13

Вступ

Агропромисло́вий ко́мплекс — складова частина економіки, що поєднує в собі виробництво сільськогосподарської продукції, її сільськогосподарську переробку, матеріально-технічне обслуговування села.

Об'єднує галузі, що виготовляють засоби виробництва та обслуговування комплексу, а також галузі зі збереження, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції.

В АПК входять три великі сфери галузей.

Перша сфера АПК — тракторне і сільськогосподарське машинобудування; машинобудування для харчової промисловості; агрохімія (виробництво мінеральних добрив і мікробіологічна промисловість); комбікормова промисловість; система матеріально-технічного обслуговування сільського господарства; меліоративне і сільське будівництво.

Друга сфера — рослинництво, тваринництво, рибальство.

Третя сфера АПК — харчова промисловість; холодильне, складське, спеціалізоване транспортне господарство; торговельні й інші підприємства й організації, що займаються доведенням кінцевого продукту до споживача, включаючи оптові ринки, роздрібну торгівлю і суспільне харчування. До кожної сфери варто також віднести відповідні галузі науки і підготовку кадрів.

Агропромисловий комплекс — багатогалузева виробнича система, в якій певна галузь виконує свою специфічну функцію.[5]

Технологічний процес підготовки і внесення добрив поєд­нує в собі три складових: технологію, систему машин і органі­зацію процесу. Кожна з цих складових є важливою, всі вони взаємопов’язані, але технологічний процес слід розглядувати в наступній послідовності: технологія, комплекс машин, а потім організацію робіт.

Організація технологічного процесу із підготовки і внесен­ня добрив буде залежати від видів добрив і способів їх внесен­ня. Добрива за способом приготування поділяються на місцеві і промислові, а за складом – на органічні і мінеральні. Органічні добрива – це гній, гноївка, торф і компости. Торф здебільшого використовують для приготування компостів. З усіх видів компостів найбільш поширеними є торфогноєві. Мінеральні добрива – це добрива промислового виробництва, основні з яких азотні, фосфорні і калійні. Підготовка і внесення мінеральних добрив в значній мірі залежить від фізико-механічних властивостей доб­рив, які визначають режим роботи машин. Серед них основними є гігроскопічність, злежуваність, сипкість і розсіюваність. Чим більшу сипкість мають добрива, тим краще і надійніше працюватиме машина при їх внесенні. Існують наступні способи внесен­ня добрив: основне - внесення добрив перед сівбою або садінням культур; припосівне - внесення добрив одночасно із сівбою або садінням культур; підживлення - внесення добрив під час веге­тації рослин. Крім цього внесення добрив може бути суцільне (розкидне), місцеве (локальне), а також поверхневе і глибоке.

Організація технологічного процесу з підготовки і внесен­ня добрив ґрунтується на дотриманні агротехнічних вимог, направлених на раціональне і ефективне їх використання: най­більш повне зберігання поживних речовин; усунення втрат доб­рив; перетворення поживних речовин добрив на більш доступні для рослин форми; набування ними кращих фізико-механічних властивостей; найбільш рівномірний розподіл добрив тощо.

Агротехнічні вимоги до процесів приготування та внесення органічних добрив передбачають:

• зберігання гною холодним способом, при якому після ви­далення з тваринницьких приміщень його укладають і добре ущільнюють у гноєсховищах або закладають у великі ущільнені польові бурти;

• дотримання технології виготовлення торфогноєвих компостів;

• швидкому загортанні розкиданих органічних добрив на полі (в міру можливості у той же день);

• дотриманні норми внесення і рівномірності розкидання на полі.

Агротехнічні вимоги до процесів підготовки та внесення мі­неральних добрив передбачають:

• забезпечення транспортування добрив без втрат у транс­портних засобах, що мають пристрій для захисту від опадів;

• зберігання добрив в окремих засіках за видами; укладання добрив, що злежуються в невисокі бурти; добрива в мішках ук­ладати в штабелі;

• для зберігання добрив використовувати сухі провітрю­вані приміщення; змішування добрив проводити за спеціально розробленими правилами;

• дотримуватись норми і рівномірності внесення добрив, глибини загортання.[6]

1. Розрахунок та проектування генерального плану/комплексу

Екскременти тварин – це неоднорідна гетерогенна суміш, до складу якої входять тверді частки, що складають дисперсну фазу, а також рідка фаза (дисперсне середовище), що є водним розчином солей, кислот і лугів. Значну об’ємну частку в суміші екскрементів складають гази.

Хімічний склад екскрементів визначає їх цінність для використання в сільському господарстві і залежить в основному від кормового раціону, якості кормів і виду тварин. Це пояснюється тим, що з екскрементами виділяється основна частка поживних речовин, спожитих твариною з кормами. Вміст в екскрементах основних біогенних речовин наведено в таблиці 1.

Таблиця 1

Вміст основних біогенних речовин в екскрементах великої рогатої худоби та свиней, % природної речовини

Вид екскрементів	Вода	Азот (N)	Фосфор (P2O5)	Калій (K2O)	Кальцій (CaO)
ВРХ
Кал	83,6	0,29	0,17	0,10	0,35
Сеча	93,8	0,58	0,00	0,49	0,01
Суміш	86,7	0,38	0,12	0,22	0,25
Свині
Кал	82,0	0,60	0,41	0,26	0,09
Сеча	96,7	0,43	0,07	0,63	0,00
Суміш	90,3	0,51	0,22	0,46	0,05

Суха речовина екскрементів на 75-80% є органічною і містить лише 15-25% золи (мінеральна частина). Основну частину органічної речовини калу складають речовини з високим вмістом вуглецю. Відношення вуглецю до азоту коливається в межах 9-10 в калі свиней і 15-16 – в калі ВРХ. Впротилежність цьому сеча тварин мвстить близько 50% всього азоту, що виділяється з екскрементами, і відношення в ній вуглецю до азоту у ВРХ складає 1-2, а у свиней – 0,8-0,9. Суміш же екскрементів має це співвідношення в межах від 5 до 8.

Таблиця 2

Добовий вихід екскрементів від великої рогатої худоби (при середній

вологості 90%)

Велика рогата худоба	Вихід від однієї тварини, кг
	екскрементів	у тому числі
		калу	сечі
Бики-виробники	40	30	10
Корови	45	35	10
Нетелі	27	20	7
Телята до 6 міс. (на відгодівлі до 1 міс.)	7,5	5,0	2,5
Молодняк 6 – 12 міс. (на відгодівлі 4-6 міс.)	14	10	4
Молодняк на відгодівлі (4-6 міс.)	26	34	12
Молодняк 12-18 міс.	27	20	7
Молодняк на відгодівлі старше 12 міс.	35	23	12

Таблиця 3