9. Ідейно-тематичне та худ. Оновлення укр. Літ. Кін. Хіх – поч. Хх ст.

В укр літ цього періоду розширюються тематичні обрії, письмен­ники намагаються «урбанізувати» літера­туру, звертаються, до зображення різних верств населення, їхніх проблем. Письменників цікавить люди­на з її духовними потребами.Герой – просто людина, соціальне положення якої чітко окреслене, але митець акцентує увагу на внутрішньому світі. З'являється герой-інтелігент. Характери перебувають у постійному розвитку, особистості – складні, суперечливі. Динамізм життя зумовлює бурхливий розвиток новели, різних форм і видів поезії і драматургії.Літ. цього періоду повинна виконувати естетич­ні завдання, служити красі, розвивати душу читача, формувати смак, служити народові. відбувся перехід від об'єктивізму до суб'єктивізму, який передбачає індивідуалізм (людина як неповторна, самодостатня осо­бистість, а не частка маси).Ранній український модернізм реалі­зувався в таких літературних стильових течіях:1) новоромантизм;2) імпресіонізм;3) символізм;4) експресіонізм; 5) неокласицизм.

Започаткувала неоромантизм в укр.. літ.О. Кобил. повістями «Лю­дина», «Царівна». у повісті «Царів­на» говорить,що найви­щий ідеал краси можна знайти лише в самій людині, але для цього слід бути собі ціллю.Наскрізною темою у її творчості є проблема емансипації та фемінізму. Прикладом новоромантич. твору є драма-феєрія «Лісова пісня» Л. Укр. Конфлікт твору – це конфлікт духовно-піднесеного і матеріяльно-приземле­ного в душі.проблематика твору:а) Людина і природа. б) Людина і мистецтво. г) Сутність кохання. д) Трагедія зради.е)Самознищення зла, є) особистого вибору. Провідна ідея – утвердження необхідності одухотворення світу людей.Неоромантики змальовували переважно не масу, а яскраву, неповторну індивідуальність, що вирізняється з маси, бореться, – часом попри безнадійну ситу­ацію, – зі злом, за­шкарублістю, сірістю повсякдення (герой дра­матичної поеми Лесі Українки «У пущі» Річард Айрон).

Імпресіонізм основним завданням вважав ушляхетне­не, витончене відображення особистісних вражень та спостережень, мінливих мит­тєвих відчуттів і переживань.Жанром імпресіонізму стає нове­ла. прикладом є новелістика М.Коцюбинського, зокрема «Intermezzo.» Зміст новели –внутріш­ній монолог ліричного героя про себе і своє місце у світі, про обов'язок мит­ця служити людям. Основними ознакам імпрез. в творі є: злиття з природою, глибинний психол. аналіз, філософізм, символічність, милозвучність, графіка, тропіка. Пред­став­никами символізму стали О.Олесь, М.Вороний, О.Слісаренко. Покликання поезії – засобами краси пе­редати читачеві романтично-містич­ні почування, пробудити в ньому позасвідоме, скерувати у країну роман­тичних мрій і видінь. Прикла­дом символі­чного твору є вірш О.Олеся, «З журбою радість обнялась» Ідейний зміст твору - спроба пізнати вічну Душу, Поезію, Істи­ну.

Експресіоністи виробляють новий тип психологізму, вони намагаються знаходити спільну основу (частку Творця) у людині, тва­рині, рослині – у всій природі. Виявляється увага до простих характерів, не затемнених цивілізацією (селянська й дитяча тематика у В.Стефаника:»З міста ідучи», «Синя книжечка», «Кленові листочки»,»Катруся», «Діти»). Актуальною є проблема вини і кари (В.Стефаник «Басараби», «Новина», «Злодій», «Лесева фамілія», «Гріх», «Мати», «Суд»,«Новина». ). Головні мотиви: підкреслений песимізм, зображення потворності буття, деформацій людсь­кої психіки, втрата ідеалів і віри в май­бутнє. Домінуючими засо­бами виразно­сті стають «нервова емоційність», гротеск, символи, тяжіння до абст­ракції, фрагмен­тарність і плакатність письма, підкреслено аскетичного, поз­бавленого прикрас, або контрастне по­єднання різких барв, мотивів тощо.Характерними рисами поетики експрес. є неприродня пропорція у творах, зосередження уваги на зіткненні контрастів буття;

Особливістю неокласицизму є увага до глобальних національно-суспільних проблем, загострений патріотизм, різке заперечення тоталітаризму.Неокласицизм –це відверте зображення брутальних не естетичних сторін людського життя.Представники: В.Винниченко, А.Тесленко, Л.мартович.

10. Модернізм як худ. напрям в укр. Літ. Кін. ХІХ-поч. ХХ ст. Худ.-стильові течії модернізму.

