40. Інформаційно-культурна експансія та “культурні війни” сучасності.

Експансія — розширення сфери панування, впливу, поширення чого-небудь за початкові межі (територіальна, економічна і політична експансія). Прагнення держави до захоплення нових територій, колоній, ринків збуту в інших країнах.

Українські землі віддавна були ареною боротьби між різними суб'єктами: центрами експансіонізму і тими, що їм протидіяли. Експансія на теренах України відображена у працях М.Грушевського, С. Рудницького, Ю. Липи та багатьох інших істориків, географів, літописців, хроністів тощо. Україна була і об'єктом спрямування експансії і суб'єктом експансії.

Україна як об'єкт експансії[ред. • ред. Код]

Землі, які тепер є українськими, а згодом і сама Україна в різні історичні часи зазнавали експансії. Серед народів і країн, що здійснювали експансіоністську політику, були такі: греки, гуни, готи, монголо-татари, Хозарський каганат, Росія (Московія, Російська імперія, СРСР) Угорщина, Польща, Литва, Туреччина, Румунія, Німеччина.

Україна як суб'єкт експансії[ред. • ред. Код]

Давні народи й державні утворення, що існували на українських землях (зокрема кімерійці й скіфи, Руська земля) здійснювали збройну експансію на близькі й далекі території.

Україна в минулому не один раз ставала центром міграційної експансії. З території північно-західної половини України відбулося розселення слов'ян на інші території Євразії, де сформувалися і запанували слов'янські мови і слов'яномовні народи. З української етнічної території розселилися етнічні українці на терени Азії, Америки, Австралії, певних регіонів Європи.

Інформаційна експансія - діяльність із досягнення національних інтересів методом безконфліктного проникнення в інформаційну сферу а метою:

o поступової, плавної, непомітної для суспільства зміни системи соціальних відносин за зразком системи джерела експансії;

o витіснення положень національної ідеології і національної системи цінностей і заміщення їх власними цінностями й ідеологічними установками;

o збільшення ступеня свого впливу та присутності, встановлення контролю над стратегічними інформаційними ресурсами, інформаційно-телекомунікаційною структурою і національними ЗМІ;

o нарощування присутності власних ЗМІ в інформаційній сфері об'єкта проникнення і т.п.

Інформаційна агресія - незаконні дії однієї зі сторін в інформаційній сфері, спрямовані на нанесення супротивнику конкретної, відчутної шкоди в окремих областях його діяльності шляхом обмеженого та локального по своїх масштабах застосування сили.

Культурна експансія (від лат. Expansio - поширення) являє собою розширення сфери впливу домінуючої (національної) культури за початкові межі або державні кордони.

Людство в другій половині XX століття стало свідком безпрецедентної культурної експансії США, яка відбувалася в багатьох країнах світу. Після Другої світової війни вона торкнулася країн Західної Європи, в 60-ті роки - Японії, в 70-ті - країн Латинської Америки, в 90-ті - Росії.

Імператора Священної Римської імперії Карла V вважають автором афоризму, суть якого полягає в тому, що з Богом треба говорити іспанською, з друзями – італійською, з жінками – фрацузькою, а з ворогами – німецькою. У пізніших версіях цього славнозвісного вислову чотирьом мовам відводили інші функції (наприклад, Міхаіл Ломоносов вважав, що французькою треба говорити з друзями, а італійською – з жінками). Так чи інакше, цей афоризм довго залишався свідченням рівноправності європейських мов.

За останні століття багато що змінилося. Лінгва франка всього світу стала англійська – мова, про яку Карл V у ХVІ сторіччі навіть не згадував. Домінує вона й у Європейському Союзі, який багато хто вважає прямим нащадком Священної Римської імперії. Посилення ролі англійської ще в 1970-х неабияк занепокоїло Францію, яка тради­­ційно дуже уважно ставиться до ролі своєї мови та культурної спадщини в світі. Останнім часом дедалі більше занепокоєння почала виявляти й Німеччина, яка дотепер не дуже переймалася впливовістю англійської.

