Загальні висновки та рекомендації

Загальний висновок, який зробив автор цього звіту в ході свого дещо обмеженого часовими рамками вивчення питання стосовно надання соціально-медичної допомоги ЖКС у різних країнах світу є таким: охоплення секс-робітниць і робітників програмами зменшення шкоди в багатьох регіонах планети не досягає рівня 60%, необхідного, за підрахунками ВООЗ, для ефективного контролю та зниження рівня поширеності епідемії ВІЛ/СНІДу та ЗПСШ серед цієї цільової групи.

Програми профілактики ВІЛ/СНІДу, які реалізуються сьогодні в багатьох країнах серед ЖКС, доволі часто мають обмежені сфери впливу,³⁸ відрізняються недостатнім залученням до праці зацікавлених сторін і слабкою координацією роботи з ними; довгострокова ефективність і сталість таких проектів також обмежена. Тому при розробці та реалізації програм надання соціально-медичної допомоги цій цільовій групі важливо приділяти особливу увагу наступним завданням:

Забезпеченню сталого фінансування програм зовнішніми донорами (або державними структурами), як і у випадку контактних центрів для СІН. Нестійке фінансування є хіба найслабкішим місцем у діяльності програм для ЖКС. Так, напр., загальна перерва в фінансуванні НУО «Таїс Плюс», про яку вже згадувалося в цьому розділі, за період 2000-2004 рр. склала 22 місяці, що досить негативно позначилося на її роботі. А братиславський клуб для ЖКС Podchod був змушений припинити свою чотирьохрічну діяльність у 2008 р. саме через цю причину.

Проведенню активної інформаційно-роз’яснювальної роботи серед місцевих громад, впливових громадських діячів, органів самоуправління та державних органів влади. Як і у випадку з контактними пунктами для СІН, це є запорукою принаймні безперешкодного функціонування аналогічних центрів для ЖКС. Адже, за інформацією Мережі зменшення шкоди в Центральній та Східній Європі (2005), негативна громадська думка виявилася одним із головних факторів, що заважають ВІЛ-сервісним організаціям надавати допомогу та підтримку секс-робітникам, СІН та іншим маргіналізованим категоріям населення в країнах пост-радянського простору.

Налагодженню ділових стосунків з державними і місцевими органами правопорядку. Надмірна активність міліції, спрямована проти секс-робітниць, обмежує можливості програмної роботи з останніми та приводить до погіршення умов їхньої праці. Як і у випадку з СІН, міліцейські рейди змушують секс-робітниць мігрувати до місць, де доступ до них аутріч-працівникам є утруднений. Програмним менеджерам ВІЛ-сервісних організацій треба завжди мати на увазі, що початок їхньої роботи в місцях, де пропонуються секс-послуги, може спровокувати посилену активність міліції з метою виконання плану затримання правопорушників. Міліція буде значно рідше турбувати ЖКС, якщо з нею налагодити добрі ділові стосунки (як це, напр., намагається робити південно-африканська SWEAT, про яку йшлося в цьому розділі).

Активному залученню самих ЖКС на всіх етапах розробки, реалізації та оцінки відповідних програм. Такий підхід до визначення пріоритетів, планування та реалізації стратегій зміцнює програмні напрацювання тим, що дає можливість членам цільової групи відчути власну відповідальність за поліпшення свого соціального становища та здоров’я. Для ефективного консультування рівними в цьому випадку інструктори-волонтерки мають бути лідерами, користуватися повагою серед своїх колег по секс-бізнесу та пройти ретельну професійну підготовку. Не треба забувати також про те, що дуже часто перепонами на цьому шляху можуть бути занадто жорсткий контроль з боку сутенерів, залежність від них ЖКС і мінливість в умовах надання секс-послуг.

Активному сприянню самоорганізації секс-робітниць. В цьому розділі вже згадувалося, про те, що в деяких країнах проекти з охорони здоров’я під час пандемії СНІДу почали приділяти велику увагу питанням зміцнення спільноти ЖКС, і професійні організації секс-робітниць та робітників створювалися в результаті цих зусиль. Як свідчить досвід таких організацій, поліпшення умов праці та дотримання громадянських прав і свобод секс-робітниць сприяє наданню більш безпечних секс-послуг.

Навчанню ЖКС технічним прийомам безпечного сексу на відміну від деякої наївності сподівань на заходи, націлені на «мотивовану відмову від надання секс-послуг»—особливо в регіонах, де безробіття зростає, а рівень заробітної платні в різних секторах відповідно знижується (коли на робоче місце—десятки претендентів, наймачам немає потреби платити більше). Практичний досвід багатьох ВІЛ-сервісних організацій, які працюють з ЖКС, свідчить, що лише невеликий відсоток жінок, які приймали участь у реабілітаційних програмах, залишають секс-бізнес, і їхнє місце швидко займають нові ентузіастки «найдавнішої професії».

Розробці заходів попередження насильства проти ЖКС. Запобігання насильству проти секс-робітниць з боку клієнтів можна вважати одним з найважливіших аспектів забезпечення безпеки надання секс послуг. Наприклад, секс-робітниць можна забезпечити захисними аерозольними балончиками з газом, списками/світлинами небезпечних клієнтів/автівок або кишеньковими ліхтариками та сигнальними свистками, якщо вони працюють у безпосередній близькості одна від одної.

Залученню сутенерів та інших тіньових/офіційних структур (напр., адміністраторів кафе, працівників міліції тощо), які контролюють роботу вуличних ЖКС, до організації заходів з профілактики ВІЛ/ІПСШ серед них. Усвідомлення контролерами секс-бізнесу простого факту, що їхні прибутки безпосередньо залежать від здоров’я їхніх підопічних, також впливає в чималій мірі на успішність проведення ВІЛ-сервісних програм для ЖКС.