45. Механізми запобігання маніпулятивному впливу на суспільну свідомість.

Маніпуляція — це вид психологічного впливу, досконале здійснен­ня якого веде до прихованого спонукання в іншої людини намірів, що не збігаються з її актуально існуючими бажаннями [37, 59].

Політична маніпуляція — це система засобів ідеологічного і духов­но-психологічного впливу на масову свідомість із метою нав'язати певні ідеї, цінності; цілеспрямований вплив на громадську думку і по­літичну поведінку для спрямування їх у заданому напрямку

Перевантажуючи людину надмірною Інформацією, систематично створюючи через ЗМІ емоційне суспільне напруження, жорстко обмежуючи час для прийняття принципових рішень, сучасне інформаційне суспільство формує практично ідеальні умови для маніпулювання громадською свідомістю. За цих обставин надзвичайно важливо, щоб якомога більша частина людської спільноти не лише навчилася бачити, розпізнавати, ідентифікувати маніпулятивні дії, а й мала чітке уявлення про механізми та можливості психологічного захисту від них.

Специфіка захисту від маніпулювання полягає в захисті права особи (колективу, суспільства) на вільне (без зовнішнього тиску та впливу) волевиявлення стосовно чинної форми правління, структур офіційної влади, політичних сил тощо. Такий захист може здійснюватися на чотирьох рівнях:

o захист цілісності "Я";

o підтримання позитивного Я-образу в міжособистісній взаємодії;

o захист цілісності групи у відповідь на внутрішню загрозу розпаду;

o захист цілісності групи від руйнування факторів міжгрупової взаємодії. Отже, на всіх рівнях суб'єктом захисту залишається особи. Саме тому

всі захисні стратегії ґрунтуються на стратегіях захисної поведінки індивіда як члена групи у ставленні до представників іншої групи.

Виокремлюють дві категорії захисту від маніпулювання - несвідомий (напівсвідомий) і свідомий.

Несвідомий (напівсвідомий) захист

Підсвідомість містить величезний обсяг спресованої інформації про оточення, концентрований досвід попередніх поколінь, моделі ймовірних реакцій на зовнішні виклики. Саме тому в критичні моменти, коли людина ще не до кінця відчуває (розуміє) сам факт агресії (манілулятивний вплив є витонченим інструментом агресивної поведінки), автоматично на рівні підсвідомості може включитись психологічний захист. Характерно, що сама людина часто цього не помічає, оскільки ще не усвідомлює, що в основі її поведінки лежить підсвідома захисна реакція.

Несвідомий (напівсвідомий) захист від маніпулятивного впливу ґрунтується на захисних механізмах психіки - системі регуляторних механізмів, спрямованих на усунення або мінімізацію негативних переживань, які травмують особу. Ці переживання пов'язані здебільшого з внутрішніми або зовнішніми конфліктами, станами тривоги, дискомфорту. Механізми захисту направлені на збереження стабільності самооцінки особи, її образу.

Психологічний захист виявляється в бажанні та діях індивіда щодо збереження звичної думки про себе, запереченні, ігноруванні або спотворенні інформації, яку він розцінює як шкідливу, загрозливу, несприятливу, таку, що руйнує усталену картину світу, звичні, комфортні, традиційні уявлення про себе й інших.

Захисні механізми психіки характеризуються такими рисами: а) вони діють непомітно на рівні підсвідомості, й людина не усвідомлює ні причин, ні мотивів, ні цілей, ні самого факту своєї захисної поведінки щодо певного явища або об'єкта; б) захисні механізми завжди спотворюють, фальсифікують чи підміняють реальність.

Фахівці нараховують від 15 до 23 форм захисних механізмів психіки, основними з яких є:

o заперечення - несвідома відмова від негативної для самооцінки інформації;

o витиснення - активний спосіб запобігання внутрішньому конфлікту, що передбачає усунення негативної інформації зі свідомості та дії, спрямовані на збереження позитивного уявлення про себе;

o раціоналізація - вербалізація на перший погляд логічних думок та висновків для неправдивого пояснення, виправдання своїх невдач; знаходження помилкових, але прийнятних дня особи пояснень, які б виправдовували ЇЇ вчинки;

o інтелектуалізація - неусвідомлюваний контроль над емоціями та Імпульсами, який особа встановлює за допомогою просторових міркувань, побудови гіпотез і теорій, які мають на меті пояснити причини певної невдачі об'єктивними життєвими обставинами, а не суб'єктивними факторами, зокрема власною нездатністю, неспроможністю на адекватну ситуації дію;

