34. Переказ – одна із складових частин системи розвитку мовлення. Види переказів, методика проведення.

Переказ – усне читання письмових відповідей, зразкових текстів. ВИМОГИ: 1) має звучати живе мовлення; 2) дитина має використовувати лексику мови, звороти зразка; 3) у тексті, який складається повинен зберігатись стиль зразка; 4) послідовність матеріалу, передача основних фактів та описів; 5) повинні відображатися почуття дитини через її мовлення. Існують наступні види переказів: Детальний – це переказ, в якому відображено всі важливі моменти. Методика: 1. читання тексту учнями або вчителем. 2. бесіда за текстом; 3. лексика – граматична, робоча; 4. повторне читання тексту, поділ його на частини; 5. складання плану переказу; 6. робота на основі тексту; 7. орфографічна підготовка до написання переказу; 8. написання з перевіркою. Стислий – переказ, що спрямовує увагу дітей на лаконічну передачу основних, тільки важливих фактів з усвідомленням змісту переказаного. Методика: 1. читання тексту учнями або вчителем. 2. бесіда за текстом; 3. лексика – граматична, робоча; 4. повторне читання тексту, поділ його на частини; 5) детальний переказ фрагменту тексту; 6) план; 7) стислий переказ фрагментів; 8) складання і запис; 9) самоперевірка. Вибірковий: 1) прочитування тексту; 2) головна думка, тема; 3) обмірковування частини тексту, запропонованої для переказу; 4) продумування стилю тексту запропонованого для переказу; 5) план; 6) запис тексту; 7) написання та перевірка. У всі види переказів можна включати творче завдання: зміна особи доповідача, з творчим доповненням, заміною.

35.Твір – складова частина системи розвитку мовлення.

Твір – це творча робота, яка визначає самостійність, творчість та активність учнів. Твори є ефекним способом вихованості, пробудження емоцій. З допомогою написання чи складання творів перевіряється орфографія, вміння зв’язно висловлюватись, правильно будувати словосполучення. Твори поділяються: за джерелом матеріалу (твори на основі переказів, екскурсій, після побудови діалогів, картини, малюнки, дитячого досвіду, на основі уяви, за сюжетними малюнками. За жанром того чи іншого стилю – оповідання, відгуки, стаття, замітка до газети, казка тощо. За джерелом добору матеріалу – про пережите, бачене, почуте, на матеріалі екскурсії, спостережень, ігор, на книжковому матеріалі, за картинами, спектаклями, діафільмом, сюжетними малюнками, імпровізацією казок, на основі творчої уяви, за даним початком, серединою, кінцівкою; з безпосереднього дитячого досвіду, на книжковому матеріалі, за картиною.За способом виконання – усні й писемні.За ступенем самостійності учнів – колективні, напівсамостійні, самостійні.За типами зв'язні тексти поділяються на розповіді, описи і міркування. Найчастіше зустрічаються тексти змішаного типу: розповідні з елементами опису і міркування.За метою виконання – навчальні, навчально-тренувальні, контрольні;За місцем виконання – класні й домашні.

Існує певна методика проведення роботи при складанні творів: 1. повідомлення та уточнення теми і завдань твору та обговорення її з учнями. 2. бесіда з метою упорядкування матеріалу; 3. план; 4. мовна підготовка тексту, запис необхідних слів, орфографічна перестановка складів, окремих речень; 5. написання твору; 6. самоперевірка, удосконалення, виправлення, виявлення недоліків; 7. читання кращих творів.