- •Архівна та бібліотечна справа України у діп. 1
- •Сутність, об’єкт та функції державної інформаційної політики (діп).
- •Функції
- •Класифікація різновидів інформації та форм захисту інформації в українському та міжнародному законодавстві. Класифікація різновидів інформації
- •Форми захисту інформації
- •Форми захисту інформації в українському та міжнародному законодавстві
- •Закони України:
- •Постанови кму:
- •Галузеві стандарти:
- •Правове регулювання обігу відкритої, таємної та конфіденційної інформації.
- •Архівна та бібліотечна справа України у діп.
- •Право громадян на інформацію як міжнародно-правова норма.
- •Видавнича та музейна справи у діп.
- •Музейна справа
- •Чинники, пріоритети, напрями реалізації діп. Чинники
- •Пріоритети
- •Напрями реалізації
- •Відкритість інформації.
- •Доктрини , стратегії і концепції інформаційної безпеки України .
- •Доктрини, стратегії і концепції інформаційної безпеки (кібербезпеки) сша як інформаційного лідера сучасного світу.
- •Доктрини , стратегії і концепції інформаційної безпеки єс.
- •Основні положення Окінавської Хартії глобального інформаційного суспільства
- •Міжнародні стратегії інформаційної безпеки та реальна практика модернізації відносин інформаційної безпеки України у сфері внутрішньої політики та у системі сучасних міжнародних відносин.
- •Діяльність Міжвідомчої комісії з питань інформаційної політики та інформаційної безпеки[ред. • ред. Код]
- •Укази Президента України[ред. • ред. Код]
- •Концепція інформаційної безпеки України (2015р.).
- •V. Прикінцеві положення
- •Стратегічні документи щодо формування інформаційного суспільства в Україні.
- •Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки
- •Основні засади розвитку інформаційного суспільства в україні на 2007-2015 роки
- •I. Загальні положення
- •II. Завдання, цілі та напрями розвитку інформаційного суспільства в україні
- •III. Національна політика розвитку інформаційного суспільства в україні
- •IV. Організаційно-правові основи розвитку інформаційного суспільства в україні
- •V. Очікувані результати
- •Стратегія розвитку інформаційного суспільства в Україні Загальна частина
- •Сучасний стан розвитку інформаційного суспільства в Україні
- •Мета, принципи та завдання
- •Етапи та основні напрями реалізації
- •Загрози, виклики, вразливості й ризики як основні категорії в теорії та практиці інформаційної безпеки.
- •3.Класифікація видів та загроз інформаційної безпеки.
- •Державна політика у сфері змі.
- •Особа, суспільство та держава як суб’єкти інформаційних відносин.
- •Архівна та бібліотечна справа України у діп.
- •Діп щодо рекламно-виставкової діяльності.
- •Розділ VIII. Рекламна та виставково-ярмаркова діяльність
- •Входження України до європейського інформаційного простору: проблеми та перспективи.
- •Закон України «Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення в Україні».
- •Закон України « Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки».
- •Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки
- •Основні засади розвитку інформаційного суспільства в україні на 2007-2015 роки
- •I. Загальні положення
- •II. Завдання, цілі та напрями розвитку інформаційного суспільства в україні
- •III. Національна політика розвитку інформаційного суспільства в україні
- •IV. Організаційно-правові основи розвитку інформаційного суспільства в україні
- •V. Очікувані результати
- •Закон України «Про інформацію».
- •Конвенція про кіберзлочинність.
- •Закон України « Про доступ до публічної інформації».
- •Про доступ до публічної інформації (Відомості Верховної Ради України (ввр), 2011, № 32, ст. 314)
- •Розділ I загальні положення
- •Розділ II порядок доступу до інформації
- •Розділ III суб'єкти відносин у сфері доступу до публічної інформації
- •Розділ IV реалізація права на доступ до інформації за інформаційним запитом
- •Розділ V оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації
- •Розділ VI прикінцеві положення
- •Стратегія розвитку інформаційного суспільства в Україні.
- •Про схвалення Стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні
- •Стратегія розвитку інформаційного суспільства в Україні Загальна частина
- •Сучасний стан розвитку інформаційного суспільства в Україні
- •Мета, принципи та завдання
- •Етапи та основні напрями реалізації
- •Основний механізм впровадження Стратегії
- •Фінансове забезпечення реалізації Стратегії
- •Поширення ідей розвитку інформаційного суспільства та суспільства знань
- •Оціночні (контрольні) показники та індикатори розвитку інформаційного суспільства в Україні
- •Очікувані результати
- •Європейська конвенція про транскордонне телебачення.
- •Глава I
- •Глава II
- •Глава III
- •Глава IV
- •Глава iVа
- •Глава V
- •Глава VI
- •Глава VII
- •Глава VIII
- •Глава IX
- •Глава X
- •Глава XI
- •Проблема правового забезпечення функціонування інтернет-ресурсів в Україні.
- •Концепція інформаційної політики України.
- •Аналітичні питання:
- •Основні способи протидії загрозам, реагування на виклики та керування ризиками в сфері інформаційних відносин.
- •Зарубіжний досвід вироблення та реалізації діп. Японія
- •Європейський союз
- •Велика Британія
- •Німеччина
- •Франція
- •Естонія
- •Хорватія
- •Упровадження новітніх інформаційних технологій і розвиток телерадіоінформаційної інфраструктури. Впровадження новітніх інформаційних технологій і розвиток телерадіоінформаційної інфраструктури
- •5. Пріоритетні завдання держави з формування телерадіоінформаційної інфраструктури.
- •6. Особливості структури мовлення державних, недержавних (приватних) телерадіоорганізацій на загальнонаціональних каналах.
- •7. Діяльність телерадіокомпаній в умовах особливого періоду
- •8. Вимоги до національної інформаційної інфраструктури
- •9. Принципи розвитку телерадіоінформаційної інфраструктури
- •10. Розвиток новітніх систем і технологій
- •11. Державна політика у сфері комп'ютерних технологій і систем телекомунікацій
- •12. Розвиток науково-технічної, технологічної та виробничої бази інформаційної сфери
- •13. Формування комп'ютерно-технологічної інфраструктури національних інформаційних ресурсів
- •14. Формування інтегрованого телекомунікаційного середовища інформаційної сфери
- •Національна безпека та національні інтереси перед викликом інформаційних війн як “продовження політики іншими засобами”.
- •Сучасна інформаційна революція та війни “четвертого покоління”.
- •Інформаційна безпека як оборонна інформаційна війна.
- •Інформаційна безпека за сферою застосування
- •Суттєві (з позицій іб) властивості інформації
- •Забезпечення іб держави
- •Інтернет та інші “високі технології” як знаряддя інформаційних війн.
- •Світові інформаційні війни та міжнародні аспекти інформаційної безпеки.
- •Інформаційна зброя: міфи та реальність.
- •Інформаційні війни у вимірах загроз та викликів національній й міжнародній безпеці.
- •Інформаційно-культурна експансія та “культурні війни” сучасності.
- •Україна як об'єкт експансії[ред. • ред. Код]
- •Україна як суб'єкт експансії[ред. • ред. Код]
- •Інформаційні війни у контексті сучасної боротьби з тероризмом на національному й міжнародному рівнях.
- •Спеціальні інформаційні операції (сіо) у сфері міжнародних відносин.
- •Інформаційна політика держави під час місцевих виборів 2015 в Україні.
- •Механізми запобігання маніпулятивному впливу на суспільну свідомість.
- •1. Зміни в ситуаціях взаємодії:
- •Знаково-символьна інфраструктура країни як сфера інформаційного протиборства (приклад України та Росії).
- •Мова та мовна політика як сфера інформаційного протиборства (приклад України).
- •Відродження національної пам’яті та “переписування історії” у контексті інформаційно-психологічних війн.
- •1. Голодомор знову став геноцидом.
- •2. Велика Вітчизняна війна знову стала радянсько-німецькою.
- •3. Кримських татар знову депортують, а не примусово виселяють.
- •4. Знову говоритимемо про оун.