Англійська наступає

Українці, які вивчали німецьку мову ще в радянський час, потрапивши до сучасної ФРН, зазвичай здивовані тим, що частину питомої німецької лексики там фактично замінили англійські слова. Причому йдеться не лише про розмовну мову, а й про мас-медіа та навіть офіційні документи. Замість Mannschaft (команда) кажуть team, замість Fahrkarte (квиток) – ticket.

Імпортові англійських слів особливо сприяв розвиток новітніх технологій. Фактично скалькована з англійської значна частина комп'ютерної та інтернет-лексики (downloaden, klicken, E-Mail, Server). Зазнала впливу й граматика німецької мови.

Англійська поширена в шоу-бізнесі, рекламі, бізнесі. В ефірі німецьких FM-радіостанцій переважають англомовні пісні. Такі транснаціональні компанії, як Deutsche Bank, ведуть ділове листування переважно англійською. І більшість німців ставиться до цього на відміну від, наприклад, французів цілком спокійно. Однією з причин такої байдужості є й те, що захист національної мови німці донедавна сприймали як один із виявів націоналізму – табуйованого в Німеччині явища.

Тим несподіванішим було нещодавнє звернення міністра закордонних справ ФРН Гідо Вестервелле до баронеси Кетрін Ештон, голови новоствореного зовнішньополітичного відомства Євросоюзу, в якому він закликав її приділяти більше уваги німецькій мові. Вестервелле, зокрема, запропонував створити повноцінну німецькомовну версію веб-сайту установи та висловив побажання, щоб співробітники відомства відповідали на запити громадян їхньою рідною мовою. «Німецька – найбільш поширена у використанні рідна мова громадян ЄС. Немає ніяких підстав нехтувати нею», – зауважив міністр.

Із 500 млн жителів Євросоюзу справді близько 100 млн говорять від народження німецькою. Однак частка німецькомовних єврочиновників мен­­ша за 20%, що вже давно викликало тихе незадоволення Берліна. Саме тому Міністерство закордонних справ ФРН зараз так активно намагається впливати на формування загальноєвропейської дипломатичної служби. Вестервелле наполягає, що євродипломати поміж кількох інших іноземних мов мають знайти й німецьку.

Німецький міністр уже якось відмовився відповідати журналістові BBC, який звернувся до нього англійською. «Я не для того виділяю щороку €300 млн на розвиток і підтримку німецької мови за кордоном, щоб потім у себе вдома відмовлятися від рідної мови», – заявив він. Вестервелле має рацію: байдужість до національної мови всередині країни викликає й байдужість за кордоном. Із 2005 року кількість іноземців, які вивчають німецьку, скоротилася з 17 млн до 14,5 млн. Інтерес до мови Гете падає навіть у Східній Європі, де німецька традиційно викликала великий інтерес. Французький досвід

Можливо, німцям стане в пригоді досвід Франції, адже там захистом національної мови зацікавилися ще півтисячоліття тому. 1510 року король Людовік ХІІ видав ордонанс про проведення слідчих дій у кримінальних процесах та розслідуваннях, а 1539 року Франциск І видав ордонанс Вілле-Котере, які замінили латину як офіційну мову на північний варіант французької мови. Проте, ясна річ, головна боротьба за майбутнє французької розгорнулася наприкінці ХХ сторіччя.

У 1972 році було видано Декрет про збагачення французької мови, який передбачав створити термінологічні комісії при центральних органах державної влади. Ці комісії мали виявити прогалини у французькому словнику та запропонувати терміни, які мали їх заповнити. Затверджені терміни обов'язкові до вживання всіма органами державної влади. Саме тому у Франції нарівні з е-мail (електронна пошта) ходить і власне courrier électronique, а комп'ютер називають ordinateur.

