78.Ідейно-тематичне та жанрово-стильове розмаїття прози о.Кобилянської

Тема інтелігенції проходить через усю творчість Кобилянськоі — від її ранніх оповідань та повістей до "Апостола черні". Зображення життя села, його соціально-психологічних і морально-етичних проблем стало другою провідною лінією творчості Кобилянської. "Щоденники" письменниці переконливо свідчать, що в другій половині 80-х рр. вона вже замислюється над долею народу, пов'язуючи проникнення в його життя з опануванням соціалістичних ідей. В новелі "Жебрачка" письменниця вперше показує людину з народу, яка опинилася без засобів до існування, живе з милостині. У середині 90-х рр. письменниця поглиблює знання життя селянства, чому сприяють її тісні контакти з мешканцями буковинських сіл, зокрема Димки, що згодом увійде в її творчість страшною трагедією-братовбивством ("Земля").Глибоко правдиві картини з життя села Кобилянська дала в новелах "Банк рустикальний", "На полях", "У св. Івана", "Час", "Некультурна". Визначним досягненням української літератури, вагомим внеском письменниці у розробку теми землі у світовій літературі є повість Кобилянської "Земля". На початку 900-х рр., розробляючи проблеми, накреслені в ранніх творах, письменниця прагне розширити сферу своїх художніх пошуків, звертається до абстрактно-символічних тем і образів ("Акорди", "Хрест", "Місяць" та ін.), пише ряд поезій в прозі, серед яких є майстерні художні мініатюри. Реалістичні й романтичні тенденції творчості Кобилянської своєрідно поєднуються в одному з її кращих творів — повісті "В неділю рано зілля копала", в основі якої — мотив романтичної пісні-балади "Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці.

У творах Кобилянської періоду першої світової війни та часів боярсько-румунської окупації Північної Буковини з'явилися деякі нові мотиви. В оповідання письменниці ввійшла тема війни ("Юда", "Лист засудженого вояка до своєї жінки", "Назустріч долі", "Зійшов з розуму" та ін) .У деяких оповіданнях та новелах післявоєнного періоду Кобилянська звернулася до відображення тих морально-етичних проблем, що стали предметом художнього аналізу в багатьох її творах, написаних у кінці XIX — на початку XX ст. Так, мотиви "Землі" знаходять своєрідне продовження і певне поглиблення в соціально-побутовому оповіданні "Вовчиха".У романі "Апостол черні" письменниця певною мірою ідеалізує буковинське духовенство, наділяючи таких духовних пастирів, як о. Захарій, багатьма громадянськими й християнськими чеснотами.Виступивши в середині 90-х рр. як українська письменниця з оповіданнями й повістями з життя інтелігенції, Кобилянська протягом майже півстоліття створила десятки оповідань, нарисів, новел, повістей, критичних і публіцистичних статей, перекладів, лишила значне за обсягом листування.

79.Проблематика: 1)інтелігентська тематика- проблеми життя освіченої жінки; 2) селянська тематика (не властива) За готар, некультурна, Банк рустикальний, В неділю (образ чужого, чужий світ, це стос селян і циган), Земля (повʼяз з філософізмом та психологізмом); 3) Зображення природи (Битва) 1-на з 1-их екологічних новел; поезія в прозі, де нема сюжету, атрибутика запозич з лірики, елегійність, філософіям «Поети» (поранкова душа), Рожі. 4) національно-патріотичний мотив поч.. розв у Царівні, Через кладку, Думи старика , Битва, Апостол черні, Зійшов з розуму(не смерть страшна, а наша темнота).5) антимілітаристична Зійшов з розуму, Лист засудженого вояка, Юда, Назустріч долі.

Еволюція х-рів у зрілій творчості: 1 тип артистичний (стихійний) – це натури, що живуть і розвиваються за порухом серця, 2 тип громадсько-інтелектуальний Людина, Царівна, Через кладку – розуміння гром обовʼязку. 3 тип – національно-патріотичний месійності щодо своєї нації, покликання служіння нації «Ідеї», «Думи старика», Апостол черні.

Особл стилю:Психологічний автобіографізм одна з ключових рис, попри неоромантичний ідеалізм та глибинний філософізм.Започаткувала неоромантизм повістями Людина і Царівна та новелістикою. Неоромантики зосереджувалися на дослідженні внутрішнього світу людини, через нього старалися прозирнути у світ духовний, трансцедентний (прикметне у цьому зв'язку заува­ження Ольги Кобилянської про тенденцію нової літератури: "А тепер звертається все на­зад до душі і бажає зблизитися невидимому, тонкому світові"). До специфічних рис суто українського неоромантизму належить те, що він вивів понят­тя нації за межі самого селянства, акцентував на провідній ролі інтелі­генції. І вбачав цю роль не в тому, – щоб інтелігент ішов «у народ», а в протилежно­му – інтелігенція творить високу культуру і до неї піднімає трудящу людність. Саме ця настанова дозволяла вийти за тісні межі провінційного побутовізму, етнографіз­му на ширші обрії художнього освоєння світу, зберігши при цьому глибинний національний колорит.

Фундатор­кою символізму у вітчизняному письменстві стала Ольга Кобилянсь­ка, авторка повісті «Земля» (1898–1901). Вона, як відомо, пере­бувала під значним впливом німецькомовної літературної традиції.

Риси символізму 1) заглиблення у світ духовних пере­живань людини, по­каз світу через психо­ло­гію особи, зоб­раження "пейзажів душі" (П.Верлен);2) звернення до вічних образів, сим­волів; 3) спроба про­никнути у вічний світ ідей, прагнення віднайти Вічну, Абсолют­ну Красу крізь завісу буденності; 4) трагічне про­тиставлення минущого і вічного, пе­редчуття апокаліптичних подій (акту­альне для російської та української літе­ратур), "сфера maємногo" (С.Малларме), спроба пізнання «невидимих таємних сил» (М.Метерлінк);7) персоніфікація сил природи.

80. Особливості творчого почерку О. Кобилянської.

О. Коб. Є постаттю, що найяскравіше втілює ідею у-го л-го фемінізму межі століть; феміністками виступають і її героїні. Крізь усю її творчість проходить ідея пошуку і формуванню ідеалу особистості, тобто яким повинен бути цей ідеал. Майже усі її новели автобіографічні. Психологічний автобіографізм – ключова риса в її творчості, попри ідеалізм та філософізм. Одвічне прагнення до свободи особистості, цей ідеал поступово розвивається в її творчості. Це свобода особистості в культурному і побутовому середовищі. Пізніше ця свобода набуває рис громадянської свободи.

О. К. вважають апологеткою української інтелігенції. Більшість творів Кобилянської написано про інтелігенцію, бо добре знала цей світ, особливо жіночу душу, аселянський світ їй був малознайомий, чужий, далекий, вони жила переважно по містах, лише 2 роки у с. Димки і за селянським життя мпостерігала з боку.