12. Основні принципи державної політики України в галузі охорони праці

В галузі ОП держава проводить єдину політику, що базується на наступних принципах:

- пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

- підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;

- комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля;

- соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

- встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності;

- адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану;

- використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству;

- інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

- забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;

- використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.

13. Розкрийте сутність поняття «соціальна система» в соціологічній концепції т. Парсонса

Під системою соціальних дій Т. Парсонс розумів будь-який сталий комплекс повторюваних і взаємопов'язаних взаємодій суб'єктів та об'єктів дії. Виникнення системи соціальних дій він пояснював процесом інституціалізації суспільства. Спочатку взаємодія суб'єкта і об'єкта соціальної дії відбувається у відповідності з наявними потребами та культурними зразками поведінки. В результаті узгодження дій виникають певні норми поведінки, які в подальшому регулюють взаємодії між індивідами або соціальними групами. Як упорядкованих і стійких норм регуляції взаємодії дійових осіб виступають соціальні інститути. Саме вони визначають конкретний зміст соціальних дій у майбутньому і, отже, структуру соціальних систем.

Так як для Т. Парсонса дійова особа - це конкретний комплекс соціальних ролей, то система соціальних дій - це сукупність інституціалізованими дій щодо реалізації певних соціальних функцій. До основних функцій суспільства він відносив:

- функцію адаптації - пристосування до зовнішнього навколишнього середовища;

- функцію целедостижения - задоволення особистих потреб;

- функцію інтеграції - забезпечення безконфліктних відносин;

- функцію підтримання - відтворення структури і зняття напруженості.

Згідно з даними соціальними функціями Т. Парсонс виділяв в суспільстві чотири основні системи: соціальна, органічна, особистісна і культурна. Згідно його поглядам, функціонування соціальної системи визначають виконуються особистістю соціальні ролі, а функція інтеграції реалізується через правові інститути. Визначальним моментом функціонування органічної системи виступають матеріальні потреби суспільства, а реалізація функції адаптації забезпечується з допомогою економічних інститутів. Для особистісної системи головним спонукальним стимулом будуть особисті мотиви, функція ж целедостижения реалізується з допомогою політичних інститутів. Для культурної системи чинником функціонування стають ціннісні орієнтації, а в реалізації функції підтримки активна роль належить сімейним, освітнім, моральних, мистецьких і релігійних інституцій. При цьому органічна, особистісна і культурна системи являють собою навколишнє середовище соціальної системи. Основні моменти запропонованої Т. Парсонсом концепції системного аналізу суспільства можуть бути представлені в табл.

Структура соціальної системи

Системи соціальної дії	Соціальні функції	Визначають фактори	Соціальні інститути
Соціальна	Інтеграція	Соціальні ролі	Правові
Органічна	Адаптація	Матеріальні потреби	Економічні
Особистісна	Ціледосягнення	Особисті мотиви	Політичні
Культурна	Підтримка	Ціннісні орієнтації	Сімейні, освітні, моральні, художні, релігійні

Т. Парсонс відзначав, що системи соціальних дій здійснюють між собою обмін діями через "символічних посередників". Так, символічним посередником між органічною та особистісної системами є задоволення, між органічною та соціальною - гроші, між органічною й культурною - вплив, між особистісної і соціальної - влада, між особистісної та культурної - ціннісні прихильності, між соціальної і культурної - емоції. Загальним еквівалентом обміну між усіма системами він оголошував мову.

Особливе значення Т. Парсонс надавав соціальній системі, доводячи, що вона є "незалежним центром емпіричної організації дії і теоретичного аналізу". Американський соціолог розмежовував поняття "соціальна система" і "суспільство". Для нього суспільство - особливий тип соціальної системи, яка "найвищого рівня самодостатності як система по відношенню до свого оточення", що забезпечує стабільність відносин взаємообміну і здатність контролювати взаємообмін в інтересах свого функціонування. Суспільство, з точки зору теорії соціальної дії, являє собою не сукупність людей, які виступають зовнішнім оточенням соціальних систем, а систему "структурованого нормативного порядку", за допомогою якої упорядковується і регулюється спільна життєдіяльність індивідів і соціальних груп.