1. Закони України:

   • Закон України «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-XII

   • Закон України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» від 05.07.1994 № 80/94-ВР

   • Закон України «Про державну таємницю» від 21.01.1994 № 3855-XII

   • Закон України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 № 2297-VI

2. Постанови кму:

   • Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження Правил забезпечення захисту інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах» від 29.03.2006 №373

   • Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію» від 27 листопада 1998 р. №1893

3. Нормативні документи в галузі технічного захисту інформації (НД ТЗІ)^[1] та державні стандарти України (ДСТУ) стосовно створення і функціонування КСЗІ:

   • НД ТЗІ 3.7-003-05 Порядок проведення робіт із створення комплексної системи захисту інформації в інформаційно-телекомунікаційній системі

   • Державний стандарт України. Захист інформації. Технічний захист інформації. Порядок проведення робіт. ДСТУ 3396.1-96

   • НД ТЗІ 1.4-001-2000 Типове положення про службу захисту інформації в автоматизованій системі

   • НД ТЗІ 2.5-004-99 Критерії оцінки захищеності інформації в комп’ютерних системах від несанкціонованого доступу

   • НД ТЗІ 2.5-005-99 Класифікація автоматизованих систем і стандартні функціональні профілі захищеності оброблюваної інформації від несанкціонованого доступу

   • НД ТЗІ 2.5-008-02 Вимоги із захисту конфіденційної інформації від несанкціонованого доступу під час оброблення в автоматизованих системах класу 2

   • НД ТЗІ 2.5-010-03 Вимоги до захисту інформації WEB-сторінки від несанкціонованого доступу

   • НД ТЗІ 3.7-001-99 Методичні вказівки щодо розробки технічного завдання на створення комплексної системи захисту інформації в автоматизованій системі

   • НД ТЗІ 3.6-001-2000 Технічний захист інформації. Комп’ютерні системи. Порядок створення, впровадження, супроводження та модернізації засобів технічного захисту інформації від несанкціонованого доступу

   • Автоматизированные системы. Требования к содержанию документов РД 50-34.698

   • Техническое задание на создание автоматизированной системы. ГОСТ 34.602-89

   • НД ТЗІ 1.1-002-99 Загальні положення щодо захисту інформації в комп'ютерних системах від несанкціонованого доступу

4. Галузеві стандарти:

   • Національний банк України

     • ГСТУ СУІБ 1.0/ISO/IEC 27001:2010 Інформаційні технології. Методи захисту. Система управління інформаційною безпекою. Вимоги. (ISO/IEC 27001:2005, MOD)

     • ГСТУ СУІБ 2.0/ISO/IEC 27002:2010 Інформаційні технології. Методи захисту. Звід правил для управління інформаційною безпекою. (ISO/IEC 27002:2005, MOD)

Основні положення щодо міжнародної діяльності України в галузі захисту інформації в автоматизованих система Основні засади міжнародної діяльності України в галузі захисту інформації в автоматизованих системах визначаються у Розділі VI Закону України "Про захист інформації в автоматизованих системах". У ст. 19 Закону йдеться про взаємодію у питаннях захисту інформації в автоматизованих системах. З метою забезпечення міждержавної взаємодії обчислювальних мереж і автоматизованих систем уповноважені Кабінетом Міністрів України органи координують свою роботу щодо захисту інформації з органами захисту інформації інших держав. Загальні засади забезпечення інформаційних прав України визначаються у ст. 20 цього Закону. Фізичні та юридичні особи в Україні на підставі Закону України "Про інформацію" можуть встановлювати взаємозв'язки з автоматизованими системами інших держав з метою обробки, обміну, продажу, купівлі відкритої інформації. Такі взаємозв'язки повинні виключати можливість несанкціонованого доступу з боку інших держав або представників їх — резидентів України чи осіб без громадянства незалежно від форм власності та підпорядкування — до інформації, що міститься в автоматизованих системах України, стосовно якої встановлено вимоги нерозповсюдження її за межі України без спеціального дозволу. Міжнародний захист технологій Міжнародний захист технологій, особливо щодо спільного використання їх, здійснюється переважно на рівні двосторонніх міждержавних угод. Україна також підписала двосторонні міжнародні угоди з певними країнами. Як приклад можна назвати законодавчий акт "Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про захист технологій, пов'язаних із запуском Україною ліцензованих США комерційних космічних апаратів" (від 4 грудня 1998 p.). Міжнародний захист комерційної таємниці Розвиток транскордонних економічних відносин зумовив потребу захисту на міжнародному рівні комерційної таємниці. Зазначений сегмент транснаціональних інформаційних відносин входить до сфери міжнародного права інтелектуальної власності. Провідну роль у цьому сьогодні відіграють Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІС) та Світова організація торгівлі (COT) (Угода ТРІПС).

