Хімічний склад свіжого безпідстилкового гною і посліду %

Компоненти складу	Велика рогата худоба		Свині	Вівці	Курячий послід
	комплекс на 10 000 бичків	комплекс на 2000 корів	комплекс на 108000		сирий	термічно вису-шений
Суха речовина Азот загальний Фосфор (Р2О5) Калій (К2О)	14,5 0,77 0,44 0,76	10,0 0,43 0,28 0,50	9,8 0,72 0,47 0,21	28,3 0,95 0,22 0,75	36,0 2,10 1,44 0,64	83,0 4,54 3,65 1,74

В частині господарств використовують самостічну систему видалення гною. Принцип її роботи полягає в тому, що канал для збору приблизно на 1/3 заповнюється водою, потім, у міру надходження гною, в нього доливається вода в кількості 5–10 % від об'єму екскрементів. При заповненні каналу відкривається шиберна засувка, що відділяє основний канал від поперекового, і рідкий гній по поперековому каналу надходить в гноєсховищі.[4]

Більш удосконаленою є самостічна система видалення гною безперервної дії або самосплав. Принцип самосплавної системи заснований на пластичних властивостях рідкого гною, плаваючого у вигляді колоїдної маси на водяній подушці, що утворюється в гнойовому каналі завдяки улаштуванню спеціального порогу на виході з каналу. Самосплавна система видалення гною вимагає мінімальних витрат праці.

Підготовка рідкого гною до використання включає: відділення сторонніх предметів, подрібнення грубих домішок, розділення гною на тверду і рідку фракцію і його гомогенізацію.

Природне розділення безпідстилкового гною з вологістю більше 90% здійснюється в бетонних сховищах і ставках-відстійниках. Через 1-2 міс. після перекачування рідкого гною в сховищі він починає розшаровуватися. При цьому утворюється осад, більш легка фракція, спливаюча на поверхню, і проміжний шар (рідка фракція). При пропусканні гною, що розшарувався, через грати фільтруючої стінки, обладнані пристосуваннями, що перешкоджають захаращюванню отворів, рідка фракція надходить в канал для збору рідини і далі в триступеневу систему земляних ставків: ставок-відстійник, ставки-накопичувачі, ставок-змішувач. Кожний ставок має певний розмір, призначення його й функціонування регламентується вимогами санітарного нагляду.

У ставку-відстійнику з рідкої фракції випадають в осад залишки твердої фракції і шкідливі домішки, які утворюють на його поверхні тверду кірку. Цей ставок працює без очищення протягом декількох років.[10]

Освітлена рідка фракція надходить з відстійника в ставки-накопичувачі, де її витримують від 3 до 6 міс. Ставки-накопичувачі повинні вміщати не менше піврічного об'єму сумарного стоку комплексу або ферми, включаючи гноївку, відходи молочного і побутових приміщень, зливовий стік з прилеглої території, і т.д. В ставках-змішувачах рідка фракція безпідстилкового гноюзмішується з поливною водою.

Методи розділення гною істотно впливають на хімічний склад і агрохімічні характеристики твердої і рідкої фракцій безпідстилкового гною. Розподіл поживних речовин між осадом і рідкою фракцією змінює в них співвідношення елементів живлення (N: Р: К), відношення вмісту вуглецю до загального і амонійному азоту й, отже, їх удобрювальні властивості.

У процесі зберігання безпідстилкового гною втрати азоту в середньому приймаються рівними 10 % за 3-4 міс. В процесі зберігання рідкий гній рекомендується перемішувати для підтримки його однорідного стану. При цьому втрати азоту зростають, проте вони не перевищують втрати при зберіганні підстилкового гною.

З автомобільних цистерн загального користування для внесення рідкого гною частіше застосовують розкидувач рідких добрив типу РЖУ-3,6. При внесенні рідкого гною методом дощування використовують спеціальний дощувальний апарат цілорічної дії, що працює як при додатних, так і при від’ємних температурах.

Зимове внесення рідкого гною на поля з ухилом не більше 30 проводять при температурі повітря до -10°С і висоті снігового покриву до 20 см.[8]

На великих тваринницьких комплексах рекомендується цілорічне внесення гною, не дивлячись на те, що за результатами численних вітчизняних і зарубіжних досліджень вплив безпідстилкового гною на урожай при весняному внесенні найбільш ефективний. Надбавки урожаю при внесенні безпідстилкового гною складають: під зяб - 31 %, по замерзлому зябу – 37 %, по снігу – 27 %, весною – 42%.

При цілорічному внесенні гною своєчасно і в найкоротші терміни проводяться весняно-польові роботи, зменшується ущільнення ґрунту, немає необхідності будувати гноєсховища підвищеної місткості.[9]

Роботи по прибиранню і видаленню гною характеризу­ються значною трудомісткістю і потребують сучасних ме-. ханізмів і систем управління для повної автоматизації цих процесів. Найпоширеніші ланцюгові транспортери: скреб­кові кругового руху ТСН-2,ОБ, ТСН-3,ОБ ТСН-160, штангові зворотно-поступального руху ТШ-ЗОА та скрепер­ніУС-10, УС-15. Для кожного типу транспортерів розроб­лені комплекти апаратури автоматичного управління, які враховують особливості їх роботи: забезпечення певної послідовності вмикання і вимикання транспортерів; вмикан­ня починається з кінцевого транспортера, а вимикання — на­впаки.

Принципова електрична схема комплекту управління скребковими транспортерами типу ТСН Здійснює управління двома транспортерами: круговим для прибирапня гною і похилим для видалення гною за межі приміщення. Дистанційне управління електродвигунами здійснюється за допомогою кнопок 5В1 — 5Б4. При натискані подається напруга на котушку пускача КМ, яка вмикає електродвигун кінцевого похилого транспортера і го­тує до вмикання пускач СМ2 електродвигуна горизонталь-, кого транспортера. Одночасно подається напруга на при­стрій захисту елетродвигунів від перевантаження УВТЗ-1М.

Передбачений також пристрій захисту двигуна похилого транспортера 5/1 в зимовий період. В цьому разі терморезис- тори ЯЗ — Я8 контролюють зовнішню температуру повіт­ря. Якщо вона вище норми, контакт термореле 5/( замкне­ний і напруга з випрямляючого хмоста Уй2—УХ)5 пода­ється черед діод УО1, резистор Я і конденсатор С на управляючий електрод тиристора У5, який відкривається.

Коли температура повітря стає нижча за норму, контакт 5/С термореле розмикається і тиристор К5 закривається, блокуючи вмикання пускача КМ\ похилого транспортера.

Як правило, в тваринницькому комплексі використову­ють кілька транспортерів, об’єднані в складні розгалужені технологічні лінії. За функціональним призначенням їх поділяють на кілька груп: поздовжні

для збирання гною з-під тварин і поперечні для транспортування гною з приміщен­ня, а також завантажувальні для завантаження мобільних транспортних засобів або перекачування до гноєсховища.

Такі лінії складаються з транспортерів ТСН-160А або ТСН-2,0Б, КНП-10 і УТН-10 при прив’язному утриманні тварин. При боксовому утриманні використовують транс­портери УС-15, КНП-10 і УТН-10.[11]