- •Екзаменаційні питання
- •Драматична поема “Одержима”. Своєрідність втілення біблійних мотивів.
- •1. Тематично - стильові течії в реалізмі 70-90-х рр. XiXст.
- •2. Ідейто-тематичний спектр і проблематика літератури 70-90-х рр. XiXст.
- •3. Жанрово-стильве збагачення літератури 70-90-х рр. XiXст.
- •4. Нова концепція людини в л-рі 70-90-х рр хіх ст.
- •5. Якісно нові риси укр. Драматургії кін. Хіх – поч. Хх ст.
- •7. Поезія 70-90 років 19 ст. Тематичне і жанрово-стильове збагачення.
- •8. Загальна хар-ка л-го процесу кін. Хіх –поч. Хх ст.
- •9. Ідейно-тематичне та худ. Оновлення укр. Літ. Кін. Хіх – поч. Хх ст.
- •11. Художні особливості укр. Прози кін хіх-поч.Хх ст.
- •12. Якісно нові риси укр. Драматургії кін. Хіх – поч. Хх ст.
- •15. І.Нечуй-Левицький. Твори з життя селянства.
- •24. . Б.Грінченко. Оповідання про дітей і школу.
- •25. М.Кропивницький. Життєвий і творчий шлях.
- •26. М.Кропивницький. Драматургія.
- •44. І.Франко. Прозова спадщина.
- •45. І.Франко. Твори на робітничу тематику.
- •46. І.Франко. Оповідання про дітей і школу.
- •56. І.Франко. Роман «Перехресні стежки». Ідейно-тематичний та художній аналіз.
- •57. І.Франко. «Захар Беркут». Ідейно – тематичний та художній аналіз.
- •58. І.Франко. Драма «Украдене щастя». Ідейно-тематичний та художній аналіз.
- •59. Життєвий і творчий шлях м. Коцюбинського.
- •61. Особливості творчого методу м.Коцюбинського.
- •62. Образи революціонерів у новелах - в дорозі. Невідомий
- •66. Життєвий і творч.Подвиг Лесі Українки.
- •67. Основні мотиви лірики Лесі Українки.Худож.Осбл.
- •68. Поеми Лесі Українки.Проблематика.Худож.Своєрідність.
- •69. Драматургія Лесі Укр.-нове явище в укр.Літ. Тематика, жанрове багатство
- •71. Драматична поема Лесі Укр. «Одержима».Своєрідність втіленя біблійних мотивів
- •72.Драмат. Поема Лесі Укр. «Бояриня».Історичнепідгрунтя.Проблем.Спектр.С-ма образів
- •73. Драма-феєрія л.Укр. «Лісова пісня». Філософ.Зміст.Проблематика.Образ Мавки.
- •74. Камінний господар Лесі Українки. Оригінальність трактуваннясвітовогосюжету.
- •75. Життєвий шлях і творчість в.Самійленка
- •77. Життя і творчість Кобил.
- •78.Ідейно-тематичне та жанрово-стильове розмаїття прози о.Кобилянської
- •81. Повісті «Людина» і «Царівна». Проблематика, художня своєрідність.
- •82. Відтворення трагізму селянського існування у повісті о. Кобилянської «Земля».
- •83. Філософський зміст повісті о. Кобилянської «в неділю рано зілля копала». Своєрідність осмислення фольклорного сюжету.
- •84. Життєва і творча дорога в. Стефаника
- •85. Стефаник – неперевершений майстер психологічної новели.
- •87. Тема еміграції в новелі в.Стефаника «Камінний хрест». Художня своєрідність твору.
- •89. Життєвий і творчий шлях Леся Мартовича
- •90. Сатиричні оповідання Леся Мартовича.
- •91. Загальна характеристика життєтворчості м. Черемшини.
- •92. Новелістика Марка Черемшини. Особливості худ. Стилю.
- •93. Життя і творчий шлях а. Тесленка.
- •94. Творчість а.Тесленка.Проблематика.Образи.Особливості стилю.