o сублімація - трансформація одного виду психічної енергії в інший (витиснена в несвідоме енергія нереалізованої потреби переводиться в інший канал). Наприклад, секс - у творчість; агресія - у політичну активність;

o трансфер (консервація) - демонстративне дотримання старих правил гри та виконання засвоєної ролі (незмінний шаблон поведінки), незважаючи на зміну ситуації;

o регресія - повернення за умов стресу до менш складних, менш структурно впорядкованих і менш розчленованих способів реагування, до типів поведінки, характерних для дитинства;

o проекція - несвідоме приписування іншій особі власних бажань, прагнень, особистих якостей, переважно негативних. Причиною такого захисту є неусвідомлене прагнення зберегти свій статус;

o ідентифікація - несвідоме ототожнення себе з іншим об'єктом, установлення з ним емоційного зв'язку, приписування собі якостей інших людей (найчастіше авторитетних), їхніх ідей та соціальних норм. Вона допомагає індивіду перебороти почуття власної неповноцінності, набути впевненості в собі. Зовнішніми ознаками ідентифікації є спроби наслідування зовнішнього вигляду, манери поведінки тощо;

o розщеплювання - неадекватне визначення позитивного й негативного при оцінюванні себе та інших, внутрішнього світу й зовнішньої ситуації. Часто відбувається різка зміна "плюсів" і "мінусів", оцінки стають нереалістичними та нечіткими. Нерідко вони протилежні, але існують паралельно ( з одного боку, звичайно.., а з іншого - поза сумнівом ...");

o ідеалізація - перебільшення сили й авторитету іншої людини. Цей захисний механізм ґрунтується на завищеній емоційній самооцінці або оцінці іншої особи. Так створюються кумири. Зворотним боком ідеалізації є знецінення - захисний механізм, оснований на заниженні цілей, досягнень інших людей і власних невдач із метою уникнення неприємних переживань;

o інтроєкція - некритичне переймання чужих переконань та установок;

o фанатизм - уявне злиття бажаного й дійсного;

o зміщення (каналізація) - спрямування емоцій (зазвичай гніву) на об'єкти, тварин або людей, які індивід сприймає як менш небезпечні, ніж ті, що справді викликають гнів;

o заміщення - звільнення людини від внутрішнього напруження через нереалізовану дію, спрямовану на недосяжний об'єкт, шляхом перенесення: а) терміну дії; б) самого об'єкта в сприятливу (доступну) ситуацію;

o виключення - послаблення внутрішнього конфлікту шляхом переживання (читаючи художній твір, людина переживає разом із його героями, і на цьому тлі її проблеми стають менш значущими);

o ізоляція - захист від травмуючих чинників шляхом розривання емоційних зв'язків з іншими людьми, припинення співпереживання. Серед прийомів ізоляції - зупинки в процесі мислення, використання формул та ритуалів і - ширше - вся сукупність прийомів, міркувань, що дають змогу перервати тимчасову послідовність думок або дій.

Усі ці механізми є способами захисту людини від внутрішнього й зовнішнього тиску, маніпулятивної агресії.

На міжособистісному рівні психологічний захист від маніпулювання підтримує позитивний образ Я-суб'єкта, на міжгруповому - позитивний груповий Ми-образ. Дії маніпулятора, направлені на групу, можна поділити на зовнішні (ліквідація групи, її дискримінація, дискредитація результатів групової діяльності й т. ін.) та внутрішні (розпад, конфлікти, некерованість діяльності тощо) загрози.

Головною метою групового психологічного захисту виступає ліквідація загрози соціальній ідентичності індивіда шляхом збереження групи як цілісного й самостійного суб'єкта міжгрупової взаємодії. Категорія "цілісність групи" охоплює топологічний (просторовий), структурний і процесуальний (динамічний) аспекти.

Топологічний аспект передбачає наявність і збереження меж (кордонів), що відокремлюють групу від зовнішнього соціального середовища. Структурний аспект означає, що соціальній групі властива певна стійка структура (комунікативна, статусна, владна, функціонально-рольова тощо).

Процесуальний аспект охоплює сукупність (комппекс) чинників, що забезпечують існування, функціонування групи.

