують 4000. Наука, що вивчає мінерали зветься мінералогією.

Гірські породи-природні агрегати однорідних або різних мінералів, утворених за певних геологічних умов у земній корі або на її поверхні.Як правило, гірськими породами вважаються тільки тверді тіла, хоча в широкому розумінні до гірських порід входять також рідкі речовини (вода, нафта тощо) та природні гази.

Хімічний елемент-тип атомів з однаковим зарядом атомних ядер і певною сукупністю властивостей. Маса ядра атома хімічного елементу може бути різною, в залежності від кількості нейтронів у ньому. Сукупність атомів елементу з однаковою масою називається нуклідом, а ізотопами називаються атоми одного елементу з різними масами.

28) Мінерали, їх фізичний стан та будова

До мінералів належать тверді тіла кристалічної будови, що мають природне походження та характеризуються однорідною структурою і певним хімічним складом.

Зональна будова - внутрішня будова кристалів, зумовлена чергуванням у них шарів різного складу, або різних властивостей. Залежить від зовнішньої форми кристалів та умов росту.

Кожний мінерал має певний хімічний склад і характерну для нього внутрішню будову, від якої залежать його зовнішня форма та фізичні властивості.

Розрізнюють такі зовнішні фізичні властивості мінералів: колір, колір риски, прозорість, блиск, спайність, злом, твердість, розчинення у кислотах, смак, запах, щільність.

Для характеристики кольору та його відтінків використовують такі терміни: білий, чорний, сірий, бурий, червоний, жовтий, зелений, синій. Такі назви, як оранжевий, рожевий, блакитний застосовуються для уточнення відтінків, наприклад, оранжево-жовтий, блакитно-білий та ін.

Прозорість. Це здатність мінералів пропускати світло. Розрізняють прозорі (гірський кришталь, ісландський шпат та ін.), напівпрозорі (халцедон, опал та ін.) і непрозорі (графіт, пірит та ін.).

Блиск. Це здатність мінералів відбивали світло (залежить від кількості відбитого світла).За цією властивістю мінерали розподіляють на дві великі групи: з металевим та неметалевим блиском

Спайність. Це здатність мінералів розколюватись при ударі в окремих кристалографічних напрямках з утворенням гладких або дзеркальних поверхонь - поверхонь спайності.

Твердість. Це здатність мінералів чинити опір механічним зусиллям, які роз'єднують його частинки. Ступінь твердості мінералів визначається приблизно в порівнянні з твердістю еталонних мінералів за шкалою Ф. Мооса