81. Повісті «Людина» і «Царівна». Проблематика, художня своєрідність.

«Людина» порушується проблема емансипації жінки. Батьків Олени лякає, що вона читає книжки, і ганьбить їхню честь. Бути рівноправною з чоловіком, працювати для добра свого народу, бути людиною –це бажання Олени. Всупереч перешкодам Олена йде обраним шляхом. Проте заради порятунку родини вона зважується на самопожертву. Олена – тип нової жінки в укр. літ, вперше створено образ інтелігентки, яка бореться за імʼя і становище людини, але гине.

«Царівна» проблеми: вперше ставиться питання духовного розкріпачення жінки у звʼязку з визволенням усього народу від соціального гніту, подається широка картина життя провінційної буржуазії, акцентується на проблемі зародження демократичної інтелігенції і поруш проблеми повʼяз з долею окремої особистості в її стосунках з обивательським середовищем. Професор гімназії Лорден ворог поступових ідей. Ідеалом Наталки був свобідний чоловік з розумом (Василь Орядин). Тяжко переживає моральне падіння коханого. Відмовляє Орядину, бо не хоче буденного щастя, і щоб він для неї змарнував свою силу. Натомість вона щасливо вийшла заміж та стала письменницею. Кобилянська і Царівна схожі: 1) ніцшеанки, 2) феміністки, 3) патріотки, 4) схильні до нарцисизму. І хоч як прагне Наталка бути ціллю для себе, вона чується царівною лише тоді, коли є царевич, здатний оцінити її чесноти.

82. Відтворення трагізму селянського існування у повісті о. Кобилянської «Земля».

Земля - сила і любов, ненависть і прокляття. Вона ділить селян на бідних і багатих. від землі залежить і особисте щастя людей (Парасинка, Анна). Образ панотця є епізодичний, але з його допомогою Кобилянська викриває фарисейство духівництва, його хижацьку мораль. селянська психологія, зумовлена життям і майновими інтересами розкрита в повісті багатогранно і глибоко. Б-ба за існування розʼєднує людей, робить їх глухими до горя інших, несправедливими і злими. (Дізнавшись таємницю Анни селяни накидаються на неї).

Все обертається навколо землі.Вона ділить селян на багатих та бідних. Від землі залежить особисте щастя людей.ця істина проводиться на прикладі кількох доль . Так Докія видає заміж свою дочку Парасинку за Тодорику, тільки тому що батьки нареченого мають багто землі, і він стане колись господарем. Михайло ніяк не наважується сказати батькам про свй намір одружитися, бо Анна хоча вродлива, але бідна наймичка. Конфлікт Евоніки з Савою виникає через Рахіру, яка хоче заволодіти їхньою землею. Скільки моральних і фізичних мук довелося пережити Анні.

Селянський індивідуалізм, черствість, байдужість до чужої біди- риси селянина, що н асаджувалися йому віками. Письменниця показує, як кристалізуються відповідні психічні якості можливого вбивці. Ми бачимо, що Сава міг легко застрелити без будь – якої потреби зайця чи птаха, як він звик до пролиття живої крові. Він у собі розпалює недобрі почуття до брата Михайла, причому ця лють ставала постійною, бо той неодноразово дорікав йому за зв’язок із злодійкуватою Рахірою. Сава перестав зважати на застереження батьків. При будь – якій нагоді він полишав рідну хату і йшов до Рахіри, де завжди частували горілкою, де не трусилися, як дома над кожною копійкою. Тому вбивство брата стало останнім акордом у його звироднінні.Трагедія зруйнувала всю родину, принесла всім нечувані страждання. Справді, влада землі жорстоко поглумилася над своїми господарями. Тому стає зрозумілим вибух гніву Івоніки: селянинові здалося, що та земля, яку він так плекав, тепер насміхається з нього, глузує, і він «ревнув нараз страшним голосом, погрозивши п’ястуком: « Не смійся!»Через долю Михайла письменниця порушила і долю солдатчини, з винятковою силою психологізму передала наболіле впродовж багатьох поколінь складне почуття ставлення українського селянства до служби в арміях чужих йому держав. Івоніка не вірить словам урядовця, що парубкові цісарське військо допоможе побачити світ і набратися «науки». Батько серцем відчуває, що віддати сина в солдати означає «стратити його» якщо не назавжди, то на довгі роки, означає віддати його на страждання.