- •5. Реабілітація жертв сталінських репресій тепер часткова.
- •Інформаційні технології й глобальна антитерористична війна.
- •Шляхи та напрями вдосконалення антитерористичного законодавства
- •Проблеми попередження інформаційних війн й засадничі принципи міжнародного інформаційного права.
- •Принципи міжнародного інформаційного права
- •Інформаційне суспільство та інформаційна політика як сфера стратегічного партнерства Україна – єс.
- •Співробітництво України з єс у медійному просторі.
- •Безпека Інтернету як сфера співробітництва державних й недержавних організацій України та єс.
- •Міжнародний імідж й державний брендінг України як фактори її національної безпеки.
- •Іміджева стратегія, спрямована на реалізацію стратегічних пріоритетів України.
- •4.1. Забезпечення європейської якості освіти
- •4.2. Наукова і науково-технічна діяльність
- •4.3. Кадрова політика та формування інноваційної культури
- •4.4. Розвиток міжнародних стратегічних партнерств та професійного співтовариства
- •4.5. Навчально-методичне та інформаційне забезпечення
- •4.6. Формування активної громадянської позиції
- •4.7. Формування іміджевої політики
- •4.8. Розвиток матеріально-технічної бази
- •Російське іномовлення як інструмент маніпулювання громадською думкою у трансатлантичному просторі.
- •Українське іномовлення: проблеми і перспективи.
- •Інформаційне забезпечення формування громадянського суспільства в Україні.
- •Політика правового регулювання діяльності засобів масової інформації і комунікації в Україні.
- •Концентрація медіа-бізнесу в Україні.
- •Характеристика сфери мас-медіа України:
- •Практичні завдання:
- •Висвітліть цілі діп
- •Дайте оцінку теоретичним особливостям вироблення та реалізації діп.
- •Дайте оцінку значущості інформаційних пріоритетів в українському державотворенні. Пріоритети
- •Поясніть необхідність сталого розвитку інформаційної сфери держави.
- •Розкрийте сутність сучасних механізмів управління та регулю вання діп.
- •Схарактеризуйте принципи та науково-методичні засади аналізу діп
- •Дайте характеристику внутрішнього стану національної інформаційної політики України.
- •Визначте та оцініть фактори зовнішнього середовища національної інформаційної політики України.
- •Визначте особливості зарубіжного досвіду вироблення та реалізації діп.
- •Європейський союз
- •Велика Британія
- •Німеччина
- •Франція
- •Естонія
- •Хорватія
- •Схарактеризуйте стан нормативно-правової бази діп та шляхи її вдосконалення.
- •Проаналізуйте дієвість політики держави щодо забезпечення захисту стратегічних національних інтересів в інформаційній сфері.
- •Розкрийте значення інформаційно-комунікаційного аспекту в процесі розбудови держави.
- •Розкрийте значення інформаційно-комунікаційного аспекту в процесі консолідації суспільства.
- •Проаналізуйте роль інформаційної політики держави щодо забезпечення європейської та євроатлантичної інтеграції України.
- •Довідка про нато
- •Співробітництво з нато
- •Законодавча база
- •Звіт Держкомархіву про виконання Цільового плану Україна - нато на 2009 рік
- •Проаналізуйте намагання маніпулювати громадською думкою з боку окремих змк, зокрема шляхом поширення недостовірної, неповної та упередженої інформації.
- •Проаналізуйте рівень інтегрованості України у міжнародний інформаційний простір.
- •Проаналізуйте проблему монополізації ринків інформаційного простору, зокрема у сфері телебачення та радіомовлення.
- •.Проаналізуйте рівень використання української мови в аудіовізуальних (електронних) та друкованих засобах масової інформації.
- •Проанадізуйте рівень забезпечення доступу громадян України до українських змі.
- •Заборона трансляції російських телеканалів: виконання, ефективність, наслідки.
- •Заборона російського кінопродукту: виконання, ефективність, наслідки.
- •Проаналізуйте нагальні потреби в сфері інформаційної безпеки: що не зроблено і яких заходів має бути вжито.