У 1975 році ухвалили закон про вживання французької мови, зміст якого, однак, згодом було вихолощено численними поправками. Але 1992-го під час перегляду конституції до неї додали статтю про державність французької мови, й у 1994 році прийняли новий, уже безкомпромісний мовний закон. Тоді ж внесли зміни до Закону про свободу передачі інформації, які, зокрема, запровадили квоту на 40% франкомовних пісень у французькому ефірі. Саме завдяки Фран­ції на переговорах у рамках ГАТТ (Генеральна угода з тарифів і торгівлі – попередниця Світової організації торгівлі) культурну продукцію було проголошено цінністю, яку не можна віддавати на поталу ринку. Завдяки цьому країні вдалося зберегти квоти та субсидії для національної культури.

Зараз Франція докладає всіх зусиль, щоб зберегти за французькою статус мови міжнародної дипломатії. Спеціальним представником президента країни Ніколя Саркозі з питань популяризації французької мови є колишній прем'єр-міністр Жан-П'єр Раффарен. На початку року він відвідав штаб-квартиру ООН у Нью-Йорку, де наполягав на тому, що організація має поважати той факт, що французька є нарівні з англійською однією з її двох робочих мов.

Таке ж послання Раффарен виголосив і в Брюсселі. Європейська комісія має три робочі мови: англійську, німецьку й французьку, проте розширення ЄС на північ та схід зміцнило позиції англійської. Майже всі єврокомісари надають перевагу саме цій мові. Тепер же французи, як і німці, хвилюються, що очолюване Кетрін Ештон відомство буде всуціль англомовним. Мабуть, Європі справді час згадати часи Карла V, коли можновладці могли вільно спілкуватися зі своїми підданими кількома мовами.[1770]

Радянізація — насильницьке насаджування на певній території норм економічного, суспільно-політичного та культурного життя , що було характерним для тоталітарногоРадянського Союзу.

Історично включала створення органів радянської влади, проведення виборів , які проходили під контролем більшовиків з відстороненням опозиційних їм кандидатів, націоналізації землі та власності, репресії проти представників ворожих класів. В наш час під радянізацією розуміється копіювання зразків радянського життя (культ особистості вождя, колективістська ідеологія, обов'язкова участь в пропагандистських заходах і т. п.). В роки громадянської війни радянізація відбувалася на територіях, захоплених Червоною армією. В подальшому радянізувались території, що приєднувались до РРФСР та СРСР. Після закінчення Другої світової війни радянізація відбувалася в країнах соціалістичного табору.

Полоніза́ція (ополячення, спольщення; пол. polonizacja) — процес насаджування польської мови та культури населенню, що належить до іншої етнокультури, з метою асиміляції.

41. “Інформаційна зброя” та її використання в сепаратистських й громадянських конфліктах.

Інформаці́йна збро́я (англ. Information weapon) — сукупність спеціалізованих (фізичних, інформаційних, програмних, радіоелектронних) методів і засобів тимчасового або безповоротного виводу з ладу функцій і служб інформаційної інфраструктури в цілому або окремих її елементів.

Засіб здійснення інформаційних операцій.

До типів ІЗ можна віднести ^[1]:

5. засоби розвідки, отримання інформації з інформаційних, телекомунікаційних і подібних систем;

6. засоби впливу на інформацію, яка обробляється в інформаційних системах, наприклад, на програмно-математичне забезпечення цих систем;

7. засоби впливу на інформаційну інфраструктуру;

8. засоби впливу на людину та суспільну свідомість у цілому.

