1.1.7 Типи карт пам'яті
Рисунок 1.4 – Compact Flash
Картки цього формату вперше з'явилися в 1994 р. Стандарт розробила компанія SanDisk і надала його для громадського користування без жодних додаткових ліцензійних відрахувань. У жовтні 1995 року була створена некомерційна організація Compact Flash Association (CFA). Крім, власне, призвідника, в неї увійшли IBM, Canon, Kodak, HP, Hitachi, Epson і Socket Communications. Розробники створили карти Miniature Card, але вони виявилися не дуже вдалими. Всі права на технологію були продані Centennial Technologies, яка в 2000 р оголосила про рішення випустити в світ власний формат флеш-карт під назвою Compact Linear Flash. Картка містить досить складний контролер, завдяки якому вона сумісна з адаптерами PCMCIA. Харчування може становити 3,3 або 5В. Існує два класи CompactFlash-карт, в наслідування PCMCIA названих Type I і Type II. Вони розрізняються тільки товщиною (3,3 і 5 мм) і кількістю чіпів пам'яті, які можуть в них поміститися. Стандартний розмір карти 43 x 36 мм. Одна з найбільш переваг CompactFlash полягає в електричній сумісності з IDE-інтерфейсом. Це не означає, що картку можна вставити в роз'єм, а має на увазі можливість емуляції жорсткого диска. На програмному рівні карта нічим не відрізняється від вінчестера: вона володіє всіма необхідними параметрами, такими, як кількість віртуальних циліндрів і головок. Доступ до карти виконується за допомогою стандартного переривання IRQ 14, і для роботи з CompactFlash не потрібно драйверів. Зараз випускаються карти CompactFlash об'ємом до 100 GB. Одне з головних достоїнств стандарту - специфікований вбудований контролер пам'яті, що обумовлює чітке визначення логічної структури даних.
1.1.8 MMC
У листопаді 1997 р компанії Siemens і SanDisk анонсували MMC. Стандарт був спочатку "вільним", таким же, як CompactFlash, позбавленим будь-яких ліцензійних обмежень. Розмір карти всього 24 x 32 x 1,4 мм, важать карти всього 165 грам. Швидкість передачі даних дорівнює 20 MBps. Ці модулі пам'яті працюють при напругах 3,3 або 2,7 В і струмі до 35 мА, що й обумовлює низьке енергоспоживання. У 1998 р сформувався альянс MMCA (MultiMedia Card Association), який об'єднав промоутерів нової технології.
Рисунок 1.5 – Архітектура MVC
SmartMedia
Рисунок 1.6 – Зовнішній вигляд SM
Стандарт був розроблений в 1995 р компанією Toshiba, а його просуванням займається організація SSFDC Forum, в рядах якої чимало відомих компаній. До речі, SSFDC (Solid State Floppy Disk Card) можна перевести як "твердотільна дискета". Слід зазначити, що багато виробників роблять флеш-карти відразу трьох основних типів: Compact Flash, SmartMedia і MultiMediaCard. На відміну від Compact Flash, карти SmartMedia (SM) не забезпечені вбудованим контролером, що, за задумом творців, має знижувати їх вартість. Крім того, SМ мають менші розміри (37x45x0,76 мм) і масу (до 2 г). За популярністю SM сперечаються з CF, а разом з ним обидва ці стандарти охоплюють більше половини ринку флеш-карт. Робочі напруги у SM такі ж, як і у CF, але зазвичай використовується 3,3 В. Максимальна ємність карт, оголошена виробниками, зокрема компаніями EMTEC і Delkin, становить 128 Мбайт. Через відсутність внутрішнього контролера для роботи з цими картами неможливо застосувати пасивний перехідник, а зчитувачі для них вартують близько 50 дол. На жаль, SМ не дешевше, ніж CF.
Рисунок 1.7 – Memory Stick
Колись Sony змусила комп'ютерну індустрію вибрати як змінних носіїв свої 3,5-дюймові флоппі-дисководи, а тепер вона вирішила подбати про своїх позиції і на аудіо ринку, для чого розробила новий стандарт флеш-карт Memory Stick (MS).
Ці 10-контактні пристрої розмірами 21,5x50x2,8 мм і масою 4 г стали опорою цифрової імперії Sony, яка встановлює їх в свої цифрові плеєри, фотоапарати і відеокамери, також іграшки та інші пристрої. Карти пам'яті Memory Stick мають ємність до 16 Гб, а в деяких підверсій, Memory Stick Select, застосовувалися два банки по 128 Мб на жодній карті.
Рисунок 1.8 – SecureDigital
Розмір карти - 24 x 32 x 2,1 мм, що практично відповідає параметрам Magic Stick Duo. На даний момент анонсовані вироби ємністю від 8 до 512 MB при максимумі 16 GB. Швидкість запису, що типово для флеш-карт, істотно залежить від обсягу і, отже, кількості використовуваних чіпів. Стандартна швидкість запису становить 2 MBps, але починаючи з 512 MB носіїв, вона зростає багаторазово до 10 MBps. Карти оснащені механічним перемикачем захисту від запису, на зразок засувки "read-only" у флоппі-дисків. Кожна SD-карта містить два контролера: введення / виведення і підтримки системи кодування. Роз'єм складається з дев'яти контактів, чотири з яких призначені для передачі даних, один використовується для передачі команд і ще один відведено під синхросигнал.