87. Тема еміграції в новелі в.Стефаника «Камінний хрест». Художня своєрідність твору.

Наприкінці XIX століття капіталістичні відносини на селі вщент зруйнували дрібні господарства. У пошуках хліба, шматка землі селяни почали вибиратися в розхвалений найманими емісарами "обітований край" — в далеку Америку. Еміграція західноукраїнського селянства набула такого розмаху, що лякала панівні класи. Економічна нужда і безробіття, перспектива наймитства і жебрацтва гонять селянина за океан. Душу емігрантства Стефаник знав, як свою власну. Він бачив марність мужицьких надій, знав, що чекає їх там, у далеких краях, тому намагався розвіяти ілюзорне марево еміграційного "щастя" в публіцистичних виступах, листах. На початку 1899 року, в "Літературно-науковому віснику" друкується новела "Камінний хрест" — єдиний твір В. Стефаника, присвячений темі еміграції.В основу новели було покладено справжній факт — односелець письменника, емігруючи до Канади, поставив на своєму полі камінний хрест, що й досі стоїть на найвищому горбі в Русові. Проводи цього селянина на чужину здалися письменнику схожими на похорон, що й призвело до створення новели. Тисячі емігрантів, долею яких письменник опікувався протягом 1896-1899 років. У "Камінному хресті" перед нами насамперед постає доля головного героя Івана Дідуха. Після десятирічного перебування у війську він повертається додому і дізнається, що батьки його померли, залишивши синові у спадок хатину і кам'янистого горба "щонайвищого і щонайгіршого над усе сільське поле. На цьому ж горбі Іван і скалічився. Тяжка праця зігнула чоловіка в дугу, через що односельці прозвали його Переламаним. На цьому ж горбі Іван і постарів, а тепер, на старість літ, господарство, налагоджене каторжною працею і неймовірними зусиллями, добровільно полишає, підкорившись вимогам дружини і синів.

"Два роки нічого в хаті не говорилось, лише Канада та й Канада...",— і от нарешті Іван Дідух з родиною вибирається в пошуках кращої долі з рідного села. Він не тішить себе ілюзіями, бо переконаний, що невідома країна стане для нього могилою. Сцена прощання Івана з рідною хатою, селом, односельцями і справді схожа на своєрідний похорон.Втрата землі, ґрунту —трагедія. Іван прощається з односельцями — і перед нами постають епізоди прожитого життя. Ці спогади обертаються навколо горба, який він усе своє життя обробляв важкою працею і на якому тепер встановлює хрест, ніби заживо ховаючи себе. Стефаник вдається до разючих, гострих психологічних розчарувань героя, коли іван дідух узяв жінку до танцю. Скидають своє вбрання і одягають сірий подорожній одяг. Це нещастя з власної волі. Страшні картини народного рога.Усі епізоди новели: і прощання, і сповідь, і жалібний спів старими "заіржавілими" голосами, і божевільний танець — підпорядковані головному завданню: розкриттю теми народної трагедії, селянського горя і водночас сподівань на краще майбутнє.Камінний хрест, встановлений Іваном Дідухом, стає символом горя і страждань сотень тисяч українців, яких злидні погнали за океан, до "Гамерики" й Канади, символом трагедії вимушеної еміграції.

88. «Новина» Стефаника.

Новела «Новина» належить до найбільш вражаючих силою художньої правди творів Стефаника.Поштовхом до написання твору послужила подія, що сталася в жовтні 1898 року в селі Трійці, на Покутті. Після смерті жінки бідняк Михайло лишився з двома малими дітьми, не міг їх прогодувати і повів до річки Прута, щоб утопити. Меншу кинув у воду, а більша, восьмирічна дівчинка, вмовила батька не топити її. Після того нещасний чоловік пішов до Коломиї заявляти про свій злочин. Ця подія дуже вразила письменника, він навіть спеціально ходив до Трійці, щоб детальніше дізнатись про трагедію. Ідіотизм селянського життя був вражаючим! Письменник переніс в свою новелу не лише картину реалій з їх ситуаційними деталями, ай створену ними емоційну атмосферу. Взявши за основу справжню подію і реально існуючого героя, Василь Стефаник не зводив свій твір до історії одного чи кількох характерів. Гриць Летючий — не виняток, а типовий характер. Його життя, думки, почуття — то звичайні щоденні будні мільйонів зубожілих селян. У цьому виявився реалізм зображення.В образі Гриця Летючого автор з величезною силою розкрив душевні муки люблячого батька, неспроможного подбати про своїх дітей. Діти перетворилися на живих мерців, дивитись на муки яких він більше не міг і повів утопити.Жахливий вчинок нещасного батька в творі глибоко вмотивований і соціально, і психологічно, адже не про полегшення власної долі дбав Гриць Летючий — його мучило власне безсилля у поліпшенні долі дітей.Форма побудови новели, художні засоби, що розкривають емоційний стан героя, підкреслюють трагізм події.На відміну від інших новел, у яких дія розгортається у теперішньому часі, «Новина» подає вже завершену подію.Композиційна оригінальність твору полягає у перенесенні розв'язки на початок твору. Такий композиційний прийом надзвичайно сміливий, адже в центрі уваги письменника дітовбивця, карний злочинець, приречений на осуд і зневагу суспільства.Але не моральне звиродніння штовхає батька на жахливий крок дітовбивства, трагічна безвихідь штовхає його на злочин і прирікає на страждання.Розглядаючи новелу з позицій реалістичного методу, можна вважати Гриця жертвою соціальних умов: справжній злочинець не.він, а.суспільство, у якому працююча людина не в змозі прогодувати своїх дітей.Цікавим у творі е те, що можна простежити зміни у психічному стані героя — від легкого роздратування до душевних мук, близьких до божевілля.Василь Стефаник прагнув донести до читача злиденність простого людського життя, тим самим «давлячи» на психіку своїми дещо сумними, дещо застережливими описами життя.Важливу психологічну функцію у творах В. Стефаника відіграє пейзаж. Він завжди персоніфікований, ліричний, емоційний і тісно взаємодіє з життям героїв. Герой ще раз відчуває страх від ріки, яка немовби притягувала його. Ріка переростає в образ, коли Гриць збирається перейти її: «У новелі Василя Стефаника вражає не лише зовнішній конфлікт, а й надзвичайний за силою психологічної напруги конфлікт внутрішній — трагічне роздвоєння душі батька: дати дітям повільно загинути в голодних муках чи позбавити їх цих мук.