1.2 Типи ушкоджень

Відновлення флеш-диска може знадобитися в разі механічних, електричних, теплових, логічних ушкоджень і руйнування внутрішньої структури.

1.2.1 Механічні пошкодження

До пошкоджень даного типу відносяться будь-які, зовні помітні, пошкодження, а саме: пошкодження корпусу, зміни геометрії роз'єму, тріщини, деформації та інше.

На сьогоднішній день існує два способи відновлення інформації з фізично пошкодженої флеш-карти. Перший з них полягає у визначенні компонента, який вийшов з ладу, і його заміні на новий. Але оскільки запасні частини для флеш-карт не випускаються, новий елемент береться з пристрою-донора тієї ж моделі. Після заміни у флеш-карти відновлюється працездатність, тому спеціалісту залишається тільки скопіювати дані, що містяться на ній, на сторонній носій. У цього способу є кілька недоліків. По-перше, він можливий не у всіх випадках. По-друге, для його реалізації необхідно знайти нову флеш-карту, ідентичну пошкодженій. Причому донор буде непридатний для подальшого використання. Другий спосіб полягає в випоюванні з флеш-карти мікросхеми пам'яті і читанні інформації з неї безпосередньо за допомогою спеціального програматора. Після цього проводиться дешифрування лічених даних. Справа в тому, що кожен виробник флеш-карт використовує власний формат запису інформації, тому просто так витягти дані не вийде. Заключний етап - відновлення в разі необхідності цілісності пошкоджених файлів. Даний спосіб дуже критичний до професіоналізму виконавця, а також наявності необхідного апаратного та програмного забезпечення.

1.2.2 Електричні і теплові пошкодження

Нестабільне електроживлення, а також розряди статики - часта причина несправності флеш-дисків. Багато нинішніх моделей мають слабкий захист від перепадів напруги, і випадкові скачки виводять їх з ладу. Мабуть, далася взнаки політика здешевлення продукції, коли з схемотехніки виводилися «зайві» елементи захисту. Свою частку провини несуть і неякісні «китайські» блоки живлення з їх пульсаціями в лініях 5В. Нерідко до поломки флеш-дисків приводить застаріла електропроводка: багато комп'ютерів до сих пір не заземлені. На їх корпусі може накопичуватися потенціал в десятки вольт, а статичний заряд стікає куди доведеться. Все це, при збігу несприятливих умов, призводить до вигоряння контролера і елементів обв'язки. З урахуванням заряду на тілі людини, найбільш небезпечний буває момент підключення.

Ще одна причина несправностей - "людський фактор" при складанні системних блоків. Недбалі, або просто недосвідчені працівники примудряються неправильно підключити до материнської плати шлейф порту USB на передній панелі. Це призводить до переполюсовки ліній живлення, і флеш-диск згорає при першому ж підключенні. Шлейф частіше за все не екранований, і навіть правильна збірка не позбавляє від наведень всередині корпусу, що вносять спотворення в роботу порту. Підключений до нього накопичувач може працювати повільно, давати збої або взагалі не визначатися в системі, що служить передумовою для помилкових висновків про несправності.

Проблема нагріву, для флеш-дисків, не так актуальна, як для жорстких дисків з їх механікою. Але і тут криється причина поломок. Багато пластикового корпусу не забезпечує хорошого тепловідведення, і при активній роботі навантажені деталі можуть перегрітися, вийти з ладу і навіть проплавити корпус. Найчастіше страждає стабілізатор живлення. Справедливості заради, скажімо, що в нових моделях поліпшена елементна база, приділено увагу тепловідводу і проблема зустрічається рідше.

Підвищена температура експлуатації шкідлива і для чіпів флеш-пам'яті. Хоча за специфікаціями вони витримують до 125º, на практиці, вже починаючи з 70º, їх ресурс різко падає, а вірогідність збоїв росте. Досягти такого нагріву простіше, ніж здається через сусідство з силовими деталями в тісному корпусі. Що стосується карт пам'яті, то реальна небезпека їх пошкодження статичним розрядом в процесі вставки або вилучення з гнізда. Особливо вразливі карти з відкритими контактами, на зразок MMC; «Пробити» статикою CF або MS важче з очевидних причин.