Фахівці виокремлюють такі основні стратегії реагування групи на загрозу порушення групової цілісності:

o організаційно-діяльнісна стратегія, що полягає у змінах функціональної та операційно-технічної складових групової діяльності (перерозподіл функціонально-рольових взаємин між членами групи за необхідності набору нових осіб або, навпаки, зменшення кількісного складу). Це дозволяє вдосконалити тип і характер взаємодії групи із середовищем і предметом спільної діяльності, трансформувати зовнішній контур групової життєдіяльності;

o стратегія когнітивно-афектного переструктурування ситуації що не стосується об'єктивних ситуативних характеристик, а приводить до змін у перцептивних (інформаційних) і мотиваційно-смислових аспектах спільної діяльності (груповий міф, табуювання сфер групового життя, інформаційна Ізоляція, ритуалізація внутрішньогрупової поведінки тощо).

Стратегії психологічного захисту реалізують за допомогою групових захисних механізмів, основною системною функцією яких є стабілізація. Ключовими груповими захисними механізмами уважають:

1) групове табу - заборона обговорення "небезпечних" тем внутрішньо-групового життя;

2) створення ілюзії неуразливості - формування неадекватних уявлень про ступінь могутності панівних кіл, які вони можуть поширювати, використовуючи своє привілейоване становище;

3) однодумність - насаджування стилю мислення, що ігнорує альтернативні думки, стимулює одностайність, яка стає важливішою, ніж реалістична оцінка можливих варіантів дій;

4) колективна раціоналізація - обґрунтування правильності й правомірності своїх неадекватних та безвідповідальних дій "заднім числом";

5) груповий ритуал - спільна дія, що сприяє консолідації групи, зміцнює її єдність;

6) самоізоляція - обмеження контактів членів групи із зовнішнім світом, зосередження їхньої уваги на діяльності всередині групи;

7) груповий міф - система поглядів та образів, що виділяє групу серед інших спільнот і сприяє її єдності;

8) інгруповий фаворитизм - наголошування на перевагах власної групи при міжгрупових порівняннях;

9) тиск на інакодумців - обмеження впливу членів групи, які беруть під сумнів ідеї та принципи, котрі їх об'єднують;

10) самоцензура - придушення власних сумнівів за допомогою апелювання до точки зору, виробленої груповим мисленням;

11) соціальний стереотип - спрощене, стандартизоване, схематичне й емоційно забарвлене уявлення про певний суб'єкт, соціальне чи політичне явище; шаблонна манера поведінки;

12) формування образу членів "чужої групи як таких, що дуже відрізняються від "своїх"; чітка регламентація правил сприйняття "чужих";

13) фіксація внутрішньогрупової статусної ієрархії - установлення та збереження чіткої системи рольової соціальної диференціації;

14) формалізація внутрішньогрупової комунікації - побудова процесу обміну інформацією на основі прийнятої в групі моделі статусної ієрархії;

15) пояснення групових невдач та негараздів зовнішніми чинниками. Своєрідними каталізаторами групового психологічного захисту є високий

рівень згуртованості групи, її ізоляція (відсутність зовнішніх експертних оцінок), директивне керівництво, недосконала процедура пошуку й оцінювання альтернатив, гомогенність складу, провокаційний ситуативний контекст, усталені та поширені соціальні норми поведінки.

Отже, дія захисних механізмів психіки неоднозначна й суперечлива: з одного боку, у відповідь на маніпулювання (загрозу) вони на рівні підсвідомості спотворюють, підміняють або фальсифікують реальність; з іншого - допомагають людині не лише швидко адаптуватися до складної (нової) реальності, а й у деяких випадках не потрапити під вплив маніпулятора. Неоднозначною є також оцінка групових захисних механізмів: вони деформують світобачення, консервують віджилі структури та зв'язки, блокують розвиток думки, водночас сприяючи збереженню стабільності, цілісності та життєздатності групи.

Свідомий захист. Першим етапом свідомого захисту від маніпуляції є її виявлення й розпізнавання. На думку В.Шейнова, основна ознака того, що людиною маніпулюють, - це відчуття незручності, внутрішньої боротьби: доводиться робити чи говорити те, що зовсім не хочеться. Однак для остаточного виявлення та розпізнання маніпулятивного акту цього не достатньо. Виявити його можна, ретельно відстежуючи зміни ситуації, спричинені маніпулятивною дією, та аналізуючи механізми останньої. Узагальнення напрацювань С. Доценка, С.Кара-Мурзи, В.Панкратова, О.Сидоренко, В.Шейнова дає змогу виокремити такі симптоми та індикатори потенційної наявності маніпулювання: