- •Архівна та бібліотечна справа України у діп. 1
- •Сутність, об’єкт та функції державної інформаційної політики (діп).
- •Функції
- •Класифікація різновидів інформації та форм захисту інформації в українському та міжнародному законодавстві. Класифікація різновидів інформації
- •Форми захисту інформації
- •Форми захисту інформації в українському та міжнародному законодавстві
- •Закони України:
- •Постанови кму:
- •Галузеві стандарти:
- •Правове регулювання обігу відкритої, таємної та конфіденційної інформації.
- •Архівна та бібліотечна справа України у діп.
- •Право громадян на інформацію як міжнародно-правова норма.
- •Видавнича та музейна справи у діп.
- •Музейна справа
- •Чинники, пріоритети, напрями реалізації діп. Чинники
- •Пріоритети
- •Напрями реалізації
- •Відкритість інформації.
- •Доктрини , стратегії і концепції інформаційної безпеки України .
- •Доктрини, стратегії і концепції інформаційної безпеки (кібербезпеки) сша як інформаційного лідера сучасного світу.
- •Доктрини , стратегії і концепції інформаційної безпеки єс.
- •Основні положення Окінавської Хартії глобального інформаційного суспільства
- •Міжнародні стратегії інформаційної безпеки та реальна практика модернізації відносин інформаційної безпеки України у сфері внутрішньої політики та у системі сучасних міжнародних відносин.
- •Діяльність Міжвідомчої комісії з питань інформаційної політики та інформаційної безпеки[ред. • ред. Код]
- •Укази Президента України[ред. • ред. Код]
- •Концепція інформаційної безпеки України (2015р.).
- •V. Прикінцеві положення
- •Стратегічні документи щодо формування інформаційного суспільства в Україні.
- •Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки
- •Основні засади розвитку інформаційного суспільства в україні на 2007-2015 роки
- •I. Загальні положення
- •II. Завдання, цілі та напрями розвитку інформаційного суспільства в україні
- •III. Національна політика розвитку інформаційного суспільства в україні
- •IV. Організаційно-правові основи розвитку інформаційного суспільства в україні
- •V. Очікувані результати
- •Стратегія розвитку інформаційного суспільства в Україні Загальна частина
- •Сучасний стан розвитку інформаційного суспільства в Україні
- •Мета, принципи та завдання
- •Етапи та основні напрями реалізації
- •Загрози, виклики, вразливості й ризики як основні категорії в теорії та практиці інформаційної безпеки.
- •3.Класифікація видів та загроз інформаційної безпеки.
- •Державна політика у сфері змі.
- •Особа, суспільство та держава як суб’єкти інформаційних відносин.
- •Архівна та бібліотечна справа України у діп.
- •Діп щодо рекламно-виставкової діяльності.
- •Розділ VIII. Рекламна та виставково-ярмаркова діяльність
- •Входження України до європейського інформаційного простору: проблеми та перспективи.
- •Закон України «Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення в Україні».
- •Закон України « Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки».
- •Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки
- •Основні засади розвитку інформаційного суспільства в україні на 2007-2015 роки
- •I. Загальні положення
- •II. Завдання, цілі та напрями розвитку інформаційного суспільства в україні
- •III. Національна політика розвитку інформаційного суспільства в україні
- •IV. Організаційно-правові основи розвитку інформаційного суспільства в україні
- •V. Очікувані результати
- •Закон України «Про інформацію».
- •Конвенція про кіберзлочинність.
- •Закон України « Про доступ до публічної інформації».
- •Про доступ до публічної інформації (Відомості Верховної Ради України (ввр), 2011, № 32, ст. 314)
- •Розділ I загальні положення
- •Розділ II порядок доступу до інформації
- •Розділ III суб'єкти відносин у сфері доступу до публічної інформації
- •Розділ IV реалізація права на доступ до інформації за інформаційним запитом
- •Розділ V оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації
- •Розділ VI прикінцеві положення
- •Стратегія розвитку інформаційного суспільства в Україні.
