18. Дайте визначення капітального та поточного державного боргу

Класифікують державний борг, використовуючи різні критерії. Ґрунтуючись на розрахунку суми і строків погашення, розрізняють капітальний і поточний державний борг. Поточний борг - це сума зобов'язань держави, які підлягають виплаті (разом з перерахованими відсотками) в поточному році Капітальний борг – це загальна сума заборгованості та процентних виплат, які мають бути сплачені за зобов'язаннями держави у визначені строки. Сума капітального боргу дає уявлення про те, якою є загальна величина боргу держави без розбивки на періоди, протягом яких він повинен бути погашеним. Поточний борг відображає суму зобов'язань держави, які підлягають виплаті (разом з перерахованими відсотками) у поточному році (періоді).

До капітального боргу належать як довгострокова, так і короткострокова заборгованість. Кожне із зобов'язань має певний строк і повинне виконуватися відповідно до укладених угод або умов емісії цінних паперів. З метою визначення фінансової стійкості держави розраховується коефіцієнт, який відображає відношення суми державного боргу до величини ВВП. За різними підходами критичний рівень такого показника становить від 50 до 100% ВВП. Вищі його значення вважаються неприйнятними для забезпечення погашення державою своїх зобов'язань у визначені періоди. В Україні критичний рівень державного боргу прийнято за 60% ВВП.

.Капітальний державний борг за ознакою умовності поділяють на прямий та гарантований. Прямий державний борг – це борг, що безпосередньо підлягає виплаті з боку державних органів управління. Гарантований борг виникає на основі надання державних гарантій.

За напрямами використання ресурси, залучені у формі державного боргу, поділяють на кошти, спрямовані:

– на фінансування дефіциту державного бюджету;

– формування валютних резервів;

– забезпечення інвестиційних проектів;

– проведення реструктуризації позик, одержаних у попередні періоди;

– інші напрями.

19. Що таке номінальний та реальний державний борг.

Особливістю сьогоднішньої ситуації в Україні є фактичне існування двох типів державного внутрішнього боргу: номінального і реального. Номінальний трактується як сукупність державних запозичень на кредитних і фондових ринках і передбачає погашення основної суми боргу з виплатою процентів у визначені терміну. Реальний внутрішній державний борг, крім номінального боргу, включає також невиконані фінансові зобов'язання держави перед суб'єктами економіки (неоплачені державні замовлення, заборгованість по заробітній платі перед працівниками бюджетної сфери, невідшкодований податок на додану вартість і т. ін.).

20. Видатки державного бюджету і їх класифікація.

Видатки державного бюджету є формою розподільних відносин з приводу спрямування і використання коштів централізованого грошового фонду держави; відображають напрями розподілу бюджетних ресурсів та окреслюють межі цих розподільних відносин.

Бюджетна класифікація видатків розроблена на основі класифікації функцій управління (КФУ), опублікованої статистичним відділом Організації об’єднаних націй. Складовими частинами класифікації видатків є:

функціональна класифікація;

економічна класифікація;

відомча класифікація;

програмна класифікація.

Бюджетна класифікація видатків, спрямованих на виконання державою своїх функцій, має три рівні деталізації:

розділи (від 1 до 10) описують загальні цілі державного управління.

підрозділи і групи описують засоби досягнення цілей.

Функціональна класифікація видатків дозволяє відстежувати динаміку зміни державних видатків і прогнозувати наступні видатки.

Види видатків визначаються відповідно до функцій держави і поділяються на 10 груп (дод. А).

Співвідношення видатків між цими групами визначається основними напрямами бюджетної політики на певний рік. Враховуючи низький рівень доходів у сучасних умовах, найбільша частка видатків спрямовується на соціальний захист та соціальне забезпечення.

З іншого боку для зміцнення могутності держави, об’єктивно-необхідним є вкладання коштів у розвиток підприємств, власником яких вона є. Такі витрати швидко окупляться, сприятимуть росту ВВП, що є матеріальною основою бюджету різних рівнів. За допомогою видатків державного бюджету держава має змогу:

відповідно до потреб розподілити кошти між виробничою сферою і сферою суспільних послуг;

впливати на формування структури виробництва, яка відповідатиме вимогам часу;

стимулювати розвиток пріоритетних, нових видів виробництв та впливати на зміцнення економічної могутності.

Використання коштів на виконання операцій у відтворювальних процесах видатки бюджетів за економічною класифікацією (додаток Б) поділяється на поточні, капітальні, нерозподілені видатки, кредитування з врахуванням погашення.

Такий поділ дозволяє визначити конкретне спрямування коштів – цільове їх призначення, виділити захищені статті видатків бюджету та забезпечує єдиний підхід до всіх розпорядників та одержувачів коштів.

Поточні видатки бюджету спрямовуються на забезпечення простого відтворення і стосуються поточної діяльності бюджетних установ. Наприклад поточні видатки за цільовим призначенням спрямувати: грошове забезпечення військовослужбовців, нарахування на оплату праці, видатки на відрядження , оплата комунальних послуг та енергоносіїв

Капітальні видатки охоплюють:

придбання основного капіталу (придбання обладнання і предметів довгострокового користування, придбання та випуск підручників до бібліотечних фондів навчальних закладів, будівництво житла для військовослужбовців, адміністративних об’єктів органів державної власності),

капітальні трансферти передбачені на придбання капітальних активів, платежі підприємствам для покриття збитків, які виникли в результаті надзвичайних обставин. Капітальними трансфертами вважаються невідплатні безповоротні платежі які мають одноразовий характер як для донора так і для їх утримувача (бенефіціара).

До нерозподілених видатків належать видатки з резервних фондів. КМУ та фондів непередбачених видатків РМ АРК, обласних та місцевих адміністрацій.