1.2.2Початки електрифікації м. Львова і мережа постійного струму у 1894-1916р.Р.

На 1894 рік у Львові планувалася небуденна подія: відкриття “Крайової виставки”, яка репрезентувала досягнення промисловості, новинок техніки і сприймалася як важливий торговий центр для укладення взаємовигідних контрактів. ЇЇ, за прогнозами, мало відвідати більше 1 млн.глядачів та почесних гостей, серед яких передбачався також приїзд імператора Франца Йосифа І. Постало питання перевозу гостей із залізничного вокзалу до Стрийського парку, де влаштовувалася виставка. З огляду на значні перепади висот по трасі проїзду на виставку через центр міста вверх вулицею І. Франка (іншого маршруту у ті часи ще не існувало), кінний трамвай не зміг би забезпечити перевіз її відвідувачів.

Спеціальна комісія магістрату вивчила у грудні 1891 році існуючі електричні мережі та електрифікований міський транспорт у Відні, Празі, Берліні, Ганновері. За результатами ознайомчої поїздки комісія подала у 1892р. на розгляд міської ради звіт з питання доцільності будівництва у Львові електричного трамваю.

Паралельно, керівництво Львівської залізниці пропонувало побудувати, починаючи від станції Клепарів, по вул. Шевченка, через центр міста і до станції Підзамче паровий трамвай. У Австро-Угорщині такий трамвай існував уже в містах Брно, Зальцбургу, Інсбруку та пердмістях Відню.

Після 15 засідань з цього питання, які відбулися упродовж 1892-1893рр., Львівська міська рада 18 квітня 1893р. зупинилася на варіанті електричного трамваю.

Згідно договору з магістратом, Віденська акціонерна фірма “Сіменс - Гальське” упродовж 1893-1894рр. побудувала електростанцію постійного струму потужністю 400 кінських сил (к.с.), що відповідало в сучасних одиницях виміру потужності 300кВт. Перший пароелектричний агрегат було змонтовано 22 лютого 1894р.

На електростанції було встановлено 2 пароелектричні блоки, потужністю по 200 к.с., що було розраховано, виходячи із необхідності забезпечення електротягою 16 трамваїв. Охолодження генераторів було водяним, для чого на території електростанції була споруджена градирня.

Місцем для електростанції були обрані береги річки Млинівки, на території теперішнього трампарку по вул.Сахарова.

Для електричної тяги трамвайної колії, протяжністю 8 км., було закладено 36 км кабельних ліній постійного струму 500В.

Звичайно, при подальшій потребі у розвитку електроенергетики, коли виробництво електроенергії прив”язувалося до джерел енергоресурсів, а її споживання – зосереджувалося у містах та індустріальних центрах, постійний струм не міг забезпечити трансформування та передачу електроенергії на значні відстані.

Перші 2 лінії електричного трамваю, довжиною 6 км, зв”язували вокзал з виставкою у Стрийському парку через центр міста та центр міста з Личаківським цвинтарем. Після закриття виставки трамвайна лінія на ділянці під”їзду до виставки була демонтована і відновлена лише у 1904 році.

31 травня 1894 року урочисто, під гарматний вистріл, вирушив перший електричний трамвай у Львові. Львів став четвертим містом в Австро-Угорщині (після Відня, Будапешту та Праги), в якому став до ладу електричний трамвай.

В 1896 році місто викупило у фірми “Сіменс - Гальське” електростанцію та електричний трамвай за 1680 тис.корон. Правда і без цього віденські акціонери за два роки повернули собі всі затрати і заробили 1 млн.корон прибутку.

Новостворене підприємство дістало назву Міські заклади електричні (МЗЕ). Його директором на довгі роки, з 1896р. до 1925р., став Йосиф Томіцькій, родом з Білої Церкви, що на Київщині.

Під керівництвом Й.Томіцького була реконструйована електростанція постійного струму, збудована нова електростанція та міська електромережа змінного струму і намічена стратегія розширення електромережі на райони області.

У 1900р. МЗЕ вступають у нову фазу свого розвитку, викликану зростаючою потребою у електричному освітленні вулиць, офісів та помешкань.

Поштовхом до широкого розвитку електромережі електропостачання міста послужило будівництво у Львові оперного театру, його архітектурної перлини. При будівництві Львівського оперного театру вже передбачалося електричне освітлення. Згідно проекту, запропонованого Й. Томіцьким, було прийнято рішення відмовитися від будівництва локальної електростанції для потреб театру, яких і без того було немало у м. Львові, а розширити електростанцію постійного струму і заживити від неї нову споруду. Одночасно, керівництво МЗЕ запланувало використати проектовану мережу живлення театру як базу для електрифікації центральної частини міста.

