91. Загальна характеристика життєтворчості м. Черемшини.

Марко Черемшина народився 13 червня 1874 року в селі Кобаках Косовського району Івано-Франківської області в селянській сім’ї. Коли в 1889 році Марко закінчив школу, батько віддав його в «науку» до гімназії в м. Коломию. Гімназія зустріла селянського хлопця непривітно. Навчання велося тут польською мовою, якої він зовсім не знав. Але незабаром він опанував польську мову і вийшов у число кращих учнів. Марко розумів, що батькам не легко було його вчити, і тому намагався виправдати їхні надії. Він виявляв жвавий інтерес до сучасного літературного життя на Буковині і Галичині. В 1896 році майбутній письменник закінчив гімназію і цього ж року поїхав до Відня, щоб здобути професію лікаря. Оскільки на медичному факультеті університету була дуже висока плата за навчання, він відмовився від свого наміру і вступив на юридичний факультет. В університеті він повністю віддає себе літературній і культурно-громадській діяльності.        З 1896 року в чернівецькій українській газеті «Буковина» починають з’являтися перші твори молодого письменника – оповідання, поезії в прозі, художні переклади.

У 1897 році Марко Черемшина зустрівся з Іваном Франком, який став його першим літературним редактором. В 1899 році у Львівському журналі «Літературно-науковий вісник» було вміщено оповідання «Святий Николай у гарті» та «Хіба даруймо воду», які одразу засвідчили народження талановитого й оригінального письменника. Протягом двох років М.Черемшина написав ряд оповідань на тему гуцульського життя. В 1901 році вони вийшли у Чернівцях окремою книжкою під назвою «Карби». Ця невелика книжечка одразу висунула його на одне з чільних місць серед українських новелістів початку ХХ століття.

Після виходу «Карбів» у літературній творчості Черемшини настала перерва. У 1901 році він закінчив навчання в університеті, а тільки у 1906 році одержав диплом. Спочатку він проходив фахову практику у Відні, а з жовтня 1906 року перебрався до м. Ділятина, де працював адвокатом шість років. У 1912 році він відкрив власну адвокатську канцелярію в м. Снятині і тут залишився до кінця життя.

В роки першої світової війни М.Черемшина жив у рідному селі Кобаки, яке опинилося в зоні найзапеклішів боїв. На власні очі письменник спостерігав жахливі картини того жорстокого часу. Побачене і пережите незабаром він відобразив в новелах про війну. Десь невдовзі після закінчення світової війни письменник повернувся до Снятина.        В 1925 році виходить у Києві збірка новел «Село вигибає», до якої увійшли нові переклади і оповідання. Окрилений успіхом, Черемшина активно займається літературною творчістю, готує нову книжку до видання. Але раптова смерть 25 квітня 1927 року обірвала всі його творчі плани. Нові дві збірки оповідань в двох книгах вийшли у видавництві «Книгоспілка» в 1929 році уже посмертно. На вшанування пам’яті письменника, 17 липня 1949 року у м.Снятині відкрився літературно-меморіальний музей Марка Черемшини.

92. Новелістика Марка Черемшини. Особливості худ. Стилю.

Назву першій збірці дало перше оповідання автобіографічного характеру – “Карби”. До збірки ввійшло 15 творів: «Карби», «Дід», «Раз мати родила», «Святий Николай у гарті», та ін. Герої збірки — люди трагічної долі, за бобонні, безпорадні, беззахисні, приречені на безпросвітні злидні. Середовище, з якого Черемшина бере своїх персонажів, в основному селянське. Персонажі - це трудова біднота, яка становить основну масу селян-гуцулів. Всі герої збірки — соціально-принижені селяни. У Черемшнини є так звані приховані герої ,які залишаються за кулісами, та читач ясно уявляє їх(багачі Приймаки — «Святий Николай у гарті», дочка і зять — «Дід», син — «Бабин хід»,). У збірці «Карби» Марко Черемшина вживає різні прийоми побудови творів. Іноді це скомпоновані з фрагментів спогади (новела «Карби»), «протокольний» запис вчинків персонажа і обставин його життя, що завершується кульмінаційною сценою, яка несе на собі основну думку твору («Злодія зловили»).Автор не знає композиційного стандарту, кожна новела своєрідна. Є між ними і сюжетні («Злодія зловили», «Більмо»), і безсюжетні («Зведениця»), і такі, що мають лише окремі елементи сюжету («Дід», «Бабин хід», «Горнець», «На боже», «Грушка»). В одних випадках сюжет розвивається швидко, енергійно («Святий Николай у гарті»), в інших – повільно («Основини»).Мова збірки «Карби» щедро пересипана діалектизмами. В 1925 році вийшла друга збірка творів Марка Черемшини під назвою «Село вигибає. Новели з гуцульського життя. Основною темою стає село за війни. У циклі новел «Село за війни» правдиво відображає всю складність життя на західноукраїнських землях, змальовано похмурі картини розправи цісарської армії над мирними жителями, яких звинувачували в зраді, в шпигунстві. У цикл «Село за війни» входить вісім творів: «Село потерпає», «Перші стріли», «Поменник», «Бодай їм путь пропала!», «Зрад ник», «Після бою», «Йордан», «Село виги бає». Напруга досягає кульмінації в новелах «Після бою» і «Село вигибає». Село стікає кров'ю. Смерть стає масовою. Поле вкрите трупами («Після бою»). У другий період творчості Марко Черемшина крім творів про війну написав ряд оповідань на родинно-побутові та любовні теми-окремий цикл під назвою «Парасочка». Тон цих оповідань переважно гумористичний. Порівняно із загальною сумною тональністю поперед ніх творів цикл «Парасочка» відзначається життєрадісністю. Проте гумор,— особливий. У комічні сцени та історії він, як правило, вплітає сумні мотиви, гумор іноді перемежовується з іронією, веселе супроводжується драматичним, а то й трагічним («Інвалідка», «Парубоцька справа», «Марічку головка болить», «Па расочка» .Третій тематичний цикл становлять оповідання Черемшини, писані про життя селянства під гнітом польської влади: «Верховина», «Ласка», «Коляда», «На Купала на Івана» та ін.