1. Зміст науки геологія

Назва "геологія" походить віддвохгрецькихслів: gео - Земля і lоgоs - поняття, вчення, наука.

Геолоігія — це комплекс наук про будову Землі, її походження і розвиток, вона базується на вивченні гірських порід і земної кори в цілому.

Із зростанням відомостей про Землю з геології виділився ряд споріднених наук: мінералогія, петрографія, динамічна геологія, геотектоніка, палеонтологія, історична геологія, геоморфологія, геохімія, геофізика тощо.

Геологічні науки висвітлюють певне коло питань, а саме: ) науки, що вивчають речовинний склад Землі, мінералогія, петрографія; 2) науки про будову Землі і процеси, які відбуваються в ній, геотектоніка, динамічна геологія, вулканологія, сейсмологія, геологія моря; 3) науки, що вивчають історію Землі, палеонтологія, історична геологія, палеогеографія ;4) науки прикладного характеру вчення про корисні копалини, гідрогеологія, інженерна геологія тощо.

Розглянемо коротко змістосновних з названих наук:

мінералогія - фізичнівластивості і хімічна природа мінералів, тобтоприродниххімічнихсполук, якіберуть участь у будовіземної кори;

петрографія - склад, будова, походження і умовизаляганнягірськихпорід;

геотектоніка - рухи і будоваземної кори, формизаляганняверствгірськихпорід;

динамічнагеологія - процеси, якізмінюютьземну кору і виглядЗемлі в цілому;

палеонтологія - наука про давнівикопніорганізми, їхбудову, розвиток, географічнепоширення в різніперіодиісторіїЗемлі; вона тіснопов'язана з зоологією і ботанікою, бо з допомогоювивчаютьісторіюрозвиткурослинного і тваринногосвіту;

історичнагеологія - геологічнаісторіяЗемлівіднайдавнішихчасів до сучасноїепохи, встановлюєпослідовністьзмін, яківідбувалисяпротягоміснування;

палеогеографія - фізикогеографічніумови, якііснували на поверхніЗемліуминулігеологічніепохи;

геоморфологія - формирельєфуземноїповерхні, їхпоходження і розвиток;

вчення про кориснікопалини - дослідженняпоходження, закономірностейпоширення і форм заляганнякориснихкопалин;

гідрогеологія - умовизалягання води в земнійкорі, склад, походження і властивості;

інженернагеологія - гірські породи земної кори, їхпридатність для будівництварізнихспоруд: будинків, мостів, каналівтощо; для цьоговивчаютьїхміцність і стійкість до температурнихзмін, навантажень та можливостірозвитку в них різноманітнихшкідливихгеологічнихпроцесів (зсувів, суфозій, карсту, просадок та ін.).

Усігеологічні науки тіснопов'язаніміж собою і даютьзагальну картину будови і розвиткуземної кори і Землі в цілому.

Історія формування геології

В історії розвитку геології можна виділити кілька етапів. Перший з них поширюється на античнийперіод (два-три тисячоліття до нашоїери), другий — на І-ХІУст., третій — XV — XVII ст., четвертий — XVIII — першу половину XIX ст., п'ятий — віддругоїполовини XIX ст. до наших днів

Перші два етапи часто об'єднують в один — донауко­вий.Вінхарактеризуєтьсяпоступовимнагромадженнямспостережень і фактів, першимиспробамиїханалізу та узагальнень. Так, Арістотель доводив, що Земля має форму кулі, щоодні й тісамімісця не лишаютьсязавжди суходолом або морем, що море приходить туди, де ранішебувсуходіл, і навпаки, ділянки, якібули суходолом, вкриваються морем.

Піфагор учив, що обличчя Землі невпинно змінюється, що море й суходіл ведуть між собою боротьбу. Страбонстверджував, що Земля зазнаєвертикальнихрухів: вона то піднімається, то опускається, завдякичомувиникаютьострови.

Третій етап у розвитку геології починається в епоху Відродження і пов'язаний з іменами видатних учених цієї епохи Леонардо да Вінчі (1452—1529 рр.), ГеоргоАгріколи (1494-1555 рр.). Перший, працюючи на будівництві іригаційних споруд в Італії, дійшов висновку, що ділянки суходолу, на яких ведеться будівництво, в минулому були морським дном, оскільки в гірських породах, з яких вони складені, є чимало решток морських організмів, — тобто на поверхні Землі відбуваються зміни. Агрікола працював у Чехії та Саксонії. Він склав перші посібники з мінералогії, гірничої справи та металургії. Великезначення для розвиткугеологіїмалипраці з астрономії М. Коперника (1473—1543 рр.). ВінупершедовівгеліоцентризмСонячноїсистеми (тобто, щопланети, в тому числі й Земля, обертаютьсянавколоСонця).