- •95. Повість а.Тесленка «Страчене життя». Хар-р конфлікту. Образи.
- •99. Життєва доля і творчі пошуки в. Винниченка.
- •104.Життєва і творча доля о.Олеся.
- •105. Поезія о.Олеся .Основні мотиви. Своєрідність творчої палітри.
- •38. І.Манжура. Життєвий і творчий шлях
- •47. Твори з життя інтелігенції
- •51. І.Франко. Збірка "Зів'яле листя". Ідейно-тематичний художній аналіз
5. Якісно нові риси укр. Драматургії кін. Хіх – поч. Хх ст.
Укр драматургію кін 19 – поч20ст. представляють Л. Українка та В. Винниченко. Л.Укр. впроваджує жанр модерної драматичної поеми ( інтелектуальної, драми ідей). Її театр опирається на творчість драматургів Зх. Театру. Ознаки драмат. Поеми: поєднання худ. Форми лірики, епосу, драми; конфлікт ідей, філософізм, роздуми над певною жит. позицією, психологізм, абстрактність, універсалізм,узагальненість понять, а отже їх символічність, емоційність,ліризм, міфологічність, яка апелює до інтелектуальності. Мовленнєва форма драмат. Поеми є афористична, досконалість мови, білий 5-стопний ямб, неоромантична ідеологія, чіткість, конкретність простота. Драматична поема запозичує у лірики її ліризм і емоційність, ритмічність, музикальність, багатство тропів, але відкидає безсюжетність. Від епосу переймає сюжетність і розлогість авторських коментарів. Від драми переймає зовнішню формальну побудову твору, поділену на дії, акти; також гострий конфлікті різкі протистояння х-ру. ЇЇ драматургія орієнтована на неоромантизм або, як вона говорила ін. влиу – до висот. В драмах шукає того вищого ідеалу. Авторка вдається до численних модифікацій жанру драмат. поеми.Єдина прозова драма – це «Блакитна троянда», в ній присутня історична конкретика, йдеться про сучасність поетеси – модерн. Всі інші: драми-сценки «Івфігенія в Тавриді», драматичні етюди «Одержима», Вавилонський полон, драми-діалоги «Айша та Мохамед», «На полі крові», В катакомбах, інші Кассандра, На руїнах, У пущі,ю Руфін Прісціла, Камінний господар, Лісова пісня, Бояриння, поема-триптих Триптих. Проблематика драм: 1.українська тематика «Блакитна трояянда», Лісова пісня, Бояриня; 2. Біблійна тематика –страрозавітня «Вавилонський полон», На руїнах, -новозавітня Одержима, На полі крові, Руфіні Прісціла, В катакомбах.3. антична тематика Івфігенія в Тавриді, Кассандра, Оргія. 4. Середньовічний мотив Камінний господар, Осіння казка. Драматична спадщина Винниченка представлена такими творами: «Дисгармонія», «Щаблі життя», «Memento», «Базар», «Брехня», «Чорна Пантера і Білий Медвідь», «Між двох сил», «Записки Кирпатого Мефістофеля». сценічністю, гостротою і цікавістю інтриги, яка побудована на контрастах. Найкращі твори Винниченка відзначаються великою майстерністю. Імпресіонізм його характерно вирізняється, наприклад, фіксацією дієвих, переважно зорових деталей, а також тонких і водночас гостро діючих психологічних рухів-рефлексів. Сюжет, часто банальний і нескладний, Винниченко завжди загострює антитезами, а також несподіваними зовнішніми ефектами, насичуючи свої твори актуальними проблемами. Високим здобутком укр. драматургії є поетична драма «Чураївна», В. Самійленка, тут виражено погляди трудящих на війну і мир, на честь і гідність людини. Драми писав і О. Олесь: Ніч на полонині, По дорозі в казку. Жанрово-стильве збагачення літератури 70-90-х рр. XIXст.
