- •Архівна та бібліотечна справа України у діп. 1
- •Сутність, об’єкт та функції державної інформаційної політики (діп).
- •Функції
- •Класифікація різновидів інформації та форм захисту інформації в українському та міжнародному законодавстві. Класифікація різновидів інформації
- •Форми захисту інформації
- •Форми захисту інформації в українському та міжнародному законодавстві
- •Закони України:
- •Постанови кму:
- •Галузеві стандарти:
- •Правове регулювання обігу відкритої, таємної та конфіденційної інформації.
- •Архівна та бібліотечна справа України у діп.
- •Право громадян на інформацію як міжнародно-правова норма.
- •Видавнича та музейна справи у діп.
- •Музейна справа
- •Чинники, пріоритети, напрями реалізації діп. Чинники
- •Пріоритети
- •Напрями реалізації
- •Відкритість інформації.
- •Доктрини , стратегії і концепції інформаційної безпеки України .
- •Доктрини, стратегії і концепції інформаційної безпеки (кібербезпеки) сша як інформаційного лідера сучасного світу.
- •Доктрини , стратегії і концепції інформаційної безпеки єс.
- •Основні положення Окінавської Хартії глобального інформаційного суспільства
- •Міжнародні стратегії інформаційної безпеки та реальна практика модернізації відносин інформаційної безпеки України у сфері внутрішньої політики та у системі сучасних міжнародних відносин.
- •Діяльність Міжвідомчої комісії з питань інформаційної політики та інформаційної безпеки[ред. • ред. Код]
- •Укази Президента України[ред. • ред. Код]
- •Концепція інформаційної безпеки України (2015р.).
- •V. Прикінцеві положення
- •Стратегічні документи щодо формування інформаційного суспільства в Україні.
- •Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки
- •Основні засади розвитку інформаційного суспільства в україні на 2007-2015 роки
- •I. Загальні положення
- •II. Завдання, цілі та напрями розвитку інформаційного суспільства в україні
- •III. Національна політика розвитку інформаційного суспільства в україні
- •IV. Організаційно-правові основи розвитку інформаційного суспільства в україні
- •V. Очікувані результати
- •Стратегія розвитку інформаційного суспільства в Україні Загальна частина
- •Сучасний стан розвитку інформаційного суспільства в Україні
- •Мета, принципи та завдання
- •Етапи та основні напрями реалізації
- •Загрози, виклики, вразливості й ризики як основні категорії в теорії та практиці інформаційної безпеки.
- •3.Класифікація видів та загроз інформаційної безпеки.
- •Державна політика у сфері змі.
- •Особа, суспільство та держава як суб’єкти інформаційних відносин.
- •Архівна та бібліотечна справа України у діп.
- •Діп щодо рекламно-виставкової діяльності.
- •Розділ VIII. Рекламна та виставково-ярмаркова діяльність
- •Входження України до європейського інформаційного простору: проблеми та перспективи.
- •Закон України «Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення в Україні».
- •Закон України « Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки».
- •Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки
- •Основні засади розвитку інформаційного суспільства в україні на 2007-2015 роки
- •I. Загальні положення
- •II. Завдання, цілі та напрями розвитку інформаційного суспільства в україні
- •III. Національна політика розвитку інформаційного суспільства в україні
- •IV. Організаційно-правові основи розвитку інформаційного суспільства в україні
- •V. Очікувані результати
- •Закон України «Про інформацію».
- •Конвенція про кіберзлочинність.
- •Закон України « Про доступ до публічної інформації».
- •Про доступ до публічної інформації (Відомості Верховної Ради України (ввр), 2011, № 32, ст. 314)
- •Розділ I загальні положення
- •Розділ II порядок доступу до інформації
- •Розділ III суб'єкти відносин у сфері доступу до публічної інформації
- •Розділ IV реалізація права на доступ до інформації за інформаційним запитом
- •Розділ V оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації
- •Розділ VI прикінцеві положення
- •Стратегія розвитку інформаційного суспільства в Україні.
- •Про схвалення Стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні
- •Стратегія розвитку інформаційного суспільства в Україні Загальна частина
- •Сучасний стан розвитку інформаційного суспільства в Україні
- •Мета, принципи та завдання
- •Етапи та основні напрями реалізації
- •Основний механізм впровадження Стратегії
- •Фінансове забезпечення реалізації Стратегії
- •Поширення ідей розвитку інформаційного суспільства та суспільства знань
- •Оціночні (контрольні) показники та індикатори розвитку інформаційного суспільства в Україні
- •Очікувані результати
- •Європейська конвенція про транскордонне телебачення.
