Принципи міжнародного інформаційного права

Міжнародний досвід показує, що у сфері суспільних інформаційних відносин при законодавчій легалізації їх насамперед враховують загальнолюдські принципи. Серед цих принципів чільне місце посідають такі:

• державний суверенітет окремих країн в участі у міжна­родних відносинах;

• верховенство прав людини: повага та гуманне ставлен­ня до людини, її честі, гідності, репутації;

• презумпція невинності громадянина, приватної особи на засадах співвідношення потреб та інтересів окремих людей, корпорацій (об'єднань) їх, націй, держав та світо­вого співтовариства.

Новий підхід щодо правового регулювання суспільних відносин, який може бути прийнятий і на міжнародному рівні, запропонований вітчизняною наукою, — це теорія гіперсистем права. В його розвитку сьогодні набирають сили нові наукові дисципліни: юридична когнітологія, правова кібернетика та правова інформатика. Особливістю цих наук є застосування принципів, підходів і методів кібернетики та інформатики до вирішення проблем права, зокрема правотворення.

Виходячи з положень правової інформатики, слід зазначи­ти, що правотворення у міжнародному та національному праві має базуватися на основі методології системного і комплексного підходів, зокрема теорії формування комп­лексних гіперсистем права, агрегації галузевих інститутів права у нову системну якість, не притаманну окремим скла­довим міжнародного публічного і приватного права.

51. Інформаційне суспільство та інформаційна політика як сфера стратегічного партнерства Україна – єс.

Поступ України у відносинах з ЄС простежується у Стратегії співробітництва з ЄС — проект "Життя і працевлаштування в інформаційному суспільстві" (стратегії і програми); спробах і намірах гармонізації законодавства; створенні умов для ринкової економіки у сфері інформаційних послуг; сприянні електронній комерції; участі у програмі е-Europe та і-2010; формуванні національних хостів; підготовці та реалізації спільних міжнародних проектів у галузі інформації та комунікації.

Європейський вектор розвитку українського суспільства потребує нових зважених політичних рішень. Зокрема, Україна усвідомлює важливість участі в європейських інтеграційних процесах, пов'язаних із прискореною інформатизацією, революцією в галузі комунікацій, електронної економіки, інших високих технологій. Як невід'ємна частина Європи Україна орієнтується на існуючу модель соціально-економічного розвитку європейських країн і розглядає євроінтеграційний курс як реалізацію цієї моделі в Україні.

Основні зусилля у цьому відношенні зосереджуються на істотному поглибленні й розширенні практичного співробітництва Україна — ЄС за всіма напрямами для забезпечення сприятливих умов у контексті розширення ЄС. Важливою у цьому сенсі є своєрідна ревізія існуючих угод і домовленостей. Йдеться, зокрема, про підписаний у липні 1994 р. Протокол про наміри між Державним комітетом зв'язку та інформатизації і Генеральним Директоратом ЄС із проблем інформаційного суспільства (попередня назва — Генеральний Директорат XIII), в якому визначено критерії відносин у галузі телекомунікацій та інформаційного суспільства загалом.

Потребують систематизації результати діалогу як у рамках двосторонніх зустрічей експертів на різних рівнях, так і в рамках міжнародних заходів, серед яких Телекомунікаційний форум у Брюсселі (1999), Паризька зустріч Україна — ЄС (2000), Ялтинська конференція ЄС — Україна (2001—2005). Утім, слід визнати, що вони певною мірою посприяли усвідомленню українською спільнотою ідеології інформаційного суспільства, реформуванню інформаційно-комунікаційного сектора, поширенню українського сегмента мережі Інтернету, створенню наукового потенціалу для забезпечення всіх потреб нового цивілізаційного явища.

Перспективними є також елементи поглиблення співробітництва, окреслені в документах, підписаних у рамках самітів Україна — ЄС (2000—2005): Угоди про партнерство та співробітництво між Україною і ЄС (1998, 2005—2007), спільної стратегії ЄС щодо України, ухваленої під час Гельсінського саміту ЄС (1999), а також спільної заяви учасників самітів Україна — ЄС Ялта (2001—2005), Брюссель (2002, 2006); Плану дій в рамках Європейської політики сусідства (2005—2007).

Документи передбачали співробітництво в розробці інформаційного законодавства, в тому числі для регулювання мережевого бізнесу та фінансових потоків. Серед найважливіших сфер співробітництва, визначених у документах, привертають увагу:

• співробітництво у сфері науково-дослідницької діяльності, особливо в межах програми технологій інформаційного суспільства П'ятої Рамкової програми ЄС;

• заява України про наміри розвивати програму е-Ukraine, яка відповідає потребам українського суспільства, стимулює розвиток послуг інформаційного суспільства в Україні.

