2.2.Які історичні події відображено у романі «Маруся Чурай» Ліни Костенко? Дайте загальну характеристику Богдану Хмельницькому у зв’язку з проблематикою твору.

Ліна Костенко, створюючи видатний твір «Маруся Чурай», використовувала як історичні, так і фольклорні джерела. Так, з історії ми знаємо, що пісенна скарбниця нашого народу нараховує сотні тисяч народних пісень. Час, на превеликий жаль, не зберігає всіх імен творців української пісні. Винятком є Маруся Чурай. Щоправда, її традиційно називають «дівчиною з легенди», тому що реальність її існування поки що документально не підтверджена. Досить значна кількість переказів та легенд, згадка в одній із пісень Чурая, як гадають, батька Марусі («Орлику, сизий орлику, молодий Чураю!»), наявність у піснях, що приписуються Марусі Чурай, окремих біографічних деталей — усе це дає підстави вірити в реальне існування Марусі Чурай. На основі народних оповідань про Марусю Чурай було створено чимало біографічних нарисів, повістей та драматичних творів. Статті про «імпровізаторку малоросійських пісень» були вміщені в кількох бібліографічних словниках. У творі «Маруся Чурай» відображено найсуттєвіші моменти соціально-політичного життя України середини XVII ст. у період Хмельниччини. Події утворі відбуваються в місті-фортеці, яким була на той час Полтава. У поемі постають такі історичні особи, як запорожець Іван Іскра, Лесько Черкес, Богдан Хмельницький. Останній знаходить час вислухати Іскру і навіть власноручно написати указ про помилування Марусі. У творі підкреслено громадську значимість пісенної обдарованості Чураївни.

У романі показано український народ як народ воюючий, наскрізним є зображення полку, що вирушає в похід. Маруся Чурай завжди була учасницею проводів. Навіть перебуваючи у в'язниці, вона подумки була з полком, що черговий раз вирушав у похід. Пісні видатної піснетворки були дуже потрібні борцям за волю України.

Отже, Маруся — національний тип українського народу. В основу роману «Маруся Чурай» Ліною Костенко були покладені реальні історичні події під Полтавою під час національно-визвольної війни 1648-1654 рр. Образ головної героїні, як уже зазначалося, документально не підтверджено, хоча й існує безліч народних оповідань про видатну піснетворку середини XVII століття.

4.Прочитайте напам’ять вірш «Два кольори» Дмитра Павличка. Що, на вашу думку, сприяло такій великій популярності твору?

Два кольори

Як я малим збирався навеснi Пiти у свiт незнаними шляхами,- Сорочку мати вишила менi червоними i чорними, Червоними i чорними нитками. Два кольори мої, два кольори, Оба на полотнi, в душi моїй оба, Два кольори мої, два кольори: Червоне - то любов, а чорне - то журба. Мене водило в безвiстi життя, Та я вертався на свої пороги. Переплелись, як мамине шиття, Щасливi i сумнi мої, щасливi i сумнi мої дороги. Менi вiйнула в очi сивина, Та я нiчого не везу додому, Лиш згорточок старого полотна I вишите моє життя, і вишите моє життя на ньому.

Екзаменаційний білет № 24

1. Не треба слів! Хай буде тільки діло! Його роби — спокійний і суворіш. Не плутай душу У горіння тіла. Сховай свій біль. Зломи раптовий порив». - це життєве кредо ліричного героя поезії:

А .«Сучасникам» Олени Теліги

1.2.Визначте уривок, що випадає з логічного ряду, тобто узятий з іншого художнього твору (за творами Григора Тютюнника):

А ."А що, - думаю, - як я її поцілую, а вона мене - в пику? Буває ж так. Он і в кіно

показують..." - і шия перестає гнутися, дубіє. А Соня вже й не сміється, і очі примружила

так сердито, що... Ні. Нехай краще другим разом. (З твору «Зав’язь», інші з твору «Три зозулі з поклоном»)

1.3 Олександр Довженко не є причетним до створення фільму:

Б. «Криниця для спраглих»

1.4 Афоризм «Нерівня душ - це гірше, ніж майна» об’єднує такі твори:

В. Роман «Маруся Чурай» Ліни Костенко і роман «Собор» Олеся Гончара

1.5. Український постмодернізм зародився у 1980-х рр. і пов’язаний з іменами—таких письменників:

А Юрій Андрухович, Олександр Ірванець, Віктор Неборак

2.Прокоментуйте значення літературного угрупування «Празька школа» у розвитку української національної літератури.

Празька школа — сукупність українських письменників, які після захоплення України Радянським Союзом у 1920-х роках виїхали за кордон, переважно до Європи, і тривалий час мали своїм культурно-управлінським осередком місто Прагу. "Празька школа" охоплює творчість Юрія Липи, Юрія Клена, Олекси Стефановича, Оксани Лятуринської, Галини Мазуренко, Олега Ольжича, Олени Теліги, Леоніда Мосендза, Євгена Маланюка. Проза письменників, яких В.Державин назвав “Празькою школою”, виділяється вагомим змістом, цікавою будовою.