8. Біологічний підхід до розвитку (теорія рекапітуляції Ст. Холла, теорія дозрівання а. Гезелла, етологічна теорія к. Лоренца).

Першою теорією вікового розвитку була теорія рекапітуляції Холла. Холл – засновник педології, організував першу експеримент лабораторію у Балтиморському університеті,де досліджував розвиток дітей. Він прийшов до висновку, що в основі розвитку лежить біогенетичний закон ,який сформулював учень Дарвіна Геккель: зародок у своєму ембріон розвитку проходить ті ж стадії,що й увесь рід за час свого існування,тобто ембріогенез є коротким повторенням філогенезу. Холл переніс ембріогенез у онтогенез. У розвитку Х виділяє 2 стадії: дикунства і цивілізованої людини. Перехід з однієї стадії до іншої відбувається у грі.

Гезелл створив Єльську клініку норм. дитинства,на основі якої пізніше був створений Гезелівський інститут дитячого розвитку. Вивчаючи розвиток дітей від 1 до 3 р прийшов до висновку,що темп розвитку в перші 3 роки є найвищим .Створив свою періодизацію, критерієм якої був темп розвитку дитини. Виділив 3 періоди: 1)нар – 1р – найвищий темп розвитку; 2)1-3 середній; 3)3-16 низький. Розробив систему діагностики псих розвитку дитини від народження до юнацького віку в основі якої лежав лонгітюдний метод. Вперше застосував напівпроникне скло(зеркало Гезела),також ввів близнюковий метод дослідження. На основі своїх досліджень ввів систему тестів і норм для дітей від 3 міс. до 6 р. за такими показниками: мова, моторика, адаптація,особистісна соц. поведінка. Критикували Гезела за ототожнення розвитку і росту та за його позицію, що розвиток залежить від дозрівання.Значення:звернув увагу на необхідність контролю за нормальним розвитком, який допомагає виявити відхилення на ранніх стадіях і вчасно їх виправити.

Етологічний напрям в психології пов’язаний передусім з ім'ям німецького вченого Конрада Лоренца, який досліджував людську поведінку як одну з форм поведінки тварин взагалі. Спираючись на теорію Ч.Дарвіна про походження видів, він дивився на людину як на продукт біологічної еволюції і природного відбору. Згідно його уявлень, життя людини принципово не відрізняється від життя інших тварин (риб, птахів, ссавців) і є ланцюгом інстинктивно детермінованих форм поведінки. Всі вищі і суто людські явища - дружбу, любов, війни, політичну боротьбу, заздрість та ін. - він пояснює як прояв природжених інстинктів, спрямованих на виживання індивіду і збереження виду. Біологічна доцільність є основною цінністю і головним пояснюючим принципом його теорії.

Головним методом доказу цієї теорії є "заключення за аналогією", яке полягає у порівняльному аналізі поведінки людей і тварин. Визначаючи риси подібності між поведінкою досліджуваних тварин і людською поведінкою, етологи роблять висновки, що спосіб поведінки в обох випадках обумовлений однією і тією ж причиною.

Пояснення механізмів поведінки високорозвинених і складноорганізо-ваних структур на підставі найпростіших і примітивніших форм поведінки призводить до надзвичайного спрощення людської поведінки і зведення до її набору інстинктивно-детермінованих моделей.