«Сучасна українська мова. Словотвір»

1. Словотвір як підсистема мови та як розділ морфології. Завдання словотвору

У сучасній лінгвістиці термін словотвір має 2 значення: 1. Словотвірна підсистема мови (деривація), система словотвірних типів, словотвірних одиниць, системний механізм мови, за допомогою якого утворюються похідні слова 2. Розділ морфології (дериватологія), який вивчає словотвірну підсистему мови, а саме формально-змістові словотвірні відношення, словотвірну структуру та способи творення похідних слів. Об’єкт дослідження - словотвірна підсистема мови, система похідних слів, засоби та способи їхнього творення. Предмет– похідне слово з погляду його словотвірної структури як основна одиниця і як компонент комплексних одиниць словотвору. До завдань словотвору належить також вивчення усіх словотворчих засобів мови.

2. Зв’язок словотвору з іншими лінгвістичними дисциплінами.

Словотвір як один із розділів мовознавства пов’язаний з морфемологією, парадигмологією, лексикологією, семасіологією, стилісткою, та ін. Зв. с. з морфемологією очевидний – нові слова утворюються від твірних основ шляхом приєдання до них словотвірних формантів, які формуються на базі афіксальних морфем: [без- +[-хмар-]+ -н-] (-ий). Морфема як словотвірний формант або як його компонент актуалізує словотвірне значення у процесі творення похідного слова. С. тісно пов’язаний із лексикологією. Похідне слово є об’єктом вивчення в лексикології та у словотворі. Словниковий склад мови поповнюється постійно або за рахунок запозичень з інших мов, або шляхом творення нового слова. У свою чергу лексичний склад мови є базою для творення нових слів. Зв. із фонологією відбувається через конститутивну функцію фонеми, що є елементом плану вираження і похідного слова, і його словотвірних компонентів – твірної основи (основ) і словотвірного форманта: ректор-+-с'к-ий=ректор-с'к-ий. Зі стилістикою: завдяки словотворенню не лише утворюються нові слова, а й досягається певна емоційно-експресивна мета. Стилістичні форманти дозволяють передати різні емоції: ‘пестливість’ (дитин-он'к-а), ‘згрубілість’ (чоловй-аг-а).

4. Особливості словотвірної системи української мови

5. Похідне слово. Ознаки

У словотворі похідними словами називаються такі лексичні одиниці мови, які були утворені у минулому або представляються мовцям утвореними від інших однокорінних твірних слів цієї мови за допомогою тих або інших словотворчих засобів. Похідне слово є учасником двох опозицій, тобто протиставлень: - твірне / похідне - непохідне / похідне; ознаки синхронічно-похідних слів: 1)   наявність в мові разом з цим словом однокорінного твірного слова/слів або твірної основи /основ 2)   наявність у слова якого-небудь словотворчого засобу/засобів 3)   семантична мотивованість слова однокорінним твірним словом / словами, можливість пояснити його значення шляхом посилання на інше / інші однокорінні.

У разі відсутності у слова хоч б однієї з названих ознак воно вважається синхронично-непохідним. Отже, твірне або мотивуюче слово – це слово, яке послужило для утворення іншого, а похідне мотивоване - слово, утворене від іншого. Разом слова твірне + похідне = утворюють похідну пара слів

  e.g.: дорога – дорожній – похідна пара.