4. Загальна характеристика пам’яті. Види пам’яті. Мнемічні операції і прийоми. Моделі пам’яті.

Загальна характеристика пам’яті. Пам'ять – основа психічної діяльності, без якої неможливо зрозуміти засади формування поведінки, мислення, свідомості, оскільки для кращого зрозуміння людини необхідно мати якомога більше інформації про неї. Пам'ять – психічний процес, який полягає в закріпленні, збереженні та наступному відтворенні минулого досвіду, що дає можливість його повторного застосування в життєдіяльності людини. Процеси, пов’язані з пам’яттю прийнято іменувати «мнемічними». Основу пам’яті складають зв’язки або асоціації. Предмети, явища пов’язані в дійсності, пов’язуються і в пам’яті людини. Тому, зустрівши один з цих об’єктів, ми можемо за асоціацією згадати інший, пов'язаний з ним. Виділяють прості та складні асоціації. До простих належать три види: за суміжністю. за схожістю, за контрастом. За суміжністю – поєднують явища, що пов'язані між собою часовими або просторовими зв’язками; за схожістю – пов’язують явища, які мають схожі риси; за контрастом – пов’язуються два протилежні явища. До складних асоціацій відносять змістовні. де пов’язані явища, котрі і в дійсності постійно пов’язані (ціле та частина, причина та наслідки тощо). Забування є природним процесом, який має вибірковий характер, воно може бути повним або частковим, довготривалим або тимчасовим. Протікає забування нерівномірно: після заучування, в перші 5 днів воно швидше, ніж в наступні. Забування залежить від характеру діяльності, яка передувала запам’ятовуванню, та після нього; індивідуальних особливостей людини; її психічного та фізичного стану під час запам’ятовування. Відтворення запам’ятованої інформ. проходить наступний шлях: - впізнавання (прояви пам’яті, які мають місце при повторному сприйнятті об’єкту); - пригадування (відбувається при відсутності сприйняття об’єкту). Пригадування більш активна форма відтворення, яка значною мірою залежить від ясності формулювання задач, ступеню логічного упорядкування запам’ятованої та збереженої в довготр. п. інформ.

Види пам’яті. В залежності від особливостей матеріалу, який запам’ятовується Блонський запропонував виділяти 4 типи пам’яті: - рухова, моторна (пам'ять на системи рухів); - образна (пам'ять на зорові сприймання або уявлення); - словесно-логічна (пам'ять на смислові характеристики мови); - емоційна, афективна (пам'ять на емоційне забарвлення тих чи ін. подій). В залежності від тривалості збереження інформації розрізняють: сенсорну, коротко- і довготривалу пам'ять. Сенсорна пам'ять – це дуже короткий біологічний процес, який зберігає інформ. на рівні рецепторів в межах ¼ сек. (250 млсек.). За цей час на підсвідомому рівні приймається рішення чи перевести цю інформ. в свідомість. Після цього інформ. деякий час перебуває в проміжній короткотривалій памяті (20 сек.). При цьому вона обслуговує або актуальну діяльність людини – оперативна п.; або ж приймається рішення про необхідність збереження цієї інформ. в подальшому в довготривалій пам’яті. Відомо, що об’єм короткочас. пам’яті обмежений і складає 7±2 одиниці. Тривала пам'ять служить для довгочасного збереження інформ., її об’єм а також тривалість збереження практично необмежені. Існують припущення, що довготр. п. ґрунтується на кодуванні в структурах і-РНК. Спрямованість і усвідомленість мнемічних процесів відображає поділ пам’яті на мимовільну (інформ. запамятовується без спец. прийомів заучування, під час виконання діяльності або роботи з інформ.) і довільну (цілеспрямоване заучування за доп. спец. прийомів, при ньому ефективність запам’ятовування залежить від його прийомів і цілей). В залежності від характеру зв’язків між поняттями розрізняють деклеративну (на факти) і процедурну пам'ять (на процеси, які дозволяють з доп. певних дій здобути з існуючої інформ. нову).

Мнемічні операції і прийоми. Довільне запам’ятовування – достатньо складний процес і для підвищення його ефективності люди намагаються використовувати спец. операції і прийоми. Мнемічні операції – це загальні способи полегшення запам’ятовування, які використовуються для матеріалів різного змісту. Мнемічні прийоми – це більш спеціалізовані способи покращення запам’ятовування, які можна застосовувати лише в окремих випадках або ж до окремого змісту. До мнемічних операцій відносять: - групування (поділ матеріалу за певними критеріями); - виділення опорних пунктів (фіксація короткого пункту, що є основою більш широкого змісту; пр. тези, заголовки, нові слова тощо).

Моделі пам’яті. Перша сучасна модель пам’яті була запропонована амер. дослідниками Во і Норманом в 1965 р. Ця модель ґрунтувалась на припущення Вільгельма Джеймса про поділ пам’яті на первинну і вторинну, для чого була проведена експериментальна перевірка даної концепції. Во і Норман у своєму дослідження використовували списки з 16 слів, які пред’являлись у різному темпі. Ці дослідження показали, що основну роль в процесі зникнення інформ. з короткотр. п. відіграють не процеси затухання, а процеси витіснення попередньої інформ. новою. Модель Во і Нормана послужила основою для розробки інших моделей. Вона складалась по суті лише з двох частин: коротко- та довготривалої пам’яті. Більш складна і розширена модель була запропонована Р. Аткінсоном і Шифріним. Ця модель мала на меті пояснити різні механізми таких явищ як керування відтворенням інформ., передача інформ. в довготр. п., кодування в сенсорній памяті, тривале збереження в короткочас. п. В цій моделі вводиться розмежування між структурними елементами, де зберігається матеріал в пам’яті і тими даними, які підлягають запам’ятовуванню. Ця модель передбачає три сховища інформ.: сенсорний регістр, коротко- і довготривале сховище. Згідно модель дані зовн. світу спочатку попадають в сенсорну п. Короткочас. сховище пам’яті розглядається як робоча система, в якій інформ. зберігається 15-30 сек. В більшості випадків ця інформ. витісняється новою і безслідно зникає. Проте, якщо ці дані мають істотне значення в майбутньому, або ж потрібні на довший час, то вони поміщаються в так званий «буфер повторення», підструктура короткочас. п. Чим довше інформ. утримується в «буфері обміну», тим більша ймовірність, що вона буде збережена в довготр. п. Процес переміщення інформ. між сховищами переважно контролюється самим індивідом. Важливу роль в процесі керівництва інформацією займає процес кодування – класифікація даних в короткотр. п відповідно до структур, які створені в довготр. п. Пізняше Аткінсон і Шифрін більш деталізували механізм керування інформ. в пам’яті. Дві попередні моделі отримали назву «ящиків в голові». Наступна модель була запропонована Крейком і Локхардом. Згідно з нею, результати емпіричних досліджень зручніше описувати, якщо в концепцію пам’яті ввести поняття рівня переробки. Загальна ідея цього підходу – вся інформ., яка переробляється (запам’ятовується) людиною піддається ряду послідовних процедур переробки від самих поверхневих до найбільш глибоких рівнів. Елементи сенсорної інформ., які піддаються більш глибокій переробці запам’ятовуються краще, ніж ті, які піддаються поверхневій переробці. Згідно цієї теорії пам'ять по суті є побічним продуктом переробки інформ. і збереження її слідів безпосередньо залежить від глибини переробки інформ. Згідно цієї моделі читання для перевірки правопису і читання для переказу відбувається на різних рівнях переробки, побудова моделі ситуації, яка описується, вимагає більш глибокого аналізу.

