5.1 Щеплення кореневими живцями

Цей спосіб щеплення найчастіше застосовується до рослин всередині роду кульбаб, хоча його можна використовувати і при щепленні інших рослин. Спосіб запропонований А. А. Прокоф'євим який застосовував його в щепленнях каучуконосних і не каучуконосних кульбаб. Він полягає в наступному. Для щеплення беруть молоді (2–3 місячні) рослини, так як щеплення між 2-річними рослинами у кульбаб вдаються гірше і дуже часто гинуть.

Перед щепленням рослини викопують і відразу ж відрізають надземну частину трохи нижче кореневої шийки. Коріння ретельно промивають водою, і якщо щеплення за яким-небудь затримується, то коріння потрібно зберігати у вологій ганчірці або занурювати на половину їх довжини у воду. Підсихання і зав’ядання коренів до щеплення небажано, так як це тягне за собою найгірше їх зрощення і відхід щеплених рослин [11].

Коріння розрізають на частини різної довжини, зручніше всього у 3–4 см, з діаметром в 4 – 6 мм. Нарізані шматки коренів укладають в чашки Петрі, дно яких покрите шаром зволоженої вати або мокрою ганчіркою.

Полярність живців має важливе значення для отримання повноцінних щеплень, а тому при укладанні їх в чашку ця умова повинна бути обов'язково врахована і розміщувати живці необхідно певним чином (наприклад, верхніми кінцями в одну сторону). Щеплення живців може бути зроблено двома способами [17, 12].

5.1.1 Перший спосіб

Кожен з підібраної пари шматочків коренів розрізають гострою бритвою навскіс. Поверхні зрізу живців повинні співпадати один з одним. Нижня частина косо зрізаного відрізка служить підщепою, а верхня частина – прищепою. Додані відрізки (прищепа і підщепа) обв'язують волокнами рафії або мачулою. Обв'язка проводиться ретельно, при щільному притисненні прищепи і підщепи, так як слабке перев'язування шматочків викличе їх розбіжність і не відбудеться їх зрощення. І, навпаки, якщо обв'язка занадто туго, то цей травмує тканини щеплення, в результаті чого вона може загинути [17].

5.1.2 Другий спосіб

При повторному способі відібрані шматочки коренів розрізають вздовж, і зріз повинен пройти, по можливості, строго посередині кореня так, щоб у кожній половині відрізка збереглися елементи камбію і деревини. Половинки компонентів щеплення прикладають щільно одна до одної і обв'язують. Попередньо у верхню і нижню частини такого щеплення вставляють смужки пергаментного паперу, так як папір перешкоджає зрощення решт шматочків і дозволяє отримати щеплення, у якій легко відрізнити пагони і корені кожного з компонентів.

Отримані тим чи іншим способом щеплення висаджують у горщик з піском і регулярно рясно зволожують. Висадку в пісок роблять так, щоб верхній кінець щеплення припадав на рівні поверхні піску або трохи підносився над ним. Якщо вологість повітря висока, то поливати горщики з щепленнями достатньо один раз на добу; у сухому ж приміщенні корисно прикривати горщики скельцями, залишаючи невелику щілину для газообміну.

Протягом перших 5–7 діб щеплення можуть перебувати і в темряві, але потім, після утворення калюса і відростання пагонів, щеплення необхідно перенести на розсіяне світло [11].

Найбільш придатною температурою є 15–18⁰С.

Через 8 – 10 діб можна чітко спостерігати появу пагонів на верхній поверхні щепи. Приблизно в цей же час або трохи пізніше з'являються молоді корінці на нижній поверхні або збоку підщепи. Після відростання розетки, щеплення викопують, переглядають і відбирають. Бракуванню підлягають щеплення, які не утворили коренів, погано зрощені, дали листя з підщепи і т. д. Після відбору щеплення висаджують в паперові стаканчики або невеликі глиняні горщики, наповнені родючим і легким ґрунтом (суміш перегною, дернової землі, торфу і піску). В стаканчиках (горщиках) щеплення витримують близько місяця, після чого з грудкою землі висаджують на польову ділянку. До цього часу рослини мають хороші розетки і коріння [12, 7].