Модернізм – філософсько-естетична й художня система, що склалася на межі 19-20ст. і обєднала новітні напрями й течії. Модернізм- не лише худ. стиль, а цілий світоглядний комплекс. В модерні виникає багато стильових течій: неоромантизм, неокласицизм, неофольклоризм, символізм, експресіонізм, імпресіонізм. на поч. виникнення модерну в Укр ці стильові течії зливалися, не вирізнялися чітко. Причиною цього було те, що модернізм в Укр запізнився на 10-20р. О.Кобилянська 1ша модерністка, але за ідеологією є неоромантиком. На поч ХХ ст. уже чітко вирізн течії: ЛУ – неокласик, Коцюб – імпресіоніст, Стефаник – експресіоніст. ознаки модернізму в літ:суб*єктивізм, індивідуалізм,психологізм(рівень підсвідомого),ідеалізм, естетизм,ліризм,символізм, волюнтаризм, ідеологізм.

Неоромантизм представляє Л. Укр. найхарактернішими риса­ми течії є:1) зображення суверенної, «вилущеної з маси» особистості;2) поривання людини до вищих іде­алів життя;3) ліризацію і пластичність у відтво­ренні душевних станів особи та її взає­мин із навколишнім світом. на першому місці чуттєва сфера людини, емоційно-інтуїтивне пізнання. Вони відмовилися від типізації, нато­мість взялися до символізму. Неоромантики змальовували переважно не масу, а яскраву, неповторну індивідуальність, досліджували внутрішній світ людини. Започаткувала неоромантизм в укр.. літ. О. Коб. повістями «Лю­дина», «Царівна» та новелістикою. Інші представники: Л. Укр, О Олесь, М.Воро­ний.Одним з найвиразніших взірців є драма Л Укр «Лісова пісня».

Творці неокласицизму володіли «олім­пійським» спокоєм,орієнтувалися на класичну норму (доскона­лість форми, пошук гармонії духа, повагу до вічних цінностей людської душі). У конкретних творах це виявлялося у ви­користанні тем, сюжетів, образів, мотивів міфології, античности, Ренесансу, класициз­му, у спогляданні гармонії природи, краси ви­творів мистецтва, увага до глобальних національно-суспільних проблем, загострений патріотизм, різке заперечення тоталітаризму. започаткувала Л Укр:«Іфігенія в Тавриді», «Камінний господар», «Ізольда Білорука», «В ката­комбах».

Символізм – одна з течій модернізму, у якій замість художнього образу, що відтворює певне явище, застосовуєть­ся символ, що є знаком мінливого "життя душі" і по­шуком «вічної істини». озна­ками символізму є:заглиблення у світ духовних пере­живань людини, по­каз світу через психо­ло­гію особи.2) звернення до вічних образів, сим­волів;3) спроба про­никнути у вічний світ ідей, 4) трагічне про­тиставлення минущого і вічного, 5) особливий ліризм і музичність,6) умовність мистецтва: слово – це знак, натяк, загадка;7) персоніфікація сил природи. пред­став­ники: О.Олесь, М.Вороний, О.Слісаренко, В Україні ця художня течія виявилася в поезії і драма­тур­гії. Прикла­дом символі­чного твору є вірш О.Олеся, що дав на­зву «З журбою радість обнялась».

Імпресіонізм – це «напрям у мистецтві, осн. завданням вважав ушляхетне­не, витончене відображення особистісних вражень та спостережень, мінливих мит­тєвих відчуттів і переживань».Ознаки стилю: епізодичний опис, фрагмен­тарний, суб'єктивний;наявність філософських пейзажів; здійснюється злиття почуттів, ду­мок автора, ліричного героя і життя при­роди;домінує жанр новели; посилюється ліричність прози;розширюється внутрішній моно­лог ліричного героя; естетичне значення мають кольо­ри, світлотіні, звукові барви й тони.прикладом імпресіо­ністичної прози є новелістика М.Коцюбинського, зокрема «Intermezzo».

Eкспресіонізм– стильова течія модерніз­му,головним творчим принципом якої є "відображення загос­треного суб'єктивного світобачення через переосмислене авторське «я», напруги його переживань і емоцій. озна­ки експресіонізму спосте­рігаємо в новелах В.Стефаника, у поезії Т.Осьмач­ки, М.Бажана, Ю.Кле­на, у прозі М.Хвильового. Головні мотиви: підкреслений песимізм, зображення потворності буття, деформацій людсь­кої психіки, втрата ідеалів і віри в май­бутнє, засо­бами виразно­сті стають «нервова емоційність», гротеск, символи, тяжіння до абст­ракції, фрагмен­тарність і плакатність письма, підкреслено аскетичного, поз­бавленого прикрас, або контрастне по­єднання різких барв, мотивів тощо.Прикладом може бути новела В.Винниченка «Студент».