- •Глава I
- •Глава II
- •Глава III
- •Глава IV
- •Глава iVа
- •Глава V
- •Глава VI
- •Глава VII
- •Глава VIII
- •Глава IX
- •Глава X
- •Глава XI
- •Проблема правового забезпечення функціонування інтернет-ресурсів в Україні.
- •Концепція інформаційної політики України.
- •Аналітичні питання:
- •Основні способи протидії загрозам, реагування на виклики та керування ризиками в сфері інформаційних відносин.
- •Зарубіжний досвід вироблення та реалізації діп. Японія
- •Європейський союз
- •Велика Британія
- •Німеччина
- •Франція
- •Естонія
- •Хорватія
- •Упровадження новітніх інформаційних технологій і розвиток телерадіоінформаційної інфраструктури. Впровадження новітніх інформаційних технологій і розвиток телерадіоінформаційної інфраструктури
- •5. Пріоритетні завдання держави з формування телерадіоінформаційної інфраструктури.
- •6. Особливості структури мовлення державних, недержавних (приватних) телерадіоорганізацій на загальнонаціональних каналах.
- •7. Діяльність телерадіокомпаній в умовах особливого періоду
- •8. Вимоги до національної інформаційної інфраструктури
- •9. Принципи розвитку телерадіоінформаційної інфраструктури
- •10. Розвиток новітніх систем і технологій
- •11. Державна політика у сфері комп'ютерних технологій і систем телекомунікацій
- •12. Розвиток науково-технічної, технологічної та виробничої бази інформаційної сфери
- •13. Формування комп'ютерно-технологічної інфраструктури національних інформаційних ресурсів
- •14. Формування інтегрованого телекомунікаційного середовища інформаційної сфери
- •Національна безпека та національні інтереси перед викликом інформаційних війн як “продовження політики іншими засобами”.
- •Сучасна інформаційна революція та війни “четвертого покоління”.
- •Інформаційна безпека як оборонна інформаційна війна.
- •Інформаційна безпека за сферою застосування
- •Суттєві (з позицій іб) властивості інформації
- •Забезпечення іб держави
- •Інтернет та інші “високі технології” як знаряддя інформаційних війн.
- •Світові інформаційні війни та міжнародні аспекти інформаційної безпеки.
- •Інформаційна зброя: міфи та реальність.
- •Інформаційні війни у вимірах загроз та викликів національній й міжнародній безпеці.
- •Інформаційно-культурна експансія та “культурні війни” сучасності.
- •Україна як об'єкт експансії[ред. • ред. Код]
- •Україна як суб'єкт експансії[ред. • ред. Код]
- •Інформаційні війни у контексті сучасної боротьби з тероризмом на національному й міжнародному рівнях.
- •Спеціальні інформаційні операції (сіо) у сфері міжнародних відносин.
- •Інформаційна політика держави під час місцевих виборів 2015 в Україні.
- •Механізми запобігання маніпулятивному впливу на суспільну свідомість.
- •1. Зміни в ситуаціях взаємодії:
- •Знаково-символьна інфраструктура країни як сфера інформаційного протиборства (приклад України та Росії).
- •Мова та мовна політика як сфера інформаційного протиборства (приклад України).
- •Відродження національної пам’яті та “переписування історії” у контексті інформаційно-психологічних війн.
- •1. Голодомор знову став геноцидом.
- •2. Велика Вітчизняна війна знову стала радянсько-німецькою.
- •3. Кримських татар знову депортують, а не примусово виселяють.
- •4. Знову говоритимемо про оун.
- •5. Реабілітація жертв сталінських репресій тепер часткова.
- •Інформаційні технології й глобальна антитерористична війна.
- •Шляхи та напрями вдосконалення антитерористичного законодавства
- •Проблеми попередження інформаційних війн й засадничі принципи міжнародного інформаційного права.
- •Принципи міжнародного інформаційного права
- •Інформаційне суспільство та інформаційна політика як сфера стратегічного партнерства Україна – єс.
- •Співробітництво України з єс у медійному просторі.
- •Безпека Інтернету як сфера співробітництва державних й недержавних організацій України та єс.
- •Міжнародний імідж й державний брендінг України як фактори її національної безпеки.
- •Іміджева стратегія, спрямована на реалізацію стратегічних пріоритетів України.
- •4.1. Забезпечення європейської якості освіти
- •4.2. Наукова і науково-технічна діяльність
- •4.3. Кадрова політика та формування інноваційної культури
- •4.4. Розвиток міжнародних стратегічних партнерств та професійного співтовариства
- •4.5. Навчально-методичне та інформаційне забезпечення
- •4.6. Формування активної громадянської позиції
- •4.7. Формування іміджевої політики
- •4.8. Розвиток матеріально-технічної бази
- •Російське іномовлення як інструмент маніпулювання громадською думкою у трансатлантичному просторі.
- •Українське іномовлення: проблеми і перспективи.