- •Про схвалення Стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні
- •Стратегія розвитку інформаційного суспільства в Україні Загальна частина
- •Сучасний стан розвитку інформаційного суспільства в Україні
- •Мета, принципи та завдання
- •Етапи та основні напрями реалізації
- •Основний механізм впровадження Стратегії
- •Фінансове забезпечення реалізації Стратегії
- •Поширення ідей розвитку інформаційного суспільства та суспільства знань
- •Оціночні (контрольні) показники та індикатори розвитку інформаційного суспільства в Україні
- •Очікувані результати
- •Європейська конвенція про транскордонне телебачення.
- •Глава I
- •Глава II
- •Глава III
- •Глава IV
- •Глава iVа
- •Глава V
- •Глава VI
- •Глава VII
- •Глава VIII
- •Глава IX
- •Глава X
- •Глава XI
- •Проблема правового забезпечення функціонування інтернет-ресурсів в Україні.
- •Концепція інформаційної політики України.
- •Аналітичні питання:
- •Основні способи протидії загрозам, реагування на виклики та керування ризиками в сфері інформаційних відносин.
- •Зарубіжний досвід вироблення та реалізації діп. Японія
- •Європейський союз
- •Велика Британія
- •Німеччина
- •Франція
- •Естонія
- •Хорватія
- •Упровадження новітніх інформаційних технологій і розвиток телерадіоінформаційної інфраструктури. Впровадження новітніх інформаційних технологій і розвиток телерадіоінформаційної інфраструктури
- •5. Пріоритетні завдання держави з формування телерадіоінформаційної інфраструктури.
- •6. Особливості структури мовлення державних, недержавних (приватних) телерадіоорганізацій на загальнонаціональних каналах.
- •7. Діяльність телерадіокомпаній в умовах особливого періоду
- •8. Вимоги до національної інформаційної інфраструктури
- •9. Принципи розвитку телерадіоінформаційної інфраструктури
- •10. Розвиток новітніх систем і технологій
- •11. Державна політика у сфері комп'ютерних технологій і систем телекомунікацій
- •12. Розвиток науково-технічної, технологічної та виробничої бази інформаційної сфери
- •13. Формування комп'ютерно-технологічної інфраструктури національних інформаційних ресурсів
- •14. Формування інтегрованого телекомунікаційного середовища інформаційної сфери
- •Національна безпека та національні інтереси перед викликом інформаційних війн як “продовження політики іншими засобами”.
- •Сучасна інформаційна революція та війни “четвертого покоління”.
- •Інформаційна безпека як оборонна інформаційна війна.
- •Інформаційна безпека за сферою застосування
- •Суттєві (з позицій іб) властивості інформації
- •Забезпечення іб держави
- •Інтернет та інші “високі технології” як знаряддя інформаційних війн.
- •Світові інформаційні війни та міжнародні аспекти інформаційної безпеки.
- •Інформаційна зброя: міфи та реальність.
- •Інформаційні війни у вимірах загроз та викликів національній й міжнародній безпеці.
- •Інформаційно-культурна експансія та “культурні війни” сучасності.
- •Україна як об'єкт експансії[ред. • ред. Код]
- •Україна як суб'єкт експансії[ред. • ред. Код]
- •Інформаційні війни у контексті сучасної боротьби з тероризмом на національному й міжнародному рівнях.
- •Спеціальні інформаційні операції (сіо) у сфері міжнародних відносин.
- •Інформаційна політика держави під час місцевих виборів 2015 в Україні.
- •Механізми запобігання маніпулятивному впливу на суспільну свідомість.
- •1. Зміни в ситуаціях взаємодії:
- •Знаково-символьна інфраструктура країни як сфера інформаційного протиборства (приклад України та Росії).
- •Мова та мовна політика як сфера інформаційного протиборства (приклад України).
- •Відродження національної пам’яті та “переписування історії” у контексті інформаційно-психологічних війн.
- •1. Голодомор знову став геноцидом.
- •2. Велика Вітчизняна війна знову стала радянсько-німецькою.
- •3. Кримських татар знову депортують, а не примусово виселяють.
- •4. Знову говоритимемо про оун.
- •5. Реабілітація жертв сталінських репресій тепер часткова.
- •Інформаційні технології й глобальна антитерористична війна.