Генеральний Директорат із питань інформаційного суспільства в рамках програми e-Europe погодився надати можливість Україні брати участь у відповідних заходах:

• згода сторін обмінюватися інформацією щодо послуг мобільного зв'язку третього покоління у сфері ліцензування, стандартів та планування спектра;

• згода сторін заохочувати співробітництво у сфері послуг електронної комерції;

• згода Генерального Директорату з питань інформаційного суспільства Європейської Комісії розглянути можливість надання експертної й технічної допомоги Україні відповідно до існуючих процедур та правил.

Європейський Союз визнав необхідність поширення в Україні інформації та знань щодо цілей і принципів європейської інтеграції, зокрема, важливість інноваційного розвитку інформаційно-комунікаційного сектора, інфоінфраструктури, глобальної навігаційної супутникової системи, гармонізації законодавства в галузі високих технологій та інтелектуальної власності.

Співробітництво України і ЄС здійснюється за Шостою Рамковою програмою (2003—2007 рр. і на перспективу до 2025 р.), яка вирізняється революційним змістом і має за мету об'єднання європейських інтелектуальних ресурсів. Вона передбачає застосування наукового потенціалу Європи для реалізації національних програм становлення інформаційного суспільства й забезпечення лідерства у світовій конкуренції. Програма здійснюється за основними напрямами наукових досліджень для країн-членів, країн-кандидатів та країн-сусідів, що передбачають створення єдиного європейського наукового простору; розробку й планування інтегрованих європейських програм; координацію національних і європейських досліджень щодо еволюційних змін у суспільстві та впливу нових технологій на цивілізаційний розвиток; розробку стратегій єдиної зовнішньої політики, регіональної безпеки, загального інформаційного права, монетарної політики та європейської інформаційної політики; подолання нерівності між інформаційно багатими й інформаційно бідними країнами і забезпечення конкурентоспроможності останніх у європейському регіоні; вирішення проблеми зайнятості та соціальної єдності суспільства на основі економічних реформ, інновацій та високих технологій.

Розширення Європейського Союзу, яке відбулося 1 травня 2004 р., призвело до історичних змін політичних, географічних та економічних умов для України і Євросоюзу. Європейський Союз та Україна як безпосередні сусіди мають ідентифікувати свої політичні й економічні інтереси, щоб сприяти утвердженню стабільності, безпеки й добробуту в контексті європейської політики сусідства.

Імплементація Плану дій, розрахованого на три роки, сприятиме реалізації положень Угоди про партнерство та співробітництво (УПС) як основи співробітництва України і ЄС, стимулюватиме реалізацію прагнень України щодо її подальшої інтеграції до європейських економічних та соціальних структур.

Співробітництво України і ЄС за напрямом "Інформаційне суспільство" передбачає:

• досягнення прогресу у сфері політики та регулювання електронних засобів зв'язку;

• вироблення та впровадження національної стратегії розвитку в Україні електронних комунікацій;

• ухвалення нормативних актів щодо ліцензування, з'єднання, нумерації та загального доступу до основних телекомунікаційних послуг відповідно до Закону України "Про телекомунікації";

• створення національної комісії з питань регулювання зв'язку відповідно до Закону України "Про телекомунікації";

• забезпечення добросовісної конкуренції на ринку послуг електронних засобів зв'язку;

• прискорення прогресу в розвитку сфери послуг інформаційного суспільства та інтеграції України в дослідницьку програму технологій інформаційного суспільства;

• прийняття та реалізація Державної програми "Електронна Україна" з метою розвитку інформаційного суспільства та можливість підтримки її впровадження Європейським Союзом;

• сприяння широкому використанню нових технологій суб'єктами господарювання та державними структурами, особливо в таких галузях, як охорона здоров'я та освіта (електронна комерція, електронний уряд, електронна охорона здоров'я, електронне навчання), через створення сучасних інфраструктур, розвиток місцевого наповнення та впровадження пілотних проектів, зокрема, взаємного визнання електронних підписів;

• розробку проекту Державної цільової програми "Створення та розвиток мережі пунктів колективного доступу до мережі Інтернет як складової сучасної інформаційно-комунікаційної інфраструктури в Україні" й створення мережі бізнес-інтернет-центрів на регіональному та місцевому рівнях [2; 40; 41; 63; 127].

Україна усвідомлює важливість участі в європейських інтеграційних процесах, пов'язаних з прискореною інформатизацією, революцією в галузі комунікацій, електронної економіки, інших високих технологій. Як невід'ємна частина Європи Україна орієнтується на існуючу модель соціально-економічного розвитку європейських країн і розглядає євро інтеграційний курс як реалізацію цієї моделі в Україні.