ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ» МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Кафедра садово-паркового господарства та генетики рослин

Курсова робота

бакалавра

на тему: Щеплення трав’янистих росли

Студента (ки) 3курсу 9133-1групи

напряму підготовки лісове і садово-паркове господарство

Білої Влентини

(прізвище та ініціали)

Керівник асистент. Бережна А.М.

(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)

Національна шкала

Кількість балів Оцінка:ECTS

Члени комісії

(підпис) (прізвище та ініціали)

(підпис) (прізвище та ініціали)

(підпис) (прізвище та ініціали)

м. Запоріжжя – 2016 рік

ЗМІСТ

ВСТУП 3

1 СПОСОБИ ЩЕПЛЕННЯ ТРАВ’ЯНИСТИХ РОСЛИН 4

1.1 Щеплення в розщіп 6

1.3 Щеплення конусом 6

1.4 Щеплення вставка 7

1.5 Щеплення на два кореня 7

1.6 Щеплення проростаючим насінням 8

1.7 Догляд за щепленнями 9

1.8 Щеплення трав’янистих рослин у польових умовах 10

2. ЩЕПЛЕННЯ ГАРБУЗОВИХ РОСЛИН 10

2.1 Щеплення із залишенням точки росту підщепи 12

2.2 Щеплення з видаленням точки росту підщепи 12

2.3 Щеплення в трубку 13

2.4 Догляд за щепленнями 13

3 ЩЕПЛЕННЯ ЗЛАКОВИХ РОСЛИН 15

3.1 Щеплення зрушеним в ріст зародком 15

3.2 Щеплення зародком у сухому стані 15

3.4 Щеплення паростку 17

3.5 Щеплення аблактуванням 18

4. ЩЕПЛЕННЯ ЦИБУЛИННІХ РОСЛИН 19

5 БУЛЬБОВІ І КОРЕНЕВІ ЩЕПЛЕННЯ 20

5.1 Щеплення кореневими живцями 20

5.1.1 Перший спосіб 21

5.1.2 Другий спосіб 22

6. ВІК ЩЕПЛЕННИХ РОСЛИН 24

7. ЗМІНИ В ОРГАНІЗМІ ЩЕПЛЕННИХ ТРАВ’ЯНИСТИХ РОСЛИН 25

7.1 Прискорення початку плодоношення 25

7.2 Збільшення врожайності 26

7.3 Форма, величина та забарвлення плодів 26

7.4 Зміна хімічного складу плодів та підвищення морозостійкості 27

7.5 Підвищення стійкості рослин до захворювань 27

ВИСНОВОК 29

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 32

ВСТУП

Щеплення — один із способів розмноження рослин і підвищення їх стійкості до несприятливого середовища.

Сама історія щеплення овочевих культур починається ще в Кореї XVII століття, коли її вперше застосували на гарбузі. Подальший розвиток ця технологія одержала в тій же країні, але вже в 20-х роках ХХ століття, коли її використовували на кавуні для захисту від захворювань, що передаються через ґрунт. А в 60-х корейці вже вперше прищепили томат. З тих часів технологія почала своє поширення по східним країнам і незабаром дісталася до Європи, де з роками стала стрімко набирати популярність.

З'ясувалося, що розвинена коренева система підщеп, забезпечує підвищену і стабільну врожайність овочів у відкритому ґрунті. При цьому вегетаційний період щеплених рослин скорочується і значно підвищується їх урожайність.

У чому ж секрет і що змушує овочівників використовувати прищеплену розсаду замість звичайної? Причин кілька. По-перше, рослини, отримані таким шляхом, володіють високою стійкістю до стресів, чи то хвороби, особливості ґрунту, специфіка агротехніки, екстремальний температурний режим або ж інші кліматичні фактори. По-друге, завдяки високій стійкості, ці рослини придатні для більш тривалого циклу вирощування, а відповідно і отримання додаткового врожаю. По-третє, ця технологія є альтернативою застосуванню бромистого метилу для знезараження ґрунту. Ще щеплення забезпечує краще використання ґрунтової вологи рослинами і добрив за рахунок більш розвиненої кореневої системи, а також сприятливо позначається на врожайності при багаторазовому повторному вирощуванні культури на одному і тому ж місці.

У своїй роботі я хочу розповісти про способи щеплення трав'янистих рослин. Так само я хочу звернути вашу увагу на способи щеплення цибулинних рослин, бульбових рослин і гарбузових.