- •Шляхи та напрями вдосконалення антитерористичного законодавства
- •Проблеми попередження інформаційних війн й засадничі принципи міжнародного інформаційного права.
- •Принципи міжнародного інформаційного права
- •Інформаційне суспільство та інформаційна політика як сфера стратегічного партнерства Україна – єс.
- •Співробітництво України з єс у медійному просторі.
- •Безпека Інтернету як сфера співробітництва державних й недержавних організацій України та єс.
- •Міжнародний імідж й державний брендінг України як фактори її національної безпеки.
- •Іміджева стратегія, спрямована на реалізацію стратегічних пріоритетів України.
- •4.1. Забезпечення європейської якості освіти
- •4.2. Наукова і науково-технічна діяльність
- •4.3. Кадрова політика та формування інноваційної культури
- •4.4. Розвиток міжнародних стратегічних партнерств та професійного співтовариства
- •4.5. Навчально-методичне та інформаційне забезпечення
- •4.6. Формування активної громадянської позиції
- •4.7. Формування іміджевої політики
- •4.8. Розвиток матеріально-технічної бази
- •Російське іномовлення як інструмент маніпулювання громадською думкою у трансатлантичному просторі.
- •Українське іномовлення: проблеми і перспективи.
- •Інформаційне забезпечення формування громадянського суспільства в Україні.
- •Політика правового регулювання діяльності засобів масової інформації і комунікації в Україні.
- •Концентрація медіа-бізнесу в Україні.
- •Характеристика сфери мас-медіа України:
- •Практичні завдання:
- •Висвітліть цілі діп
- •Дайте оцінку теоретичним особливостям вироблення та реалізації діп.
- •Дайте оцінку значущості інформаційних пріоритетів в українському державотворенні. Пріоритети
- •Поясніть необхідність сталого розвитку інформаційної сфери держави.
- •Розкрийте сутність сучасних механізмів управління та регулю вання діп.
- •Схарактеризуйте принципи та науково-методичні засади аналізу діп
- •Дайте характеристику внутрішнього стану національної інформаційної політики України.
- •Визначте та оцініть фактори зовнішнього середовища національної інформаційної політики України.
- •Визначте особливості зарубіжного досвіду вироблення та реалізації діп.
- •Європейський союз
- •Велика Британія
- •Німеччина
- •Франція
- •Естонія
- •Хорватія
- •Схарактеризуйте стан нормативно-правової бази діп та шляхи її вдосконалення.
- •Проаналізуйте дієвість політики держави щодо забезпечення захисту стратегічних національних інтересів в інформаційній сфері.
- •Розкрийте значення інформаційно-комунікаційного аспекту в процесі розбудови держави.
- •Розкрийте значення інформаційно-комунікаційного аспекту в процесі консолідації суспільства.
- •Проаналізуйте роль інформаційної політики держави щодо забезпечення європейської та євроатлантичної інтеграції України.
- •Довідка про нато
- •Співробітництво з нато
- •Законодавча база
- •Звіт Держкомархіву про виконання Цільового плану Україна - нато на 2009 рік
- •Проаналізуйте намагання маніпулювати громадською думкою з боку окремих змк, зокрема шляхом поширення недостовірної, неповної та упередженої інформації.
- •Проаналізуйте рівень інтегрованості України у міжнародний інформаційний простір.
- •Проаналізуйте проблему монополізації ринків інформаційного простору, зокрема у сфері телебачення та радіомовлення.
- •.Проаналізуйте рівень використання української мови в аудіовізуальних (електронних) та друкованих засобах масової інформації.
- •Проанадізуйте рівень забезпечення доступу громадян України до українських змі.
- •Заборона трансляції російських телеканалів: виконання, ефективність, наслідки.
- •Заборона російського кінопродукту: виконання, ефективність, наслідки.
- •Проаналізуйте нагальні потреби в сфері інформаційної безпеки: що не зроблено і яких заходів має бути вжито.
- •Проаналізуйте еффективність комунікаційної політики влади.
- •Проаналізувати міжнародний імідж й державний брендінг України як фактори її національної безпеки.
- •Запропонувати варіанти створення і просування неповторної ідеологеми країни.
