4.Охарактеризувати прямі і непрямі податки, навести приклади.

Податкова система охоплює різні види податків. В основу їх класифікації покладені різні ознаки. Основну групу становлять прямі та непрямі податки. Прямі податки призначаються безпосередньо на дохід та майно (пряма форма оподаткування). До непрямих податків належать податки на товари та послуги, що входять до ціни товару або включені в тариф на послуги. Власник товару чи послуги, реалізуючи їх, отримує податкові суми, котрі перераховуються державі (непряма форма оподаткування).

До прямих податків відносять, наприклад, податок на прибуток корпорацій, що стягується в багатьох країнах (США, Великобританія, Франція). Цей податок сплачують лише фірми, що є юридичними особами. Так, у США його сплачують корпорації; з доходів від власного діла та партнерства він не стягується. У ФРН податок з корпорацій поширюється на акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, кооперативи тощо. У цій же країні фірми сплачують ще один вид прямого податку - промисловий податок. Він установлюється на все, що є на підприємстві незалежно від його правової форми. Промисловий податок сплачує як сама фірма, так і її робоча сила. Його суму визначають, спираючись на дві величини - промисловий прибуток та промисловий капітал. Непрямі податки, на відміну від прямих, безпосередньо не пов'язані з доходом чи майном платника. Об'єктом оподаткування - виступають товари чи послуги, коло яких постійно розширюється. Платниками непрямого податку є покупці і продавці. Значна його частка включається продавцем у ціну товару чи послуги. Найбільші можливості для підвищення цін на значну суму податку мають підприємства-монополісти. За високої внутрішньогалузевої конкуренції та наявності багатьох товарів-замінників, непрямий податок у певній пропорції розподіляється між продавцями та покупцями даного товару (послуги).

Ставки непрямих податків бувають тверді (на одиницю виміру товару) і у відсотках (як певна частка ціни товару). Уряду вигідніше призначати податки за процентною ставкою, оскільки зростання цін товарів забезпечує збільшення податкових надходжень до бюджету.

В економічній літературі розмежовують такі види непрямих податків: акцизи; фіскальні монопольні податки: мита на експортовані та імпортовані товари.

5.Що таке податкова політика і які завдання вирішуються за допомогою бюджетно-податкової політики

Податкова політика – це діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держави. Податкова політика направлена на вирішення поставлених перед суспільством завдань, серед яких виділяють довгострокові і короткострокові. Довгострокові: економічне зростання, максимальний рівень зайнятості і благополуччя населення. Короткострокові :поповнення державного бюджету, його збалансованість на певному рівні відносно до внутрішнього валового продукту , стимулювання інвестиційної діяльності.

Цілями бюджетно-податкової політики в Україні з позицій існуючих економічних проблем та здійснюваних нині перетворень є:

подолання спаду виробництва та стабілізація економіки;

стимулювання розвитку пріоритетних сфер діяльності та структурних перетворень;

досягнення різкого структурного зрушення економічних пропорцій на користь тих виробників, які працюють безпосередньо на задоволення потреб населення;

стримування інфляційних процесів;

забезпечення достатніх надходжень до бюджету для фінансування невідкладних соціальних програм;

створення найсприятливіших умов для стимулювання ділової інвестиційної активності, розвитку підприємництва тощо.

Взагалі цілі бюджетно-податкового регулювання є досить суперечливими. Заходи бюджетної рестрикції завжди тією чи іншою мірою пригноблюють економічну активність і провокують спад виробництва. Будь-які заходи бюджетної експансії з погляду запобігання падінню обсягів виробництва і стимулювання його зростання по суті означають розширення попиту, передусім інвестиційного, а за ним і споживчого. Усе це обов’язково веде до підвищення цін. Таким чином, роль бюджетно-податкової політики є специфічною, багатоаспектною і залежить від конкретно-економічних реалій, етапу та моделі розвитку економічної системи країни. Вивчаючи суперечливу роль бюджетно-податкової політики як інструментарію державного регулювання економіки, слід зазначити, що бюджетно-податкове регулювання може бути, з одного боку, засобом подолання «провалів ринку», з іншого, —джерелом багатьох «провалів державного втручання». Необхідно з’ясувати позитивне значення бюджетно-подат­кової політики щодо формування ефективного механізму подолання «провалів ринку», а також розглянути негативні наслідки її впливу на національну економіку в цілому, коли сама політика виступає джерелом «провалів державного втручання» в економіку. Це потребує гнучкого та обережного ставлення уряду до використання бюджетно-податкових засобів, особливо яскраві прояви якого можна спостерігати, коли держава змінює характер бюджетно-податкової політики на переломних етапах розвитку.