46. Фінансова теорія Кейнса

Теорія Дж. Кейнса формувалася в складних умовах 20-30-х років ХХ ст.: наслідки Першої світової війни, проблеми міжсоюзницьких боргів, економічна криза 1929-1933 рр., що призвела до масового безробіття, падіння промислового виробництва, експорту, крах фінансових ринків. У США валовий національний продукт скоротився зі 103,9 млрд дол. у 1929 р. до 56,0 млрд дол. у 1933 р., а кількість зайнятих відповідно зі 106 млн осіб до 66,3 млн осіб. Скорочення виробництва і торгівлі, кризове падіння цін призвели до великого напруження всієї світової кредитно-грошової і фінансової систем. Криза спричинила різку пасивність платіжних балансів і дефіцитність державних бюджетів, міжнародний валютний хаос, дефолти - відмови від платежів за міжсоюзницькими боргами, що виникли в роки Першої світової війни.

За цих умов потрібен був принципово новий підхід до вирішення проблем, поставлених історією і реаліями економічного розвитку. Насамперед необхідно було визначити фундаментальну причину краху економічної системи і запропонувати шлях до її відродження. Дж. Кейнс дуже сміливо заявив, що найбільшими вадами економічного суспільства є його нездатність забезпечити повну зайнятість і розумний розподіл багатства і доходів. Фактично Дж. Кейнс визнав антагоністичні протиріччя між працею і капіталом, виробництвом і споживанням і запропонував способи їх вирішення за допомогою моделі державного втручання.

Предметом наукового дослідження за Дж. Кейнсом є вся сукупність економічних відносин. Але він підходить до свого предмета не з позицій пропонування ресурсів, як це робили його попередники - класична і неокласична політекономія, а з позицій попиту, що забезпечує реалізацію ресурсів. З цього Дж. Кейнс робить висновок, що ринкова економіка достатньою мірою саморегулюватися не може, оскільки цьому заважають психологічні схильності, мотивації, спонуки агентів виробництва, тому потрібне втручання держави. Економічні кризи проявляються на поверхні явищ як нестача попиту, тому проблему рівноваги в економіці слід вирішувати з погляду попиту. Для цього Дж. Кейнс вводить категорію "ефективний попит", яка виражає рівновагу між споживанням і виробництвом, доходом і зайнятістю.

47. Маржиналістські методи аналізу фінансів

У фінансові дослідження проникають маржиналістські поняття. Варто підкреслити, що під впливом маржиналізму розвиваються теорії корпоративних фінансів. Аналіз фінансових відносин на мікрорівні потребував нових підходів. У фінансові дослідження вводяться маржиналістські поняття: гранична ефективність інвестицій, гранична ефективність капіталу, гранична вартість збитків, гранична ставка податку та ін. Отже, формується новий аналітичний апарат, як було зазначено вище, для максимізації фінансових показників. У корпоративному аналізі капітальних вкладень широко застосовується поняття гранична ефективність інвестицій, тобто приріст інвестицій на граничну одиницю (у дол., євро, ...), який визначає межу вкладень.

На підставі цього теоретичного постулату в аналіз був введений новий метод дослідження фінансових процесів - формалізація, тобто використання математичних формул, економіко-математичних методів на основі яких відбувається оцінка економічних явищ. Так, наприклад, при аналізі інвестицій в реальні або фінансові активи використовуються такі методи оцінки, як чиста приведена вартість NPV (Net Present Value), внутрішній коефіцієнт прибутковості IRR (Internal Rate of Return) та інші. Звернемо увагу, що обидва показника визначаються з використанням прийомів теорії дисконтованих (приведених) грошових потоків, яка є вихідною і базовою позицією у фінансовому менеджменті. Її суть в тому, що передбачувані майбутні доходи приведені до сьогоднішніх шляхом використання коефіцієнта дискотування. Приведення основане на тому, що майбутні гроші містять більше ризику, тобто непевності в одержанні очікуваного доходу, ніж сьогоднішні. Оцінка інвестиційного проекту проводиться по формулі чистої приведеної вартості. Проект вважається прийнятим, якщо чиста приведена вартість дорівнює 0 або вище 0, тобто сума дисконтованих грошових потоків вища ніж податкові інвестиції. Оцінка інвестиційного проекту також проводиться по формулі IRR - внутрішнього коефіцієнта прибутковості. Показник IRR - внутрішній коефіцієнт прибутковості являє собою таку дисконтну ставку, за якої сьогоднішня (приведена) вартість грошових потоків за проектом дорівнює сьогоднішній вартості витрат на цей проект.