Спеціальні інформаційні операції (сіо) у сфері міжнародних відносин.
Сутність, види та методи спеціальних інформаційних операцій
Спеціальні інформаційні операції (надалі – СІО) – це сплановані дії, спрямовані на ворожу, дружню або нейтральну аудиторію шляхом впливу на її свідомість і поведінку за допомогою використання певним чином організованої інформації та інформаційних технологій для досягнення певної мети.
[Ця робота представлена для ознайомлення. Повну версію роботи Ви можете придбати на сайті myref.at.ua ]
Якщо ж ми зачіпаємо поняття СІО в контексті заходів політичної розвідки, то слід зазначити, що за її допомогою мають вирішуватися певні політичні проблеми, досягатися стратегічні цілі суспільства певної держави чи іншого суб’єкта розвідувальної діяльності. Для об’єкта, на який спрямована СІО, мають настати або ж утворитися загрози чи небезпеки виникнення негативних наслідків. Отже, такий вплив на об’єкт за своєю суттю є також негативним. Вплив, як такий, застосовується як до окремої особи чи групи осіб, так і на все суспільство в цілому або певний його соціальний прошарок. Звідси, в контексті інформаційної війни, СІО має бути діяльністю, котра проводиться, як правило, спеціальними органами іноземних держав чи транснаціональних структур (останніми роками навіть приватних осіб зі світовим рівнем авторитету, капіталу, потреб та інтересів), які уповноважені суб’єктом інформаційної війни здійснювати подібну діяльність. Тобто – це спеціальні служби, насамперед розвідувальні, котрі застосовуються для досягнення загальної політичної мети шляхом реалізації оперативних завдань.
[...]
Саме зазначений вид інформаційної боротьби, як правило, скерований на переорієнтацію окремих осіб, їх груп чи суспільства в цілому на інші цінності та ідеали для послаблення політичного і соціально-політичного устрою. В разі, коли заходи безпосереднього інформаційного підриву є інструментом політичної розвідки, їхня мета також має політичний характер. Отже, СІО передбачає зазначене спричинення шкоди життєво важливим інтересам у політичній, економічній, науково-технічній, соціальній чи будь-якій іншій суспільній сферах життя держави-супротивника та на цій основі здійснення вигідного впливу для отримання переваг у тій чи іншій галузі.
Розглянемо тепер в яких конкретних формах здійснюється деструктивний вплив у процесі інформаційного протиборства і які прийоми та методи при цьому використовуються.
Можна виділити такі основні методи спеціальних інформаційних операцій відповідними структурами для здійснення прихованого вигідного впливу на іноземні держави з метою створення сприятливої політичної, ідеологічної, соціальної, економічної обстановки під час реалізації власною правлячою елітою зовнішньополітичного курсу:
•дезінформування;
•пропаганда;
[...]
•психологічний тиск;
•розповсюдження чуток.
Розглянемо більш детально кожну із форм, її сутність, основні риси та види.
Дезінформування – форма СІО, котра спеціалізується на обмані чи введенні об’єкта спрямувань в оману щодо справжності намірів для спонукання його до запрограмованих суб’єктом СІО дій.
Історичний досвід свідчить, що існують різні методи проведення заходів із дезінформування, кожен з яких, звичайно має власні позитивні та негативні риси. Конкретний вибір того чи іншого методу безпосередньо залежить від оперативної обстановки, котра складається на конкретній ділянці діяльності спецслужби, завдань, які перед нею поставлені тощо. Найчастіше в світовій практиці застосовуються такі методи:
[...]
•дезінформування від „зворотнього” – відбувається шляхом надання правдивих відомостей в перекрученому вигляді чи в такій ситуації, коли вони сприймаються об’єктом спрямувань як брехливі. Внаслідок застосування подібних заходів виникає ситуація, коли об’єкт фактично знає правдиву інформацію про наміри чи конкретні дії протилежної сторони, але сприймає її адекватно, не готовий протистояти негативному впливу;
•термінологічне „мінування” – полягає у викривленні первинної правильної суті принципово важливих, базових термінів і тлумачень загально світоглядного та оперативно-прикладного характеру.
[...]