- •Інформаційне забезпечення формування громадянського суспільства в Україні.
- •Політика правового регулювання діяльності засобів масової інформації і комунікації в Україні.
- •Концентрація медіа-бізнесу в Україні.
- •Характеристика сфери мас-медіа України:
- •Практичні завдання:
- •Висвітліть цілі діп
- •Дайте оцінку теоретичним особливостям вироблення та реалізації діп.
- •Дайте оцінку значущості інформаційних пріоритетів в українському державотворенні. Пріоритети
- •Поясніть необхідність сталого розвитку інформаційної сфери держави.
- •Розкрийте сутність сучасних механізмів управління та регулю вання діп.
- •Схарактеризуйте принципи та науково-методичні засади аналізу діп
- •Дайте характеристику внутрішнього стану національної інформаційної політики України.
- •Визначте та оцініть фактори зовнішнього середовища національної інформаційної політики України.
- •Визначте особливості зарубіжного досвіду вироблення та реалізації діп.
- •Європейський союз
- •Велика Британія
- •Німеччина
- •Франція
- •Естонія
- •Хорватія
- •Схарактеризуйте стан нормативно-правової бази діп та шляхи її вдосконалення.
- •Проаналізуйте дієвість політики держави щодо забезпечення захисту стратегічних національних інтересів в інформаційній сфері.
- •Розкрийте значення інформаційно-комунікаційного аспекту в процесі розбудови держави.
- •Розкрийте значення інформаційно-комунікаційного аспекту в процесі консолідації суспільства.
- •Проаналізуйте роль інформаційної політики держави щодо забезпечення європейської та євроатлантичної інтеграції України.
- •Довідка про нато
- •Співробітництво з нато
- •Законодавча база
- •Звіт Держкомархіву про виконання Цільового плану Україна - нато на 2009 рік
- •Проаналізуйте намагання маніпулювати громадською думкою з боку окремих змк, зокрема шляхом поширення недостовірної, неповної та упередженої інформації.
- •Проаналізуйте рівень інтегрованості України у міжнародний інформаційний простір.
- •Проаналізуйте проблему монополізації ринків інформаційного простору, зокрема у сфері телебачення та радіомовлення.
- •.Проаналізуйте рівень використання української мови в аудіовізуальних (електронних) та друкованих засобах масової інформації.
- •Проанадізуйте рівень забезпечення доступу громадян України до українських змі.
- •Заборона трансляції російських телеканалів: виконання, ефективність, наслідки.
- •Заборона російського кінопродукту: виконання, ефективність, наслідки.
- •Проаналізуйте нагальні потреби в сфері інформаційної безпеки: що не зроблено і яких заходів має бути вжито.
- •Проаналізуйте еффективність комунікаційної політики влади.
- •Проаналізувати міжнародний імідж й державний брендінг України як фактори її національної безпеки.
- •Запропонувати варіанти створення і просування неповторної ідеологеми країни.
Глава I
Общие положения
Статья 1
Цели
Настоящая Конвенция касается программ телевещания. Ее целью является содействие, в отношении ее Участников, трансграничной трансляции и ретрансляции телевизионных программ.
Статья 2
Употребление терминов
В целях настоящей Конвенции:
а). "Трансляция" означает первоначальную передачу, осуществляемую наземным передатчиком, по кабельному телевидению, или со спутника любого вида, в закодированной или в незакодированной форме телевизионных программ, принимаемых населением. В нее не входит связь, осуществляемая в индивидуальном порядке;
б). "Ретрансляция" означает прием и одновременную передачу, независимо от используемых технических средств, полных и неизменных телевизионных программ, либо существенных частей таких программ, транслируемых телевещателем для приема населением;
в). "Телевещатель" означает физическое или юридическое лицо, которое составляет телевизионные программы для приема их населением и транслирует их, либо обеспечивает их трансляцию в полной и неизменной форме третьим лицом;
г). "Программа" означает все содержание единой службы вещания данного телевещателя по смыслу предыдущего пункта;
д). "Европейские аудиовизуальные произведения" означают творческие работы, производство или совместное производство которых контролируется Европейскими физическими или юридическими лицами;
е). "Реклама" означает публичное объявление с целью содействия продаже, покупке или аренде товаров или услуг, развитию общественного дела или идеи, либо достижению иного результата, необходимого рекламодателю или самому вещателю, телевизионное время для передачи которой было предоставлено за вознаграждение, либо аналогичное встречное удовлетворение, либо использовалось для продвижения собственных товаров или услуг;
ж). "Телеторговля" означает публичное предложение с целью возмездной поставки товаров или услуг, в том числе недвижимого имущества, передачи прав и обязанностей;
з). "Спонсорство" означает участие физического или юридического лица, не занимающегося телевещанием или постановкой аудиовизуальных произведений, в прямом или косвенном финансировании программы с целью содействия известности имени, торговой марки или имиджа этого лица.
