50) Бібліотечні асоціації, з'їзди, конгреси.

Міжнаро́дна асоціа́ція науко́во-техні́чних бібліоте́к університе́тів (IATUL — International Association of Scientific and Technological University Libraries) була заснована в Дюссельдорфі, Німеччина, в травні 1955 року як міжнародний форум для обміну ідеями між бібліотеками технічних університетів по всьому світу.

IATUL є добровільною міжнародною неурядовою організацієї групи бібліотек, представлені в особі директора бібліотеки або завідувача відділом, які відповідають за інформаційні послуги та управління ресурсами. Розгорнута назва IATUL була змінена на Міжнародну асоціацію науково-технічних бібліотек університетів на Генеральній Асамблеї у 2009 році, щоб відобразити більш широке коло установ, які зараз є членами асоціації.

IATUL є прекрасним прикладом розвитку ефективної неофіційної міжнародної мережі бібліотек певного типу, із загальним високим рівнем професійних знань та які пропонують аналогічний спектр послуг для своїх користувачів. Багато хто з членів-бібліотек IATUL надають послуги не тільки для викладання та наукових досліджень співробітників та студентів свого університету, а й для промислових організацій та національних науково-дослідних установ у своїх країнах.

Основною метою IATUL є забезпечення форуму, на якому директори та відповідальні особи бібліотек можуть зустрітися і обмінятися думками з поточних питань та надати їм можливість розвивати спільний підхід до вирішення проблем. IATUL також запрошує до членства організації, які надають послуги для університетських бібліотек, якщо вони бажають бути ототожнені з діяльністю асоціації.

Електронна бібліотека України: створення Центрів знань в університетах України» — інноваційний проект, що об’єднує бібліотеки вищих навчальних закладів, національні бібліотеки та інші організації України. Метоюпроекту є забезпечення доступу до світової наукової інформації, створення власних академічних ресурсів, а також інтеграція української науки табібліотечної справи у світову наукову комунікацію.

Реалізація проекту сприяє розвитку громадянського суспільства та демократичного процесу в Україні, надаючи доступ до великої кількостіінформаційних ресурсів для максимальної кількості користувачів.

Проект передбачає передплату ліцензованих інформаційних продуктів для кожного університету —електронних журналів, електронних книг, баз даних — найважливішого ядра світових інформаційних ресурсів, що покривають усі галузі знань (наука, техніка, медицина, соціальні та гуманітарні науки).

Основу ELibUkr© становить єдиний потужний портал, який спрямовує користувачів до всіх типів електронної інформації. Студенти, викладачі інауковці отримують вільний доступ до всіх ресурсів проекту.

51) Історія утворення національної бібліотеки України (1917-1921 рр.).

Заснована 2(15) серпня 1918 року як Національна бібліотека Української держави. Заснування бібліотеки було проведено на підставі Закону про утворення фонду «Національної Бібліотеки Української держави», ухваленого Радою Міністрів. 23 серпня (5 вересня) 1918 року було утворено Тимчасовий Комітет для заснування Національної Бібліотеки Української Держави в м. Києві. Перший склад Тимчасового Комітету: голова В. І. Вернадський (перший президент Української Академії наук) і його члени: С. О. Єфремов, А. Ю. Кримський, Г. П. Житецький і В. О. Кордт.

На початку 1919 року бібліотеці було надано одну кімнату в будинку Міністерства освіти (вулиця Терещенківська, № 2). У березні 1919 року бібліотека одержала тимчасове приміщення — головний корпус Колегії Павла Галагана на вулиці Фундуклеївській. Згодом бібліотеку було переведено до 4 кімнат у найменшому корпусі Колегії (на розі вулиць Пушкінської та Фундуклеївської).

3 травня 1919 року Спільне зібрання Академії наук ухвалило змінити термін «Національна» терміном «Всенародна». тож бібліотека стала називатися «Всенародна Бібліотека України при Всеукраїнській Академії наук у м. Києві» (ВБУ). 30 серпня 1919 року головою Ради Бібліотекарів ВБУ обрано члена Тимчасового Комітету Євгена Олександровича Кивлицького, який у 1919–1920 роках став першим завідувачем Всенародної бібліотеки України. У жовтні 1920 року Кивлицького на посаді завідувача Всенародної бібліотеки змінив Ю. Іванів—Меженко.

З ініціативи завідуючого Подільським краєвим архівом Ю. С. Олександровича і за допомогою Всенародної бібліотеки України було засновано Вінницьку філію ВБУ. 1923 року її очолив В. Д. Отамановський.

З 1923 року бібліотека почала одержувати два обов'язкових примірники творів друку УРСР, на базі його розпочато створення фонду архівного примірника творів друку УРСР. Першим офіційним директором став Постернак Степан Пилипович.

У серпні 1941 року бібліотеку було евакуйовано в столицю Башкирії Уфу, де у приміщенні Державного педагогічного інституту було відкрито читальний зал з фондом відкритого доступу. У травні 1944 року бібліотека повернулася до Києва.

1946 року під керівництвом тодішнього директора Бібліотеки Ю. О. Меженка відроджується традиція видання фахового бібліотечного журналу, починає виходити «Журнал Бібліотеки Академії наук УРСР» (відповідно до тодішньої назви бібліотеки).

З 1957 року бібліотека включається до системи міжнародного абонемента.

До 1965 р. — Державна Публічна Бібліотека АН УРСР.

24 травня 1964 року у відділі бібліотеки, де зберігалися видання і матеріали періоду української державності (1917–1920), спалахнула пожежа, що тривала кілька днів. Кола українських дисидентів приписували цю дію шовіністові Погружальському, що свідомо виконав цей злочин при мовчазній згоді органів безпеки^[3].

1965 року отримала назву Центральна Наукова Бібліотека Академії Наук УРСР.

У 1980 її фонди нараховували понад 10 млн назв, у тому числі 516 інкунабул, близько 300 000 рукописів, понад 6 500 книгцерковнослов'янським шрифтом 15 — 16 ст. Найповніша в Україні збірка комплектів газет і журналів (понад 119 тис.).

19 лютого 1988 згідно з постановою Ради Міністрів УРСР Центральній науковій бібліотеці Академії наук УРСР було присвоєно ім'я академіка Володимира Івановича Вернадського.

5 квітня 1996 р. указом Президента України^[4] Бібліотеці надано статус національної бібліотеки. Тим саме указом у Бібліотеці утворено Фонд Президентів України.

У 1998 р. Бібліотека спільно з Інститутом проблем реєстрації інформації НАН України розпочала формування реферативної бази даних «Україніка наукова» та видання українського реферативного журналу «Джерело».

22 жовтня 2002 р. у філії № 1 Бібліотеки сталася аварія, спричинена неполадками в тепломережі, під час якої близько 6 тонн гарячої води вилилося на літературні та рукописні пам'ятки. Від води та пару постраждали понад 200 тисяч документів, вийшла з ладу система опалення.

У грудні 2003 р. Бібліотека виступила одним зі співзасновників технопарку «Інтелектуальні інформаційні технології».

25 серпня 2004 р. Кабінетом міністрів України затверджено Державну програму розвитку діяльності Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського на 2005–2010 роки, яка визначає Бібліотеку як головний науково-інформаційний центр держави. Завданнями програми, зокрема, є нарощення технологічної потужності установи та запровадження нових інформаційних технологій формування та використання документних ресурсів^[1]