- •Проаналізуйте еффективність комунікаційної політики влади.
- •Проаналізувати міжнародний імідж й державний брендінг України як фактори її національної безпеки.
- •Запропонувати варіанти створення і просування неповторної ідеологеми країни.
Довідка про нато
НАТО - це міжурядова організація, у якій усі держави-члени повною мірою зберігають суверенність і незалежність. На сучасному етапі зусилля Альянсу спрямовані, передусім, на підтримку міжнародного миру й безпеки, протидію новим викликам і загрозам, гарантування стабільності й добробуту її країн-членів.
4 квітня 1949 року США, Канада, Великобританія, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Норвегія, Данія, Ісландія, Португалія підписали у Вашингтоні Північноатлантичний договір (через це його часто називають Вашингтонським договором), і таким чином утворили Організацію Північноатлантичного договору (NATO - North Atlantic Treaty Organization), яку також називають Північноатлантичним альянсом. Кожна з держав приєдналась до нього добровільно, після публічного обговорення і внутрішньої парламентської процедури. У 1952 році до НАТО увійшли Греція і Туреччина. В 1955 - ФРН. У 1982 - Іспанія. В 1999 - Польща, Чехія та Угорщина, а в 2004 р. - Латвія, Литва, Естонія, Словенія, Болгарія, Румунія і Словаччина. На нинішній момент членами цієї організації є 26 держав Європи та Північної Америки.
Діяльність НАТО відповідає цілям та принципам Статуту ООН. Північноатлантичний договір було підписано 4 квітня 1949 року відповідно до Статті 51 Статуту ООН, яка підтверджує невід'ємне право незалежних держав на індивідуальну або колективну оборону.
Головним принципом діяльності Організації є загальне визнання суверенними державами необхідності співпрацювати на основі неподільності безпеки його членів. Альянс дає можливість досягти індивідуальних власних цілей в питаннях національної безпеки через колективні зусилля.
Діяльність НАТО зосереджена на таких основних напрямках:
здійснення миротворчих операцій з метою врегулювання конфліктів та забезпечення пост-конфліктного будівництва
боротьба з міжнародним тероризмом, розповсюдженням зброї масового знищення, нелегальним обігом наркотичних речовин, торгівлею людьми, незаконним відмиванням грошей
впровадження міжнародних освітніх та наукових програм
надання гуманітарної допомоги країнам, постраждалим від стихійних лих та техногенних катастроф
сприяння демократичному розвитку країн, забезпеченню дотримання основоположних прав людини, боротьбі з корупцією, ефективному функціонуванню механізмів державного управління.
Для того, щоб стати членом НАТО, будь-яка країна має відповідати високим політичним, економічним, соціальним, ресурсним та безпековим стандартам. 26 країн-членів НАТО мають понад 860 млн. населення. Сукупний ВВП цих країн становить близько 43% від світового. 8 з 10 найбільш розвинутих країн світу є державами-членами НАТО. Членами Альянсу є 3 колишні радянські республіки та 6 країн колишнього соцтабору.
Ухвалення всіх рішень в НАТО відбувається на засадах консенсусу. Кожна країна-член НАТО має право вето, що дозволяє заблокувати будь-яке неприйнятне для неї рішення Альянсу.
Основними перевагами членства в НАТО є:
підготовка до вступу є потужним стимулом для здійснення необхідних реформ з метою піднесення рівня життя громадян до стандартів країн розвиненої демократії
отримання гарантій безпеки, територіальної цілісності, недоторканості кордонів та державного суверенітету
покращення інвестиційної привабливості для міжнародних інвесторів
зростання міжнародного авторитету ширші можливості безпосередньої участі у виробленні рішень, які стосуються глобальної безпеки
участь у системі колективної безпеки, яку утворюють країни-члени НАТО, є вигіднішим для економіки країни, ніж забезпечення її оборони самотужки, оскільки це зменшує податки громадян країни на утримання власних Збройних Сил
Емблема НАТО була затверджена у жовтні 1953 року. Коло символізує єдність та співпрацю, компас - спільний шлях до миру, який обрали для себе країни-члени.