Для цієї мети магістрат виділив для МЗЕ кредит у розмірі 660,6 тис. корон.

На Львівській електростанції постійного струму було встановлено додатково пароелектричний блок, потужністю 500 к.с. та турбіну системи Парсенса 500 к.с. Зважаючи на перспективне зростання електроспоживання у м. Львові, потужність електростанції та електромережі розраховувалася, виходячи із збільшеної кількості трамваїв, а також на підключення 6000 електричних ламп освітлення.

При розробці планів електрифікації центру Львова, територіально дещо віддаленого від електростанції, постала відома проблема спадку напруги у мережі постійного струму. Тому, для забезпечення необхідного рівня напруги на електростанції і в окремих місцях електромережі передбачалося встановлення акумуляторних батарей. Проект цих акумуляторних батарей був розроблений працівником МЗЕ, інженером З. Станецьким.

Так, на електростанції було змонтовано дві акумуляторні батареї, потужністю по 250 к.с. Такі самі батареї встановили і у вузловій розподільчій підстанції міста, яку розташували у підвалі оперного театру.

Саме Львівський оперний театр став одним із перших об”єктів міста, який був електрифікований. Від електростанції до театру було прокладено дві живлячі кабельні лінії 220В, перекроєм мідних жил 900 мм². Окрім цих двох кабелів, був прокладений нульовий провід, перекроєм 450 мм² . Справа у тому, що електростанція виробляла електроенергію напругою 500В, тому до двох живлячих ліній, приєднаних до плюсового та мінусового виходу з електростанції, пристосованої до потреб тягової трамвайної напруги, додавали нульовий провід. Це дозволяло здійснювати ділення пополам тягової напруги, що з врахуванням спадку напруги в лініях давало напругу 220 В, необхідну для освітлення.

Проте навіть і таких потужних ліній було недостатньо, щоб забезпечити необхідний рівень напруги. У підвалі театру, як зазначалося, було змонтовано 2 акумуляторні батареї, потужністю по 250 к.с., з яких для підняття напруги у театрі та прилеглій мережі міста використовувалася одна батарея, а інша передбачалася для резервного живлення театру.

У наступні роки електричне освітлення провели і інші установи та будівлі міста. В замітках з „Gazety Lwowskiej” можна прочитати про деякі з них. Так, у 1901р. типографія цієї газети була електрифікована і редактор з гордістю повідомляв про встановлення електричного приводу друкарських машин та ліквідацію задимлених нафтових ламп. У цьому ж році провели електричне освітлення у костелі Марії Сніжної та Львівському кафедральному соборі.

Загалом у період 1900-1914рр. для електропостачання будинків та освітлення вулиць м.Львова, який в цей час нараховував до 200тис. жителів, було прокладено біля 150 км ліній електропередачі постійного струму 220В, в тому числі багато і повітряних ЛЕП. Зокрема, до вузлової щитової у підвалі оперного театру було додатково прокладено ще два кабелі, перекроєм 700 мм² , а згодом нових два, перекроєм 500 мм² .

Подалі від центру на вулицях міста були збудовані повітряні лінії 2х220В з мідними проводами на дерев”яних опорах.

З річного звіту МЗЕ за 1911р. дізнаємося про обсяг мережі постійного струму. Станом на 31.12.1911р. у мережі постійного струму (2x220В) було 293 ввідних пристроїв і 101км ЛЕП, до яких було підключено 19 тис.шт. ламп та 330 двигунів, а також різних електричних приладів. За рік було підключено 13 нових абонентів на напрузі 220В. Загальне приєднане навантаження електромережі постійного струму, крім електричного трамваю, складало 1665 кВТ.

Слід врахувати, що у Львові з листопада 1908р. була введена електростанція змінного струму, тому мережа постійного струму поступово ліквідувалася. Так, у цьому ж 1911р. було демонтовано 36 вводів постійного струму, загальною довжиною ліній 5,4 км. До 1913р. роботи з подальшого демонтажу мережі постійного струму і переходу на змінний струм привели до зменшення кількості будинкових вводів постійного струму до 192шт. (нагадаємо, що найбільша їх кількість у попередні роки складала 573шт.)