Пропаганда – розповсюдження різних політичних, філософських, наукових, художніх, інших мистецьких ідей з метою їх впровадження в масову свідомість суспільства та активізацію, тим самим, використання цих ідей в масовій практичній діяльності населення. Одночасно, до пропаганди відносяться повідомлення, котрі розповсюджуються для здійснення вигідного впливу на суспільну думку, провокування запрограмованих емоцій та зміни ставлення чи поводження певної групи людей в напрямку, прямо чи опосередковано вигідному організаторам.
[...]
Методи проведення пропаганди:
•пропаганда способу життя (соціологічна) – натуральний показ досягнень, переваг, перспектив і т. ін. конкретної держави;
•використання засобів масової інформації та друкованих наукових і художніх видань;
•„резонансна” – коректування вже існуючих думок, а не формулювання та створення нових.
Психологічний тиск – вплив на психіку людини шляхом залякування, погроз з метою спонукання її до певної запланованої моделі поведінки.
Методи психологічного тиску:
•доведення до об’єкта відомостей про реальні чи позірні загрози та небезпеки;
•прогнози щодо репресій, переслідувань, убивств тощо;
•шантаж;
•здійснення вибухів, підпалів, масових отруєнь, захоплення заручників, інших терористичних чи диверсійних акцій.
Диверсифікація суспільної свідомості – розпорошення уваги правлячої еліти держави на вирішення різних штучно акцентованих проблем і відволікання тим самим її уваги від вирішення нагальних першочергових завдань суспільно-політичного та економічного розвитку, котрі необхідні для нормального функціонування суспільства і держави.
Методи диверсифікації суспільної свідомості:
•дестабілізація обстановки в державі чи окремих її регіонах;
•активізація кампанії проти політичного курсу правлячої еліти держави та окремих її лідерів у різних міжнародних установах;
•ініціювання антидемпінгових кампаній та іншого роду скандальних судових процесів, застосування міжнародних санкцій з інших причин.
Розповсюдження чуток – діяльність щодо поширення різної інформації (як правило, неправдивої) серед широких верств населення, в основному, по неофіційних каналах з метою дезорганізації суспільства та держави або ж їх окремих установ чи організацій.
Одне з тлумачень визначає, що чутки – це циркулююча форма комунікації, за допомогою котрої люди, які знаходяться в неоднозначній ситуації, об’єднуються, утворюючи зрозумілу їм інтерпретацію цієї ситуації, спільно використовуючи при цьому власні інтелектуальні можливості.
Чутки за своєю характеристикою є саморозповсюджуваними. Їхня природа базується на такого роду інформації, яку важко втримати. Особа обов’язково має розповісти про почуте комусь іншому. Достатньо створити відповідну чутку і запустити її в обіг у потрібному місці в необхідний час. „Людський гомін” зробить решту. Позитивний чинник використання даної форми СІО полягає ще й в тому, що практично не існує ефективних засобів протидії чуткам.
[...]
А отже, якщо розвідка піднята до такого високого рівня, то в такому випадку можуть бути залучені як прикриття („піддахові структури”)практично всі державні ресурси, включаючи нерозвідувальні державні органи та заклади, неурядові організації (доброчинні та благодійні організації, фонди підтримки демократичних цінностей, організації культурологічної спрямованості тощо), підконтрольні суб’єкту розвідувальної діяльності.
[...]
Прикладом першої категорії можуть слугувати спеціальні підрозділи психологічної війни, наприклад, армії США (групи та окремі батальйони психологічної боротьби). На озброєнні зазначених підрозділів сил спеціальних операцій знаходяться пересувні теле- та радіоцентри, типографії, устаткування для проведення усних агітаційних програм на особовий склад і населення іноземної держави, відповідні технічні засоби: так звані „агітаційні” снаряди, бомби, повітряні кулі тощо, за допомогою котрих закидаються на територію супротивника та розпорошуються спецпропагандистські друковані матеріали (листівки, газети, брошури тощо).