1. Поняття та види інформаційної зброї  Інформаційна зброя, відповідно до одного з існуючих визначень - це комплекс програмних і технічних засобів, призначених для контролю інформаційних ресурсівоб'єкта впливу і втручання в роботу його інформаційних систем. Інформаційна зброя можливо класифікувати за методами впливу на інформацію, інформаційні процесита інформаційні системи противника. Цей вплив може бути фізичним, інформаційним, програмно-технічних або радіоелектронним.  Фізичний вплив може бути здійснене шляхом застосування будь-яких засобів вогневого ураження. Однак більш коректним було б віднести до інформаційного зброї фізичного впливу кошти, призначені виключно для впливу на елементи інформаційної системи: протирадіолокацій ракети, спеціалізовані акумуляторні батареї генерації імпульсу високої напруги, засоби генерації електромагнітного імпульсу, графітові бомби, біологічні та хімічні засоби впливу на елементарну базу.  Інформаційні методи впливу реалізуються за допомогою всієї сукупності засобів масової інформації та глобальних інформаційних мереж типу "Інтернет", станціями голосової дезінформації. Так як основним елементом інформаційної інфраструктури є люди, мотивація діяльності яких базується на їх фізіологічних, соціальних та інформаційних потребах, то правильно розраховане застосування так званих інформаційно-психологічних методів впливу надає прямий вплив на рівень безпеки держави.  Засобами реалізації програмно-технічних методів є комп'ютерні віруси, логічні бомби і апаратні закладки, а також спеціальні засоби проникнення в інформаційні мережі. Дані кошти використовуються для збору, зміни і руйнування інформації, що зберігається в базах даних, а також для порушення або уповільнення виконання різних функцій інформаційно-обчислювальних систем. Програмно-технічні засоби можна класифікувати відповідно до виконуваних з їх допомогою завданням на кошти збору інформації, засоби спотворення і знищення інформації і засоби впливу на функціонування інформаційних систем. Причому деякі засоби можуть бути універсальними і використовуватися як для спотворення (знищення) інформації, так і для впливу на функціонування інформаційних систем об'єкта впливу.  Кошти збору інформації дозволяють виробляти несанкціонований доступ до комп'ютерних систем, визначати коди доступу, ключі до шифрів або іншу інформацію про зашифрованих даних і по каналах обміну передавати отримані відомості зацікавленим організаціям.  В даний час розроблені спеціальні програмні продукти, так звані "ноуботи" (Knowbot - Knowledge Robot), які здатні переміщатися в інформаційній мережі від комп'ютера до комп'ютера і при цьому розмножуватися, створюючи копії.  Засоби спотворення і знищення інформації включають програмні продукти "Троянський кінь" ("Trojan Horse"), "Черв'як" ("Worm"), а також численні комп'ютерні віруси, кількість яких перевищує 60 тисяч.  "Троянський кінь" дозволяє здійснити прихований несанкціонований доступ до інформаційних масивів. Він активується по команді і використовується для зміни чи руйнування інформації, а також сповільнювати виконання різних функцій системи. "Черв'як" - це сторонній файл, сформований всередині інформаційної бази данихсистеми. Він здатний змінювати робочі файли, зменшувати ресурси пам'яті, а також переміщати і змінювати певну інформацію.  До засобів впливу на функціонування інформаційних систем відносяться "Логічні бомби", "Бомби електронної пошти" і т. д.  Логічна бомба являє собою інструкцію, що знаходиться у неактивному стані до отримання команди на виконання певних дій на зміну або руйнування даних, а також порушення працездатності інформаційно-обчислювальних систем. Так, в ході війни в Перській затоці Ірак не зміг застосувати проти багатонаціональних сил закуплені у Франції системи ППО, так як їх програмне забезпечення містило логічні бомби, активізовані з початком бойових дій.  Бомби електронної пошти - це великий обсяг несанкціонованих повідомлень з метою збільшення навантаження на сервер таким чином, щоб він став недоступний або його ресурси стали недостатніми для нормальної роботи. Саме таким чином було заблоковано в березні 1999 р . на три доби сервер НАТО. Невідомий адресат регулярно надсилав на адресу Північноатлантичного блоку близько 2000 телеграм на день, які переповнили електронний "поштову скриньку".  