Лекція 8. Релігійний склад населення світу План лекції

1. Релігія як складова духовного буття етносу.

2. Класифікація релігій.

3. Примітивні релігійні вірування та культи

4. Національні релігії

5. Світові релігії.

6. Неорелігії (нетрадиційні релігії).

7. Географія поширення основних релігійних напрямів у світі.

8. Георелігійна ситуація в Україні та Кіровоградській області (на самостійне опрацювання).

Рекомендована література

1. Анісімова Г. М., Молнар Й. Й., Молнар Д. С.С. Географія населення: курс лекцій. – Ужгород: СП «ПоліПрінт», 2012. – С. 99- 112 с.

2. Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2008.

3. Шувалов Е.Л. География населения. Учеб. Пособие для студентов географических спеціальностей пед.. институтов./ Е.Л. Шувалов – М., «Просвещение», 1977.

4. Голиков А.П. Вступ до економічної і соціальної географії / А.П. Голиков, Я.Б. Олійник, А.В. Степаненко. – К.: Либідь, 1997. – С.88-130

5. Муромцева Ю.І. Демографія: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2006. -300с.

6. Олійник Я.Б. Вступ до соціальної географії: Навч. Посіб./ Я.Б.Олійник, А.В Степаненко– К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. – С.126-199.

1. Релігія як складова духовного буття етносу

Одним з чинників суспільного та духовно-культурного розвитку регіонів в усі часи виступала релігійне життя населення, дослідження якого стає актуальним напрямом сучасних суспільствознавчих досліджень. В географічній науці свідченням цього є поява значної кількості праць з географії релігій.

Релігія (від лат. religio) – благочестя, побожність, предмет культу.

Існує багато підходів до трактування поняття «релігія». Найбільш поширеними з них є наступні:

• релігія - це віра в існування надлюдської, надприродної істоти (чи кількох істот) та внутрішня і зовнішня поведінка, яка з цього витікає.

• релігія - розуміють систему вірувань та ритуалів, за допомогою яких група людей пояснює та реагує на те, що вважає надприроднім і священним.

• у широкому сенсі релігія - це суспільний інститут, сукупність вірувань і віровчень, наявних у суспільстві. Включає до свого складу сукупність звичаїв, обрядів, правил життя і поведінки людей тощо.

В основі релігії лежить віра, яка часто перебуває поза логікою, але від того є неменш сильною.

Особливості віри:

• віра в існування Бога

• людина наділена Богом свободою волі та вибору

• - відповідальність людини перед Богом за свої дії та за майбутнє своєї душі.

За різними оцінками 70-90 % населення світу є послідовниками тієї чи іншої релігії.

Відсутність віри, безвірʼя, безбожжя, заперечення існування Бога, відмова від релігійних вірувань називають атеїзмом.

Атеїзм - система ідей, переконань, що заперечують існування Бога, відкидають будь-яку релігію;

Досліджувати конфесійний простір будь-якої території можна як явище, що має територіальне вираження, а також як складову соціокультурних процесів.

В географії релігій при аналізі релігійного життя населення найчастіше застосовується геоситуаційний підхід, основним методом якого є дослідження георелігійної ситуації.

Георелігійна ситуація – це стан релігійного життя, що відтворює хід релігійного процесу і є особливою якістю геосистеми, що склалася в процесі розвитку, поширення і функціонування конкретних релігій.

Існує також трактування георелігійної ситуації як стану релігійної сфери з врахуванням її територіальних відмінностей в певному регіоні на певний момент часу.

Важливою характеристикою георелігійної ситуації є показник релігійності населення.

Релігійність населення – це кількість релігійних громад різних конфесій, що припадає на 1000 осіб постійного населення.

Значення релігії в суспільному житті:

• релігія є обʼєднанням загальнолюдських цінностей;

• невідʼємна складова культури та етносу в цілому, основа духовного буття будь-якого етносу. Релігійний світогляд віддзеркалюється як в елементах духовної культури (пісні, музика, обряди тощо), так і в елементах матеріальної культури (культові споруди).

• релігійні цінності виступають складовою поняття «культурного ядра» етносу;

• релігійний фактор відіграє важливу роль в етнічному розмежуванні груп населення, у формуванні етнічних спільнот та розвитку державності. Так, на основі ісламу утворилася етнічна спільність арабів, які проживають на території Близького Сходу і Північної Африки. На основі релігійного фактору відбулося розмежування південних словʼян, що жили на суміжних територіях і користувалися єдиною мовою, на православних сербів, католиків – хорватів, мусульман – боснійців.

• релігійне життя етносів у всі часи виступало одним з індикаторів рівня їх соціальної активності (включення в суспільні процеси або, навпаки, відокремленості від них);

• релігія опосередковано впливає і на соціально-економічне становище країн і регіонів світу;

• релігія відіграє важливу роль в особистому і соціальному житті людей, оскільки вона знаходить відображення у найбільших подіях життя людини. Релігійні обряди супроводжують людину від народження до смерті. Вони відзначають початок шлюбу, релугюють подружнє життя тощо. Релігія наповнює змістом найбільш світлі та трагічні моменти життя мільйонів людей.

• на релігійному підґрунті не один раз в історії виникали кроваві міжнародні та громадянські конфлікти. Прикладами таких конфліктів в ХХ-ХХІ ст.. можуть бути події на території колишньої Югославії, конфлікт між Індією і Пакистаном (окупація Пакистаном частину індійського штату Кашмір) конфлікти між сунітами та шиїтами на Близькому Сході тощо. Досі існує напруженість в районі Ольстеру (Північна Ірландія), де католики виступають за відʼєднання від Великої Британії, громадяни якої є переважно протестантами.

Етноконфесійний розвиток будь-якої території визначається багатьма факторами. Серед них можна виділити групи природних, соціокультурних, економічних, політичних, демографічних та інших факторів. Сукупність цих факторів упродовж історичного періоду розвитку людства сформувала дуже строкату палітру релігійного складу населення та різноякісну релігійну ситуацію в світі.

Конфесійна сфера будь-якого регіону віддзеркалює унікальність його соціокультурного освоєння і розвитку. В процесі пристосування етносів до ландшафтної структури етнічної території простежувався звʼязок між релігійними віруваннями та особливостями довкілля. Так виникали примітивні та місцеві релігії. Деякі з них в результаті завойовницьких походів, колонізаційних процесів та місіонерської діяльності поширювалися на цілі регіони. Так виникли світові релігії (переважно в смузі між 20-40º пн. ш. східної півкулі).