Наявність подібних засобів дозволяє зазначеним підрозділам за короткий проміжок часу налагодити цілеспрямовану роботу щодо здійснення вигідного ідеологічного і психологічного впливу на супротивника на визначених театрах воєнних дій в ході проведення різних спеціальних чи безпосередньо військових операцій збройними силами США. Наочними прикладами оперативної діяльності підрозділів спеціального призначення США можуть слугувати події в роки „холодної війни” навколо СРСР (1945-1991 рр.), НДР (1953-1954 рр.) Угорщини (1956 р.), Чехословаччини (1968 р.), Польщі (1968, 1980-1982 рр.), Румунії (1985-1990 рр.) котрі розгорталися за сценаріями керівництва Сполучених Штатів у напряму повалення комуністичних режимів.
[...]
Активно діють також організації та особи, які беруть участь у гуманітарних програмах співпраці між державами: культурні та освітянські центри, асоціації, фонди тощо. Під виглядом просвітницьких акцій вони займаються ідеологічною обробкою, агітацією та пропагандою власного способу життя як єдино вірного, поширюють чутки щодо неможливості позитивних зрушень у державі без докорінних змін соціально-політичного ладу тощо. Як правило, координацією подібної діяльності зазначених організацій та установ займаються культурно-гуманітарні, науково-технічні відділи при посольствах і консульствах іноземних держав та інших дипломатичних представництвах міжнародних організацій.
З метою організації протидії СІО, необхідно знати чинники, які сприяють виникненню ризиків, загроз і небезпек в ідеологічно-інформаційній області держави, з’ясувати їхню сутність, вміти оцінювати та визначати реальність і рівень негативного впливу на суспільство і державу.
До головних чинників, котрі впливають на стан морально-ідеологічної стабільності та безпеки в Україні, відносяться:
•відсутність цілісної системи інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади та управління;
[...]
•повільність процесу усвідомлення прошарком колишньої радянської партійно-господарчої номенклатури, наукової і творчої інтелігенції, паростків нової буржуазії свого місця в суспільстві та формування власно української еліти, що призводить до неможливості сформувати правлячими колами зрозумілої і привабливої для суспільства національної ідеї;
•низький загальний рівень розвитку інформаційної інфраструктури, що не виключає можливість експансії іноземних компаній на ринку інформаційних послуг; руйнування національного інформаційного простору та виникнення можливості його використання в антидержавних інтересах;
•недостатній професійний, інтелектуальний і творчий рівень вітчизняних виробників інформаційного продукту та послуг, їхня неконкурентоспроможність на світовому інформаційному ринку;
•інформаційна експансія з боку провідних іноземних держав; розробка і використання ними, міжнародними чи вітчизняними злочинними організаціями різних сучасних способів безпосереднього підриву, зокрема СІО;
[...]
•нав’язування шляхом інформаційно-психологічного впливу на свідомість та підсвідомість, застосуванням різних інформаційних ресурсів і соціотехнічних систем особам, суспільству бажаних для іноземців рішень певних питань у життєво важливих сферах суспільного і державного життя;
•конкурентна боротьба за володіння ЗМІ, процес їхньої монополізації і концентрація в їхніх межах інформаційної і політичної влади.