5. Загальна характеристика категорії мислення. Узагальненість і опосередкованість процесу мислення. Функції і види мислення. Операції мислення. Загальна характеристика категорії мислення. Категорія мислення в суч. психології є однією з найскладніших і суперечливих. Мислення – це процес узагальненого і опосередкованого відображення загального і істотного в оточуючій дійсності. Мислення здійснює регулюючу функцію щодо поведінки людини, оскільки пов’язане зі створення цілей, програм та засобів діяльності. Мислення є соціально зумовленим процесом, прийоми та операції мислення мають соціальне походження, тобто формуються у взаємодії з іншими членами соц. оточення. Вони формуються в результаті спеціальної навчальної діяльності і в тісному спілкування з ін. членами соціума. Соц. ізоляція дитини веде до різкого гальмування розумового розвитку, а мислення часто набуває спотворених форм. Мислення спирається на знання, здобуті попередніми поколіннями. Цілі мислительної діяльності також соц. зумовлені.

Узагальненість і опосередкованість процесу мислення. Завдання мислення – виявити суттєві і необхідні зв’язки, які ґрунтуються на дійсних, об’єктивних і закономірних залежностях і відділити ці залежності від тих випадкових збігів, які можливі в окремих ситуаціях. Узагальнений характер мислення полягає в тому, що виявляючи суттєві зв’язки, відділяючи випадкове від обов’язкового, мислення при цьому переходить від одиничного до загального. Опосередкований характер мислення полягає в тому, що воно використовується не для безпосереднього пізнання явищ самих по собі. Безпосередньо пізнання реалізується через такі пізнавальні процеси як відчуття і сприймання (що часто дає поверхневі, ізольовані знання). В процесі мислення людина виявляє закономірні, часто приховані і неочевидні зв’язки з ін. явищами. При цьому використовується попередній досвід людини, який є результатом процесів сприймання, запам’ятовування і попередніх актів мислення.

Функції і види мислення. Функції мислення: - розуміння (має на меті розкриття істотного і суттєвого в предметах і явищах, а також у виявленні смислу або значення події або ситуації); - розвязання проблем і задач (мислення виникає в ситуаціях, коли засоби і способи діяльності, якими володіє людина вичвляються недостатніми – це проблема, вона перетворюється в задачу, коли вдається виділити дане і не дане, щоб побудувати алгоритм розвязання); - цілеутворення (це процес формування в мисленні і діяльності людини образу майбутнього результату діяльності, це є основою для спрямування дій); - рефлексія (функція мислення спрямована на себе, тобто на осмислення отриманих знань, освоєних прийомів пізнання, аналіз їх змісту і вірності, порівняння мети і результату діяльності; контроль за мисленням). Види мислення. За змістом: - наочно-дійове (трансформація ситуацій здійснюється шляхом конкретних дій і випробування властивостей предметів); - наочно-образне (відбувається з опорою на образи, сприймання і уяву); - словесно-логічне (використання понять, логічних конструкцій, абстрактних форм представлення змісту мислення). За характером розв’язання задач: - практичне (спрямоване на розв’язання задач практичної діяльності); - теоретичне. За ступенем новизни і оригінальності: - репродуктивне; - творче. В залежності від творчого потенціалу Гілпорт виділяє: - конвергентне (наголос на правильності відтворення змісту або послідовності операцій); - дивергентне (наголос на оригінальності і незвичності запропонованих рішень). В залежності від задач: - технічне; - наукове; - художнє.

Операції мислення. При здійсненні розумових дій в процесі мислення користуються такими операціями. Порівняння – мислення співставляє речі, явища та їх властивості, виявляючи схожість та розбіжності, що дає змогу класифікувати їх. Аналіз – мисленне розділення предметів, явищ або ситуацій для подальшого виділення їх складових елементів. Синтез – зворотній аналізу процес, який відновлює ціле, знаходячи суттєві зв’язки та відношення у предметі, явищі. Абстракція – виділення однієї певної сторони, якості, властивості предмета або явища і нехтування при цьому ряду інших. Узагальнення – відкидання одиничних ознак та збереження при цьому загальних, з розкриттям їх суттєвих ознак.