Міністерство освіти і науки України

Харківська державна зооветеринарна академія

Кафедра хірургії ім. проф. І.О.Калашника

КУРСОВА РОБОТА

З ОПЕРАТИВНОЇ ХІРУРГІЇ

на тему «Оваріогістеректомія собаки – ovariohysterectomy canis»

Студента 2 курсу 8 групи

Факультету ветеринарної медицини

Іванченко Ростислава Андрійовича

Харків 2016

Теоретича частина

1.Огляд літератури.

У ветеринарній практиці показаннями для проведення оваріогістеректоміі є порушення циклу з Піометра, залізисто-кістозна гіперплазія ендометрію, дисфункція яєчників зі зміною характеру шкіри або шерсті, пухлина яєчника, матки або шийки матки, позбавлення здатності до розмноження, переривання вагітності. Цю операцію радять проводити не тільки за клінічними показаннями, а й для регуляції репродуктивної функції, щоб контролювати чисельність тварин. Оваріогістеректоміі відрізняється від оваріоктаміі, тим, що видаляються не тільки яєчники, а й матка. Це важливо для профілактики ендометритів. А ткаже при перериванні вагітності.

Якщо провести таку операцію до першої тічки, то ризик розвитку пухлини молочної залози знижується на 90%, якщо після першої тічки, то на 50%. Вважається, що більш пізні операції не впливають на зниження відсотка розвитку новоутворень.

Також дуже важливо відзначити, що після оваріогістеректоміі змінюється і поведінка тварини. Воно стає більш спокійним, у сук не виникає тічки. Також ця операція є профілактикою «Хибної вагітності».

Тому оваріогістеректоміі можна проводити не тільки як невідкладну операцію при захворюваннях, але і з фінансових і моральних показаннями.

2.Визначення поняття.

Оваріогістероектомія (лат. оvarium - яєчник, hystera - матка, ectome - посічення). - оперативне видалення матки і одного або обох яєчників, знепліднення самок.

3.Показання до операції.

• запобігання небажаної вагітності;

• запобігання небажаної поведінки, пов'язаного з тічкою;

• попередження розвитку пухлин молочних залоз.

• піометра;

• пухлини яєчників і матки;

• стабілізація стану при цукровому діабеті;

• перекрут матки;

• пролапс матки;

• розрив матки;

• попередження розвитку клінічних ознак несправжньої вагітності;

• попередження рецидивів вагінальної гіперплазії у сук.

4.Анатомотопографічні данні ділянки оперативного доступу і органа оперативного втручання.

У сук з метою доступу до яєчників і матки виконується вентральна лапаротомія, а саме такі її види: 1)медіанна (серединна, лапаротомія по білій лінії) лапаротомія, 2)парамедіанна лапаротомія (трансректальная і в обхід прямого мускула живота). Також у крупних собак застосуємо доступ через бічну черевну стінку – клубова лапаротомія в підзітханні або голодній ямці. У нашій операції оперативний доступ здійснювався по білій лінії живота.

Біла лінія (linea alba). Апоневрози поперечною і косих м'язів живота з'єднуються на серединній лінії між собою і з такими іншої сторони. На місці з'єднання їх утворюється міцний фіброзний шов, або так звана біла лінія живота.

Пошарова будова вентральної черевної стінки:

1. шкіра – тонка, еластична, чутлива, особливо в області сосків;

2. підшкірна клітковина – розвинена добре;

3. поверхнева двухлистковая фасція (fascia bilaminaria superficialis), у вентральної ділянки живота підшкірний мускул відсутній. Підфасціальна клітковина добре розвинута і укладає в себе у самок молочні залози, пахові підшкірні лімфатичні вузли, підшкірні артерії і вени живота;

4. Поверхневий листок глибокої фасції

5. Зовнішня пластинка піхви прямого мускула живота, утворена апоневрозами зовнішнього косого мускула живота і латеральним відщепленням апоневроза внутрішнього косого мускула живота;

6. Прямий мускул живота (m. rectus abdominis) розташована у вигляді двох пластів уздовж білої лінії живота.

7. Внутрішня пластинка піхви прямого мускула живота утворена медіальним відщепленням апоневроза внутрішнього косого мускула живота і апоневрозом поперечного мускула живота.

8. Внутрішній листок глибокої фасції (поперечна черевна фасція)

9. Парієнтальний листок очеревини

Іннервація вентральної черевної стінки:

• вентральні гілки сегментальних спинномозкових грудних нервів (міжреберні гілки, починаючи з 7-го і до останнього);

• вентральні гілки сегментальних спинномозкових поперекових нервів (подвздошнопідчревного, подвздошнопахового і зовнішнього насінного нервів).

Кровопостачання вентральної черевної стінки забезпечується

• гілками підшкірної артерії живота (від зовнішньої соромітної артерії);

• частково гілками зовнішньої грудної артерії;

• міжреберними артеріями;

• поперековими артеріями, головні стволи яких проходят між поперечним і внутрішнім косим черевним м'язами;

• краніальной і каудальной надчеревними артеріями, що йдуть одна назустріч іншій усередині піхви прямого м'яза; уздовж його дорсо-латерального краю. Перша з них є продовженням внутрішньої грудної артерії, а друга відходить від надчревносрамного ствола.

Яєчники (ovarium, s. oophoron) — парні органи элліпсоідной форми з гладкою поверхнею, до 15 мм в довжину і до 10 мм завширшки, в яких відбувається багатофазовий процес дозрівання яйцеклітин і процес овуляції. Крім того, яєчники здібні до секреції статевих гормонів (эстрогени, прогестероны і ін.). Форма, структура, величина яєчників змінюється залежно від функціонального стану організма (стадії статевого циклу). То­пографічно яєчники розташовуються в області 3-4-го поперекових хребців позаду нирок, вдаючись до перитонеальної порожнини. Яєчник підвішений на короткій брижі (mesovarium), яка в многократно що народжували може бути значно подовжена. У товщі брижі проходит фіброзна підвішуюча в'язка яєчника (lig. suspensorium ovarii), що сполучає яєчник з внутрішньоочеревинною фасцією позаду нирок. Кожен яєчник з усіх боків оточений яєчниковою сумкою (bursa ovarica), формующий порожнину. Остання сполучається з перитоніальною порожниною за допомогою невеликого щілиновидного отвору, розташованого на вентральній поверхні сумки. Яєчник повністю прихований в порожнині яєчникової бурси, в якій є багаті скопления жирової тканини.

На яєчнику розрізняють два кінці — трубний краніальный (extremitas tubaria caudalis), звернений до яйцепроводу, і маточный, каудальный (extremitas uterine cranialis). До трубного кінця прикріплюєтся яєчникова частина бахроми воронки (infundibulum tubae uterinae), що обмежує з внутрішнього боку разом з брижею яйцепровода сумку яєчника, а до маткового — в'язка яєчника (lig. ovarii proprium). Яєчник має два краї: брыжеєчний (margo mesovarium), обернений дорсально, він служить містом прикріплення брижі яєчника (me­sovarium) і є краніальною ділянкою широкої маткової в'язки (lig. uteri latum), і вільний край (margo liber), обернений вентрально, відповідно щілиновидному отвору, сполучаючи перитоніальну порожнину з порожниною яєчникової сумки. На яєчнику розрізняють також латеральну і медіальну поверхні (fades lateralis et medialis).

• Іннервація: plexus ovaricus.

• Кровопостачання: а. ovarica від черевної аорти через внутрішню насінну артерію.

Яйцепровід (маткова, або фаллопієва, (tuba uterina, oviductus, salpinx) — парні сильно звиті трубки завдовжки від 4 до 10 см, що сполучають трубний кінець яєчників з рогом матки. Яйцепровід служить для проведення овуляійної яйцеклітини в ріг матки, у верхній третині якого відбувається запліднення, чому способствує секрет, що виділяється безвійчатими эпителіоцитами слизової оболонки. Проксимальная частина яйцепровода утворює воронку (infundibulum tubae uterinae), порізані краї якої називаються бахромою яйцепровода (fimbria tubae). Та частина, яка приростає до краніального (трубному) кінцю яєчника, називається яєчниковою бахромою (fimbria ovarica). Подібна анатомічна особливість передбачає для яйцеклітини тільки одну дорогу — по яйцепроводу в матку. В глибині воронки знаходиться черевний отвір яйцепровода (ostium abdominale tubae uterinae), через який він сполучається з яєчниковою бурсою, а та, у свою чергу, з перитоніальною порожниною. Черевний отвір веде в сильно звиту і відносно широку частину яйцепровода — ампулу (ampulla tubae uterinae). Каудально ампула стає прямішою і вужчою; ця частина називається перешийком (isthmus tubae uterinae). Перешийок відкривається маточним отвором (ostium uterinum) в ріг матки. М'язова оболонка представлена повздовжнім і циркулярним шарами гладких м'язових волокон. Зовні яйепровід покритий серозною оболонкою.

Топографічно яйепровід лежить в брижі, що є складкою медіального листка широкої маточної в'язки.

Іннервація: plexus ovaricus.

Кровопостачання: маткові гілки аа. ovaricae; від черевної аорти маточні гілки vv. ovaricae — в каудальну порожнисту вену.

Матка – metra, s.uterus, s. hystera – непарний трубкоподібний орган, в якому відбувається розвиток зародка в період вагітності і виведенні плоду при пологах.

Розрізняють: два роги (правий і лівий) – cornua uretri (dexster et sinister);

Тіло матки – cornus uretri;

Шийка матки – cervix uretri.

Роги і тіло мають порожнину матки, яка переходить в канал шийки. Стінка матки складається з 3 оболонок: слизової, м’язової, серозної оболонки.

Слизова оболонка (ендометрій) – endometrium вистилає одношаровим циліндричним епітелієм і має маткові залози – glandulae uterinae, які виділяють маткове молочко ( основний субстрат живлення ембріона). Залози відсутні в слизовій оболонці шийки матки. Слизова оболонка формує багаточисельні складки. Їх кількість і розташування – специфічне для кожного виду тварин.

М'язова оболонка ( міометрій ) – myometrium побудована з непосмугованої м'язової тканини, яка формує 2 шари: внутрішній(круг) – stratum circulare і зовнішній longitudinale. Її круговий шар створює сфінктер шийки матки – m.sphincter cervix uteri. Між шарами м'язової оболонки стінки матки розташовується судинний шар – stratum vasculosum.

Серозна оболонка (периметрій) – perimеttrium по бічних стінках переходить в широку маткову в'язку – ligamentum latum uteri по латеральному краю якої проходит кругла маткова в'язка – ligamentum teres uteri.

У собаки: 1. Матка двороздільна – uterus bicjornis divisus.

2. Роги матки довгі, прямі, тонкі.

3. Шийка матки куполоподібно випинаєтся в порожнину піхви.

4. Слизова оболонка шийки зібрана в поперечні складки, має

залози.

5.Реєстрація тварини.

Вид – собака

Стать – сука

Масть – сіра

Вік – 4 роки

Кличка – Річ

Господар – Іванов Андрій Петрович

Операція проводиться з метою припинення народження потомства.

Т - 38,2*С

П - 89 уд/хв.

Д - 22 дих. рух./хв.

Практична частина