Статья 3
Сфера применения
Настоящая Конвенция применяется к любым программам, транслируемым либо ретранслируемым по кабельному телевидению, или наземным передатчиком, или спутником непосредственно организациями, находящимися под юрисдикцией Участника Конвенции, либо с использованием технических средств, находящихся под аналогичной юрисдикцией; при этом данные программы, кроме того, должны приниматься прямо или косвенно в одном или более Государстве-Участнике.
Статья 4
Свобода приема и ретрансляции
Участники обеспечивают свободу слова и информации в соответствии со Статьей 10 Конвенции о защите прав человека и основных свобод ( 995_004 ) и гарантируют свободу приема, а также не ограничивают ретрансляцию на своей территории программ, соответствующих положениям настоящей Конвенции.
Статья 5
Обязанности транслирующих Участников
1. Каждый транслирующий Участник гарантирует, что все программы, транслируемые телевещателем, подпадающим под юрисдикцию данного Участника, соответствуют положениям настоящей Конвенции.
2. В целях настоящей Конвенции под телевещателем, подпадающим под юрисдикцию Участника, понимается:
- телевещатель, основанный на территории транслирующего Участника, согласно части 3 настоящей Статьи;
- телевещатель, деятельность которого регулирует часть 4 настоящей Статьи.
3. В целях настоящей Конвенции телевещатель считается основанным на территории транслирующего Участника (в дальнейшем - Участника) в следующих случаях:
а) головной офис телевещателя находится на территории данного Участника и решения по составлению программ трансляции принимаются на территории этого же Участника;
б) если головной офис телевещателя находится на территории одного Участника, а решения по составлению программ трансляции принимаются на территории другого Участника, то телевещатель считается основанным на территории того Участника, в котором действует преобладающая часть работников, связанных с трансляцией телепрограмм данного телевещателя; если преобладающая часть работников, связанных с трансляцией телепрограмм данного телевещателя, действует в равной степени на территории обоих Участников, то телевещатель считается основанным в том Участнике, на территории которого находится его головной офис; если преобладающая часть работников, связанных с трансляцией телепрограмм данного телевещателя не действует ни в одном из данных Участников, то телевещатель считается основанным в том Участнике, где была раньше произведена трансляция в соответствии с нормативными актами данного Участника, презюмируя продолжение устойчивой и эффективной связи с экономикой данного Участника;
в) если головной офис телевещателя находится на территории Участника, но решения по составлению программ вещания принимаются в третьей стране, или наоборот, то телевещатель считается основанным на территории данного Участника, при условии, что преобладающая часть работников, связанных с трансляцией телепрограмм данного вещателя, действует на территории этого Участника.
г) если при применении критериев части 3 Статьи 2 Директивы 97/36/ЕС от 19 июня 1997 г. Европейского Парламента и Совета (изменяющей Директиву Совета 89/552/EEC ( 994_446 ), связанных с координацией определенных положений, установленных в законе, регулятивных или административных мер по отношению к телевещанию в странах-Участниках, телевещатель был признан основанным на территории страны Европейского Сообщества, то такой телевещатель признается основанным на территории данного Участника и в значении настоящей Конвенции.
4. Телевещатель, к которому не могут применяться положения части 3, подпадает под юрисдикцию Участника, так называемого передающего Участника в следующих случаях:
а) если он использует частоту, предоставляемую Участником;
б) если он даже не используя частоту, предоставляемую Участником, использует спутниковые средства, принадлежащие Участнику;
в) если он даже не использует ни частоту, предоставляемую Участником, ни спутниковые средства, принадлежащие Участнику, но использует спутниковый ап-линк, предоставляемый Участником.
5. Если транслирующий Участник не может быть определен согласно части 4 настоящей Статьи, то Постоянный Комитет должен определить его статус согласно пункту (а) части 1 Статьи 21 настоящей Конвенции.
6. Положения настоящей Конвенции не распространяются на телепрограммы, предназначенные для исключительного приема в странах, не являющихся сторонами настоящей Конвенции, а также на телепрограммы, которые не принимаются населением в одном или нескольких Участниках.
Статья 6
Предоставление информации
1. Обязанности телевещателя должны быть четко и в достаточном объеме определены в разрешении, выдаваемом компетентным органом каждого Участника, либо в заключаемом с ним договоре, либо в ином правовом акте.
2. Информация о телевещателе предоставляется компетентным органом транслирующего Участника по требованию. Такая информация должна как минимум включать имя или наименование, местопребывание и статус телевещателя, имя юридического представителя, состав капитала, характер, цель и порядок финансирования программ, которые телевещатель предоставляет или намеревается предоставлять.