Радіоелектронні методи впливу припускають використання засобів радіоелектронного придушення, радіоелектронної розвідки та деякі інші. Основним призначенням такої зброї є контроль інформаційних ресурсів потенційного супротивника і приховане або явне втручання в роботу його систем управління та зв'язку з метою дезорганізації, порушення нормального функціонування або виведення їх з ладу як у мирний, так і у воєнний час при діях самостійно або в поєднанні з іншими засобами впливу на супротивника.  Основними способами і методами застосування інформаційної зброї можуть бути:  · Нанесення збитків окремим фізичним елементам інформаційної інфраструктури (руйнування мереж електроживлення, створення перешкод, використання спеціальних програм, що стимулюють виведення з ладу апаратних засобів, а також біологічних і хімічних засобів руйнування елементарної бази);  · Знищення або пошкодження інформаційних, програмних і технічних ресурсів противника, подолання систем захисту, впровадження вірусів, програмних закладок і логічних бомб;  · Вплив на програмне забезпечення та бази даних інформаційних систем і систем управління з метою їх спотворення або модифікації;  · Загроза або проведення терористичних актів в інформаційному просторі (розкриття і загроза оприлюднення або оприлюднення конфіденційної інформації про елементи національної інформаційної інфраструктури, суспільно значущих і військових кодів шифрування, принципів роботи систем шифрування, успішного досвіду ведення інформаційного тероризму тощо);  · Захоплення каналів ЗМІ з метою поширення дезінформації, чуток, демонстрації сили та доведення своїх вимог;  · Знищення і придушення ліній зв'язку, штучна перевантаження вузлів комутації;  · Вплив на операторів інформаційних і телекомунікаційних систем з використанням мультимедійних та програмних засобів для введення інформації в підсвідомість або погіршення здоров'я людини;  · Вплив на комп'ютерне обладнання бойової техніки і озброєнь з метою виведення їх з ладу.  2. Функції інформаційної зброї  Інформаційна зброя застосовується для надання інформаційного впливу, що може бути інформаційно-технічних або психологічним. Інформаційно-технічне вплив здійснюється переважно з метою порушення роботи й виведення з ладу телекомунікаційних систем та електронних баз даних (наприклад, шляхом створення електромагнітних завад чи дезорганізації їх роботи в результаті несанкціонованого доступу) з допомогою вірусів чи «логічних бомб».  Вплив інформаційного зброї на окремі групи людей організовується головним чином у рамках психологічної війни. Так, передбачається використання інформації з метою впливу на людську психіку, тобто для надання певного психологічного впливу, здатного призвести до зміни поведінки об'єкта в потрібному напрямку. На думку деяких американських фахівців, існує кілька форм психологічної війни: операції проти населення, військ і командування збройних сил противника, а також культурнаекспансія.  Операції, спрямовані проти населення. Використання під час їх проведення методів психологічного впливу, об'єктом якого є населення какогo-якої держави, може здійснюватися як м'яко (з метою формування сприятливого ставлення до присутності і діям своїх військ), так і жорстко (з іншими цілями), і є важливим доповненням до військовим операціям.  Операції, спрямовані проти військ противника. На думку американських дослідників, при психологічному впливі в ході операцій на війська супротивника в першу чергу повинні враховуватися мотивація поведінки військовослужбовців, пов'язана зі страхом бути убитим чи отримати каліцтва, а також ненависть солдатів, що знаходяться на передовій, по відношенню до тих, хто відсиджується в тилу . Так, під час війни в зоні Перської затоки (1991) органам, відповідальним за проведення психологічнихоперацій МНС, вдалося переконати частину іракських військовослужбовців в тому, що якщо вони залишать свої дуже вразливі позиції, то зможуть зберегти своє життя. Ця теза підкріплювався точковими ударами союзників по іракським опорних пунктах.  