У XVII ст. суттєвийвнесок у розвитокгеологіїзробивданськийвчений Н. Стено (1638-1686 рр.). Він заклав підвалини стратиграфії (науки про нашаруваннягірських порід) і тектоніки.Г. В.Лейбніц (1646-1716 рр.). Він першим висловив думку, що кристалічні (магматичні) гірські породи утворили- ся з розплавленої гарячої маси, з якої колись складалась Земля і яка потім застигла.

Четвертийетапвизначаєтьсястановленнямгеології як науки, вінохоплює XVIII і першу половину XIX ст. Цейетап у розвиткугеологіїпов'язаний з іменами М. В. Ло-моносова (1711-1765 рр.), А. Вернера (1750-1817 рр.), Д. Геттона (1726-1797 рр.), В. Сміта (1769-1839 рр.), Ч.Лайєля (1797-1875 рр.) і ін. Російськийприродозна- вець М. В. Ломоносов правильно оцінивгеологічні про-цеси, вказав на їхнютривалість, виділивзначеннявзаємодіїендогенних і екзогеннихпроцесів у розвиткуземної кори. Велику роль відігралийогороботи з мінералогії та гірничоїсправи. ПрофесорФрейберзькоїакадемії в Саксонії А. Вернер був одним з основоположниківсучасноїмінералогії.

Шотландський вчений Д. Геттон (засновник школи плутоністів) вважав, що провідна роль у геологічних процесах належить підземним силам (внутрішній теплоті Землі, вогню) і відкидав думку про осадове походження магматичних порід (гранітів, базальтів тощо).

Вирішальну роль у розвитку геології на цьому етапі відіграла розробка палеонтологічного методу визначеннявідносного віку гірських порід англійським вченим В. Смітом. Суть методу полягає в тому, що відносний вік гірських порід визначають за рештками відмерлих організмів, бо з кожним комплексом різних за віком осадових порід пов'язаний комплекс власних організмів.

У 1830—1833 рр. вийшла в світвідомапрацяанглійськоговченого Ч. Лайєля «Основигеології», в якійнауковообгрунтовано метод актуалізму.

У 1838 р. швейцарський геолог А. Греслі (1814-1865 рр.) ввів поняття «фація» для визначення фізико-географічних умов, що зумовлюють ті або інші особливості порід.

У 1869 р. російський дослідник М. О. Головкінський встановив закономірності у розподілі фацій у просторі і часі та закон кореляції фацій, сформулював основні принципи осадкоутворення і показав залежність формування рельєфу й річкових терас від вертикальних рухів земної кори. З цих досліджень розпочався новий етап у розвитку історичної геології, її завданням стало не тільки вивчення геохронології і стратиграфії порід, а й реконструкція фізико-географічних умов. Дальший розвиток палеогеографічних досліджень пов'язаний з іменем російського геолога й палеонтолога М. І. Андрусова (1861-1924 рр.), який застосував палеогеографічний аналіз і вивчення фацій для детальної розробки стратиграфії неогену півдня Росії та України.

П'ятий етап розвитку геології ознаменувався виникненням і розвитком вчення про геосинкліналі і платформи, яке відіграло суттєву роль у подальшому розвитку геологічної науки. На підставіцьоговчення та іншихнауковихдосягненьгеологія остаточно формується як наука. Згеологіївиділяється низка самостійних наук: історичнагеологія, тектоніка, регіональнагеологіятощо; вдосконалюютьсястарі та виникаютьновіметодидосліджень - геохімічні, геофізичні, дистанційнітощо.

2.Об’єктом вивчення геоморфології є будова, походження і закономірності розвитку сучасної поверхні Землі і її сучасного рельєфу; форми рельєфу земної поверхні, їхній генезис, розвиток і пов'язані з ними корелятнівідклади;сучаснийрельєф поверхні Землі; сучасний рельєф земної поверхні і зовнішні сили, що його змінюють; закони розвитку поверхні твердої земної кори, поверхні літосфери; з'ясування історії розвитку сучасного рельєфу землі.

3. Завдання геоморфології: дослідження рельєфу морського і океанічного дна з метою пошуку корисних копалин; аналіз морфології рельєфу; визначення генезису рельєфу; визначення віку рельєфу; відтворення етапів розвитку рельєфу; встановлення інтенсивності змін під впливом ендо- і екзогенних чинників; оцінювання придатності різних форм рельєфу для промислово-господарської діяльності.

Методигеоморфології:

• Діалектичний метод 

• Історичний метод

• Генетичний метод

• Порівняльно-описовий метод

• Математичніметоди

В залежностівідорганізаціїгеоморфологічнихробітрозрізняють:

• методипольовихгеоморфологічнихдосліджень

• методистаціонарні

• методи камеральні

За спрямуваннямгеоморфологічнихдослідженьвиділяютьсядвівеликігрупиметодів:

• геолого-геоморфологічні

• географо-геоморфологічні