У міжнародних відносинах
У сучасному світі внаслідок постійного зростання значення інформації індустрія її одержання, обробки, реєстрації, передачі та поширення стає однією з провідних галузей діяльності людства, куди з кожним роком вкладають усе більші кошти. Інформація стає найважливішим стратегічним ресурсом, засобом технологічного, пропагандиського та психологічного впливу. Брак потрібної інформації призводить до істотних втрат у всіх сферах життя. Раніше вважалося, що інформація всього лише забезпечує поінформованість людей про події й факти в навколишньому світі. Зараз інформація сприймається як корисний ресурс, призначений для розширення людських можливостей і використовується в спеціальних інформаційних операціях для впливу на людську підсвідомість. Спеціальні інформаційні операції (СІО) – це сплановані дії, спрямовані на ворожу, дружню або нейтральну аудиторію шляхом впливу на її свідомість і поведінку за допомогою використання певним чином організованої інформації та інформаційних технологій для досягнення певної мети [1]. Для організації спеціальних інформаційних операцій використовують усі можливі канали інформаційного впливу. До засобів психологічного впливу відносять: розповсюдження листівок, зокрема за допомогою авіації, плакатів, графіті, поширення чуток. Засобами технологічного впливу можна назвати використання прямого супутникового телерадіомовлення та можливостей Інтернету. У світовій, насамперед американській, та, певною мірою й у російській, науці наявні грунтовні дослідження окремих каналів пропагандистського впливу, що використовують під час здійснення спеціальних інформаційних операцій. Одним із високо-ефективних засобів такого впливу є FM-радіостанції музичного формату. Принципова фоновість сприйняття радіомовлення створює чудові умови для впливу на підсвідомість методом "двадцять п`ятого кадру". До засобів пропагандиського впливу, які мають грунтовну дію на громадськість, відносять і промови лідерів думок. Спеціальні інформаційні операції, як засіб психологічного, пропагандиського та технологічного впливу широко використовуються в міжнародних відносинах, і з кожним роком, з розвитком новітніх інформаційних технологій набувають все більшої популярності. Ці технології використовують, як засоби впливу на маси з метою управління ними через програмування індивідуальної й масової свідомості. Варто також зазначити, що ефективність такого впливу є значною через деякі переваги спеціальних інформаційних операцій, навідмінно від військових дій. Виділяють такі особливості інформаційних впливів: невидимість (переважно) самого противника, розмитість у часі і просторі як операції, так і її наслідків. Дані особливості яскраво виділяються, як під час психологічного і пропагандиського впливу, так і під час технологічного впливу на міжнародні відносини. Отже, наведемо деякі приклади спеціальних інформаційних операцій ХХ-ХХІ ст. та визначимо які саме засоби технологічного, пропагандиського та психологічного впливу на міжнародні відносини були в них використані. Операція США "Сполох люті", що була спрямована проти Гренади (осінь 1979 р. – осінь 1983 р.) й операція проти Гаїті (весна – зима 1995 р.). Застосовувалися можливості пропагандиського впливу адміністрації Президента США, Державного департаменту, USIA, ЦРУ. Зокрема засобами даного впливу в цих операціях були чисельні виголошені промови пропагандиського змісту та проведені демонстрації. Результат – успішна психологічна підготовка та наступне супроводження американського вторгнення до даної карибської країни (ефективність операції США проти Гренади, як і інших подібних операцій розглядають у контексті світової міжнародної ситуації, що склалася на час їхнього проведення). Головною метою цих операцій було сприяння досягненню стратегічних цілей політики США, забезпечення національних інтересів країни. Досягнення максимальної ефективності психологічного впливу на маси досягалось за допомогою системного застосування можливостей не лише збройних сил США, а й інших державних і недержавних установ, зокрема апарату Білого дому та Президента. Також, як приклад можна навести операцію спрямовану проти Іраку, та здійснювалася протягом півроку (осінь 1990 р. – весна 1991 р.). У діях застосовувалися сили та засоби як державних, так і "незалежних" установ. Під час проведення даної операції простежується ефективний технологічний і пропагандиський вплив за допомогою використання радіомовлення, оскільки загальний обсяг радіомовлення країн Західної коаліції на Ірак досягав у січні – лютому 1991 р. 650 годин за добу, тоді як середній обсяг протягом кількох років не перевищував 15 годин за добу. Тільки за один день (31 січня 1991 р.), через агентство Рейтер було розповсюджено 5 млн. листівок, що також було засобом психологічного впливу та збільшило його ефективність [2]. Отже, в даній операції були використані засоби пропагандиського та технологічного впливу, такі як трансляція агітаційних промов у радіоефірі та протестів проти Іраку. Також використовувались засоби психологічного впливу (розповсюдження листівок). Операція "Буря в пустелі" теж є досить вдалим прикладом психологічного впливу, коли американські військові, використовуючи "м'яку цензуру", фактично вилучили з інформаційного поля повідомлення, в яких виправдовувалась протилежна сторона. Окрім того, ця операція стала першою в історії війною в прямій телетрансляції. У даному випадку психологічний вплив здійснювався за допомогою висвілення потрібної інформації у ЗМІ [3]. Інформаційна операція "Забезпечення спокою", здійснена після "Бурі в пустелі" протягом півроку (весна–літо 1991 р.) на території іракського Курдистану та півдні країни (місці компактного проживання шиїтської меншини). Мету операції влучно відображає назва. Під час її проведення використано сили армійської системи СIО. Завданням СIО було забезпечення тактичних потреб американського військового командування в країні, яка є об`єктом їхнього інтересу з використанням психологічного впливу на населення даного регіону [2]. Ефективність цієї операції забезпечувалась використанням засобів технологічного впливу, таких як: розповсюдження потрібної інформації за допомогою радіо та Інтернет-технологій. Війна в Перській затоці продемонструвала досить ефективний вплив на війська противника: використано засоби психологічного впливу (скину¬то 29 млн. листівок), засоби технологічного впливу (транзистори, які працювали лиш на одній хвилі). Листівки були розроблені після консультацій з арабськими психологами у вигляді запрошення. Вони були побудо¬вані на сподіванні, що арабський світ виграє внаслідок цього конфлікту. У результаті кожен солдат-дезертир мав у руках листівку, яка "дозволяла" йому перехід до противника. Три чверті солдат, що переходили на бік супротивника, свідчили, що на них вплинули листівки та передачі. Особливо ефективними були листівки, де повідомлялося про наступне бомбардування. Наприклад, перед тим, як скинути найбільшу у світі бомбу розмірами з автомобіль, війська отримали листівку: "Завтра, якщо ви не здаєтеся, ми кинемо на вас найбільшу в світі бомбу" [4]. Масштабні психологічні операції було здійснено й у межах операцій “Морський ангел” і “Підтримка демократії” (Гаїті, 1991, 1994 рр.), “Відродження надії” та “Спільний щит” (Сомалі, 1992 – 1995 рр.), “Спільні зусилля” (Боснія, 1996 р.) [2]. Воєнно-повітряна операція в Югославії (березень –травень 1999 р.) супроводжувалася різким посиленням інтенсивності спеціальної інформаційної операції. Було застосовано як традиційні засоби психологічного впливу (розповсюдження листівок з повітря), так і засоби технологічного впливу через Інтернет і телерадіомовлення. Інформаційна операція мала виразно комплексний характер і довела переваги використання можливостей таких потужних систем, як CNN для здійснення ефективного пропагандиського та психологічного впливу. Незважаючи на заходи з боку режиму С. Милошевича щодо обмеження діяльності західних журналістів, світ спостерігав за цією війною через окуляри провідних американських ЗМІ [5]. Отже, проаналізувавши приклади СІО, можна зробити висновок, що на порозі інформаційного суспільства потужні та якісно нові інформаційні потоки створюють нову реальність, на яку необхідно своєчасно реагувати. Одним із специфічних проявів ситуації є те, що спеціальні інформаційні операції, які набули широкого поширення в світі, здійснюють ефективний пропагандистський, психологічний та технологічний вплив на громадськість країни, проти якої вони використовуються. Характерною особливістю даних операцій є те, що вони можуть використовуватись не лише розвиненими країнами, але й дають шанс стати на один рівень з ними країнам колишнього другого і третього світу. Це пов’язано з асиметричним характером інформаційної зброї. Така її властивість дозволяє будь-якій державі в критичний момент вести боротьбу з сильнішим противником. Застосування спеціальних інформаційної технологій у цьому випадку виявляється найбільш адекватною відповіддю на чужі агресивні дії. За допомогою спеціальних інформаційних операцій можна здійснювати психологічний вплив, спрямований на безпосередню підтримку духу власного війська та подолання негативного ставлення до нього місцевого населення, деморалізацію армії противника, збільшення протиріч між нею та населенням. Також у СIО використовують пропагандистські технології, спрямовані на дезінформування противника, або зміну точки зору конкретних людей, які ухвалюють рішення. Ефективність впливу спеціальних інформаційних операцій на психіку людини у тому, що за їх допомогою можна без військових дій, проливання крові та людських жертв виграти війну, або незначну сутичку. Для проведення даних операцій не потрібно таких великих коштів, як на придбання зброї. У цьому випадку необхідно лише запросити висококваліфікованих фахівців своєї справи і проведена операція матиме успіх у впливі на громадськість.