3. Правове регулювання обігу відкритої, таємної та конфіденційної інформації.

Відкри́та інформа́ція — це тип інформації за режимом доступу до неї, що характеризується:

• систематичною публікацією її в офіційних друкованих виданнях (бюлетенях, збірниках);

• поширенням засобами масової інформації;

• безпосереднім її наданням громадянам, державним органам та юридичним особам[1].

Порядок та умови надання громадянам, державним органам, юридичним особам і представникам громадськості відомостей за запитами відкритої інформації встановлюються Законом України «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації» та договорами (угодами), якщо надання інформації здійснюється на договірній основі.

Обмеження права на одержання відкритої інформації забороняється законом. Переважним правом на одержання інформації користуються громадяни, яким ця інформація необхідна для виконання своїх професійних обов'язків.

Таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої (Про доступ до публічної інформації Стаття 6. Публічна інформація з обмеженим доступом (2011)), розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю слідства та іншу передбачену законом таємницю. Інформа́ція з обме́женим до́ступом — інформація, доступ до якої має лише обмежене коло осіб і оприлюднення якої заборонено розпорядником інформації відповідно до закону. Обмеження доступу до інформації здійснюється в інтересах національної безпеки або охорони законних прав фізичних та юридичних осіб. Обмежується доступ до інформації, а не до документу. Відповідно, якщо в одному документі міститься відкрита і закрита інформація, перша може бути надана на ознайомлення зацікавленій особі у вигляді окремого документу.

Види обмеженої інформації:

До інформації з обмеженим доступом належить конфіденційна, службова та таємна інформація. Загалом, в Україні налічується близько 20 видів інформації з обмеженим доступом (банківська, лікарська, адвокатська таємниця, таємниця сповіді).

Будь-яка інша інформація вважається відкритою і отримати доступ до неї мають право всі громадяни України, незалежно від того стосується їх ця інформація безпосередньо чи ні.

Заборона обмеження доступу І.

Відповідно до Ст. 6 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» і Ст. 21 ЗУ «Про інформацію» не може бути віднесено до інформації з обмеженим доступом наступних даних:

• про розпорядження бюджетними коштами;

• про володіння, користування чи розпорядження державним або комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів

• про умови отримання державних та/або комунальних коштів або майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування

юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно;

• декларації про доходи осіб та членів їхніх сімей, які претендують на зайняття чи займають виборну посаду в органах влади, обіймають посаду державного службовця, службовця органу місцевого самоврядування першої або другої категорії;^[1]

• про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту;

• про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні ситуації, що сталися або можуть статися і загрожують

безпеці людей;

• про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та

соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення;

• про факти порушення прав і свобод людини і громадянина;

• про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб.

Оприлюднення І. з обмеженим доступом

В ст. 29 ЗУ «Про інформацію» сказано, що інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.

В свою чергу, предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

Конфіденці́йна інформ́ація — інформація про фізичну особу (персональні дані) або юридичну особу, доступ та поширення якої можливі лише за згодою її власників (тобто тих, кого ця інформація безпосередньо стосується) та на тих умовах, які вони вкажуть. Відповідно до Ст. 21 ЗУ "Про інформацію" конфіденційна інформація разом із службовою татаємною інформацією належить до інформації з обмеженим доступом.

Про особу

До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. ^[1]

Відповідно до Ст. 10 ЗУ "Про доступ до публічної інформації" кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто. Крім того, кожна особа має право:

• знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються,

як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються;

• вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання,

використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону.

Розпорядник інформації про особу, тобто той, хто цю інформацію збирає, зберігає і використовує, зобов'язаний:

• надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується;

• використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом;

• вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб;

• виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.

Зберігання інформації про особу не повинно тривати довше, ніж це необхідно для досягнення мети, задля якої ця інформація збиралася.

Про юридичну особу

Інформація, яка міститься в договорах, контрактах, листах, звітах, аналітичних матеріалах, виписках з бухгалтерських рахунків, схемах, графіках, специфікаціях і інших документах, що фігурують в діяльності юридичної особи. Розголошення даних, що містяться в таких документах, може бути використано конкурентами і , відповідно, завдати економічної та іншої шкоди юридичній особі.

Конфіденційність інформації — суб'єктивно визначає характеристику (властивість) інформації, вказуючи на необхідність введення обмежень на коло суб'єктів, що мають доступ до даної інформації та забезпечується здатністю системи (середовища) зберігати вказану інформацію в таємниці від суб'єктів, які не мають повноважень на доступ до неї. Об'єктивні передумови подібного обмеження доступності інформації для одних суб'єктів укладені в необхідності захисту законних інтересів інших суб'єктів інформаційних відносин.