Операції, спрямовані проти командування військ противника, введення в оману якого є важливим завданням психологічного впливу. Так, під час кризи в зоні Перської затоки іракське військове керівництво вважало, що США будуть використовувати ВПС обмежений час безпосередньо перед проведенням наземньк операцій. Авіанальоти ж американської авіації тривали 38 діб. Командування ЗС Іраку також своєму розпорядженні дані, згідно з якими МНС збиралися висадити морський десант на узбережжі Кувейту. Однак ці плани не були втілені в життя. У процесі розгортання військ антиіракської коаліції у зоні Перської затоки значна частина заходів по дезінформації здійснювалася згідно спеціальним планом комітету начальників штабів збройних сил США.  Культурна експансія. Серед західних фахівців поки немає єдиної думки з питання про те, чи є культурна експансія видом психологічного впливу. Однак очевидно те, що багато країн серйозно стурбовані масштабами вторгнення в їх національну культуру західної (переважно американської) масової культури. Побоювання викликані тим, що привнесені з боку культурні цінності поступово витісняють традиційне культурну спадщину того чи іншого народу, знижують рівень національної самосвідомості, а все це може призвести до негативних наслідків у політичній сфері.  Чим більше залежний супротивник від інформаційних систем при ухваленні рішення, тим більше він уразливий до ворожого маніпулювання цими системами. Програмні віруси впливають тільки на ті системи, в яких є програми. Засоби радіоелектронної боротьби можуть бути застосовані лише проти озброєних сил, що використовують радіо та електроніку. Електромагнітні гармати не будуть впливати на ворожих кур'єрів. Хоча ці та передбачає, що тільки постіндустріальні держави або групи уразливі в інформаційній війні, зворотне також може мати місце з двох причин. По-перше, доіндустріальне або аграрне суспільство все-таки має вразливі системи. По-друге, індустріальні суспільства можуть придбати велику частину їх телекомунікаційної структури у більш розвинених постіндустріальних суспільств.  У державах або групах з високим рівнем розвитку техніки набір цілей атак на стратегічному рівні дуже багатий: телекомунікації і телефонія, космічні супутники, автоматизовані засоби ведення фінансової, банківської та комерційної діяльності; енергосистеми; культурні системи; і весь набір обладнання та програм, на підставі яких ворог отримує знання. Стратегічні інформаційні системи у високотехнологічних державах часто дублюються на оперативному рівні. Всі вони уразливі для атаки.  Інформаційна війна не повинна відкладатися до тих пір, поки ворожість не стане відкритою. Лідери супротивника не захочуть воювати, якщо вони припускають одне з наступного: що насильство - це погано, або що у них не буде союзників, або що на них будуть накладені санкції, що перешкоджають продовженню війни, або що їх індустріальна база не зможе забезпечити перемогу в тривалій війні, або що їхні збройні сили не готові. 

Висновок  Таким чином, створення єдиного глобального інформаційного простору, що є природним результатом розвитку світової науково-технічної думки і вдосконалення комп'ютерних та інформаційних технологій, створює передумови до розробки і застосування інформаційної зброї. Володіння ефективним інформаційним зброєю та засобами захисту від нього стає одним з головних умов забезпечення національної безпеки держави в XXI столітті.  У міру того, як зростає залежність від інформаційних систем, збройні конфлікти, що організовуються терористами, релігійними екстремістами, ворожими бізнесменами, проти інформаційних систем будуть складати реальну загрозу. Інформаційна зброя в їх руках може бути спрямоване на енергосистеми або засоби зв'язку, що обслуговують кінцеву мету. Одночасні атаки на різні вузли можуть мати стратегічний ефект. Тобто вони можуть впливати на знання і волю лідерів.  Очевидно, що та сторона, яка має у своєму розпорядженні великим обсягом інформації про противника, краще підготовлена ​​до війни. Важливо враховувати особливості національної культури супротивника, способи подачі і сприйняття ним інформації. В даний час знання того, як протистоїть сторона використовує інформаційні системи (комунікаційні мережі, бази даних), а також алгоритми систематизації знань і прийняття рішень, має виняткове значення.