1 Способи щеплення трав’янистих рослин

Щеплення трав'янистих рослин найчастіше проводять у тепличних умовах, тому попередньо рослини для цієї мети готують вирощуючи їх у ящиках або глиняних горщиках.

Якщо насіння рослин невеликі, то їх висівають в ящики, а потім, з появою у розсади других або третіх листочків, розсаджують в паперові стаканчики або глиняні горщики.

Великі насіння, бульби можна відразу ж садити в глиняні горщики.

Рослини, призначені для щеп, можна з самого початку висівати в ящики, потім їх лише прорідити або розпікірувати для кращого росту і розвитку. Тільки підщепні рослини треба пересадити в паперові стаканчики або глиняні горщики, щоб потім зрощені щеплення було зручніше висаджувати в городньо-польові умови без пошкодження кореневої системи.

Якщо теплиці і оранжереї немає, щеплення можна проводити і в кімнатних умовах; в цьому випадку рослини готують для щеплення: насіння висівають в ящики і вирощують розсаду на вікнах, звернених на південь, а потім підщепні рослини висаджують в паперові стаканчики або горщики.

При щепленнях потрібно обв'язувальний матеріал. Найкращим матеріалом для обв'язки служить м'яка вовняна нитка або м'яке липове мочало. Щоб при обв'язці в щеплення не внести будь-якої інфекції, мочало потрібно промити і прокип'ятити у воді.

Розглянемо різні способи щеплення трав'янистих рослин (рис. 1.1). Опис техніки щеплення гарбузових і злакових рослин викладено окремо, так як вони мають деякі особливості і відрізняються від загальних способів щеплення трав'янистих рослин. В кінці зупинимося на щепленні бульбових та цибулинних рослин [1, 2].

Рисунок 1.1 – Способи щеплення трав’янистих рослин

1 – в розщіп; 2 – накладанням; 3 – вставка;4 – на дві рослини; 5 – в трубку; 6 – пророслим насінням (а – проросток зі зрізом; б – подвійне стебло з розрізом; в – загальний вид щеплення); 7 – зближенням.

1.1 Щеплення в розщіп

Цей спосіб щеплення трав'янистих рослин найбільш поширений. У підщепної рослини гострою бритвою зрізують основну бруньку пагона або бічну; потім через середину вздовж пагона роблять розріз довжиною в 2 – 3 см, в який вставляють черешок-щепу, тобто у нього необхідно зрізати бокові сторони під деяким кутом, щоб вийшов клин, який і вставляють в розріз підщепи.

У щепи залишають один-два маленьких листочків бруньки, а решту листя видаляють, щоб не відбувалося сильного випаровування води підщепою, від чого він може зав'янути і навіть загинути.

Після обв'язки щеплення рясно поливають і ставлять у вологу камеру-«парничок» [3,15].

1.2 Щеплення накладенням

Полягає в тому, що підщепу зрізують клиноподібно, а у черешка роблять розріз яким він і накладається на клин підщепи. Після накладання черешка проводять обрізку і щеплення, ставлять у вологу камеру – «парничок».[3]

1.3 Щеплення конусом

Проводиться з допомогою леза безпечної бритви і спеціального свердла. Свердло вирізують на сталевій пластинці рівнобедреним трикутником з малої підставою (приблизно 12 мм) і в 6 – 10 разів більшою висотою (60 – 100мм). Бічні сторони трикутника по руху годинникової стрілки, якщо дивитися в основу трикутника, і потім тонко відточують. Підставу трикутника припаюють до стержня довжиною в 10 см і діаметром 3 – 4 мм.

Щеплення роблять у такий спосіб. Безпечною бритвою зрізується верхівка підщепи, залишається пеньок або пагін з круглою і рівною площадкою зверху. Свердло ставлять вістрям в центр цієї круглої площадки і обертають між пальцями по руху годинникової стрілки. В штамбі підщепи утворюється виїмка-конус, опущений вершиною вниз. Потім зрізують верхівку прищепи і біля місця зрізу лезом бритви на підщепі роблять конус, відповідний виїмці в підщепі. Прищепу конусом вставляють у виїмку підщепи так, щоб нічого оголеного, по можливості, не залишалося. Місце зрізу перев'язують [3,15].