Українська проза збагачується й жанрово. Поряд з оповіданням, жанр якого культивують Нечуй-Левицький (цикл «Баба Параска та баба Палажка»), Кониський («Народна педагогіка»), Франко («Задля празника»), Грінченко («Екзамен», «Олеся»), з'являється новела з її стрімкими, часто несподіваними сюжетними поворотами («Лови» Панаса Мирного, «Липа на межі» Ярошинської, «Душа» Кобринської, «Самітна нива» Бордуляка), продукуються поезії в прозі («Морське серце», «Хвиля» Дніпрової Чайки).
Жанрово урізноманітнюються й повісті. Тільки у творчості Нечуя-Левицького можна виділити родинно-побутову («Кайдашева сім'я») і соціально-побутову («Бурлачка») повісті. З'являються повісті ідеологічно-проблемні («Лихі люди» Панаса Мирного, «Сонячний промінь» Грінченка, «Юрій Горовенко» Кониського), публіцистичні («Юрко Куликів» Павлика), дидактичні («Скошений цвіт» Барвінського). На історичному матеріалі Франко пише повість «Захар Беркут» з виразними ознаками соціальної утопії.
Саме в цей час з'являються різновиди романної прози. Серед них – створений раніше, але опублікований майже через чверть століття соціальний роман Свидницького «Люборацькі», що переріс жанрові романи сімейної хроніки; соціально-психологічний роман Панаса Мирного «Повія»; проблемно-ідеологічні романи «Хмари», «Над Чорним морем» Нечуя-Левицького, «Лель і Полель» Франка. Продовжуючи традиції Куліша, Старицький збагачує українську історичну романістику трилогією «Богдан Хмельницький», романами «Руїна», «Останні орли», «Розбійник Кармелюк».
Урізноманітнюється форма компонування життєвого матеріалу в епічних творах. Замість раніше практикованої оповіді, тобто зображення від першої особи (Квітка-Основ'яненко, Марко Вовчок), тепер домінує розповідь, густо насичена такими драматичними елементами, як внутрішній монолог, діалог, полілог («Лихі люди», «Повія» Панаса Мирного, проза Нечуя-Левицького, Франка, Старицького). Об'єктивна манера викладу художнього матеріалу від третьої особи давала змогу вводити широкі описи – портретні, пейзажні, інтер'єрні, що сприяло панорамному змалюванню дійсності, розгортанню зображуваного в різних часових вимірах («Микола Джеря» Нечуя-Левицького, дилогія Грінченка, «Основи суспільності» Франка). Посилюється психологізм у вмотивуванні поведінки персонажів (романи Панаса Мирного; «Дзвоник», «Покупка» Грінченка).
При характеристиці поезії слід передусім сказати, що плеяда самобутніх талантів (Франко, Куліш, Старицький, Щоголев, Манжура Грабовський, Грінченко) збагатила художній світ української лірики та ліро-епосу новими мотивами, образами, жанрами, ритмами.
Жанри:
Новели – лаконічні з напруженим сюжетом
Політичні памфлети – Доктор Бессервісер, Звірячий бюджет, Свинська конституція
Повісті
Соц-побутова «Дві московки»
Соц.-побут повість хроніка «Микола Джеря»
Соц.-психологічна «Лихі люди»
Соціологічна «Борислав сміється»
Роман
Соц.-психолгічний роман-епопея«Хіба ревуть воли як ясла повні»
Соц.-психологічний «Повія»
Інтелектуальний «Хмари»
Драматургія
Соціальна драма «Глитай або паук», «Бурлака»
Соц-психолгічна драма «Сава Чалий» «Украдене щастя»
Сатирична комедія «Хазяїн» «Мартин Боруля» «Сто тисяч»
Поезія
Сонет Франко «Вольні сонети»
Політична веснянка Франка
Притча «Мій Ізмарагд»
Романс Старицький «Виклик»
Ліро-епос. Соц.-побутова поема «Панські жарти»
Соціально-філософська поема «Мойсей» «Смерть Каїна» «Великі Роковини»
