68. Поеми Лесі Українки.Проблематика.Худож.Своєрідність.

Драмат.поему назив.нтелект.поемою або драмою ідей. Театр Л.У. став віддзеркал. зх-європ. театру, вона впровадж. жанр модерн. драм.в укр.літ., опир. на тв. Відом. закорд. модерн. драмат. Г.Ібсен, М.Мелерлінк, Г.Гаутман.О знаки драм.поеми:1.поєдн.худож.форм лір,епосу і драми; 2. Драмат.поемів ласт.т.зв.конфлікт ідей, образи, х-ри є неживими людьми,є символами ідей, переконань:автор має на меті окресл. світогляд,жит .позиц., протиставл. її з кардинально протилеж. світоглядом, жит.поз. Конфл.чіткий,різкий. 3.глибин.філософізм,не автор,а філософ роздум.над світобаченням,суттю люд.жит. 4.власт.абстрактність,узагальненість понять,символічність. 5. глибин.філософізм 6.глиб.емоційність,глиб.люд.почуттів 7..міфологічність або міфотворчість, символічний код,який розкрив.нові ракрси. 8. гіперінтелектуальність. 9.власт.афористичність,жит.муки,сконденсов.у вислви.1 0.витонченість мови,художня образність11.має використ.білийпятистоп.ямб,бо він дозвол.героямговор.високоюпафос.мовою,емоц-піднес.тоном. Худож.особл.Л.У.вдавалась до числен.модифік жанру драмат.поеми.В їїтворч.спадку є1драм.,напис.прозою «Блакитна троянда». Більшою мірою,ніж в ін.драм.чіткаістор.конкретика подій,йдеться просучасність авторки,епоху модерну,зламу ст.,глибинні ідейні протист.Всі ін.др.віршовані» На полі крові»,»На руїнах», «У пущі», «Осіння казка»,»Бояриня», «Лісова пісня», «В катакомбах», «Одержима», «Іфігенія в Тавриді». Проблематика поруш.такі теми: українська «Блакит.троянда»,»Бояриня»,»Лісова пісня»;-біблійнаподіл.на старо-та новозавітну «Вавилон.полон», «Одержимма», «На руїнах», «На полі крові», «Руфін і Прісцілла», «В катакомбах»;-антична «Іфігенія в Тавриді»,»Кассандра», «Оргія»;-середньовіч.мотив «Камінн.господ»,»Осіння казка».

69. Драматургія Лесі Укр.-нове явище в укр.Літ. Тематика, жанрове багатство

Л.У. впровадж. жанр модерн.драм.в укр.літ.,опир. на тв.відом. закорд. модерн. драмат.Г.Убсен,М.Мелерлінк,Г.Гаутман.Формує в укр.лі.жанр власне драмат.поеми,що не був х-ний для її попередн. Ознакидрам.поеми:1.поєдн.худож.форм лір,епосуі драми;2.Драмат.поемівласт.т.зв.конфлікт ідей, образи,х-ри є неживими людьми,є символами ідей,переконань:автор має на меті окресл.світогляд,жит.позиц.,протиставл.її з кардинально протилеж.світоглядом,жит.поз.Конфл.чіткий,різкий.3.глибин.філософізм,не автор,а філософ роздум.над світобаченням,суттю люд.жит.4.власт.абстрактність,узагальненість понять,символічність.5.глибин.філософізм6.глиб.емоційність,глиб.люд.почуттів7..міфологічність або міфотворчість, символічний код,який розкрив.нові ракрси. 8. гіперінтелектуальність. 9.власт.афористичність, жит.муки, сконденсов.у вислви. 10.витонченість мови, художня образність 11.має використ.білийпятистоп.ямб, бо він дозвол.героям говор. Високою пафос .мовою, емоц. піднес.тоном. Власт.неоромант.ідеологія:-незвичай.герої в незвич.обст.-пошук ідеалу,прагнення до досконал. Власт. неокласиц. :чіткість,ясність,простота,конкретність вислову. Драмат.поем.запоз.з лірики емоційність,ритмічність,багатство тропів,але відкид.безсюжетність. Від епосу-сюжетність і розлогість автор.коементарів.велик.обсяг-ремарки(пейзаж,опис одягу,інтерєр), позасюж.елем.,автор.роздуми,злибиннерозкрит.х-ру героя,але вона закодов.вфілос.х-ці,а отже не дозвол.перебільш.обсягхудож.твору. Від драми-зовнішню формальну побудову твору,поділ.на дії,акти,яви;перелік дійов.осіб;гостродрамат.конфл.і різке протистоян.х-рів;наявн.ремрки та репліки,як в кож.драмат.тв. Орієнт.на філ.неоромант. або «ins blau»-у височінь,відрив.відконкр.істор.реальн. Шукає вищого ідеалу,ніби формує його,в кож.наступ.драм.,він близький самі авторці-це обовяз.елем. Тематика:-українська «Блакит.троянда»,»Бояриня»,»Лісова пісня»;-біблійнаподіл.на старо-та новозавітну «Вавилон.полон», «Одержимма», «На руїнах», «На полі крові», «Руфін і Прісцілла», «В катакомбах»;-антична «Іфігенія в Тавриді»,»Кассандра», «Оргія»;-середньовіч.мотив «Камінн.господ»,»Осіння казка». Жанри: є1драм.,напис.прозою «Блакитна троянда»,всі ін.віршов.:др-сценки «Іфіг.в Тавриді», драмат.етюди «Одержима», «Вавил.полон»,др-діалоги «На полі крові», В катакомбах», драмат.поема-триптих «Триптих»,склад.з 3част.

70. Особливості творчого методу Л.Українки

ЛУ сама визначала худ. стиль: не визнає ніякого реалізму, ніякої приземленості, і про життя вона може писати тільки з елементами ins Blau! «В голубінь!» тобто потяг до мрії, єднає її з романтиками. Неоромантизм: прагнення до мрії до ідеалу. Вона вважала найхарактернішими рисами течії такі: 1) зображення суверенної, «вилущеної з маси» особистості; 2) поривання людини до вищих іде­алів життя; 3) ліризацію і пластичність у відтво­ренні душевних станів особи та її взає­мин із навколишнім світом.

Показовим прикладом новоромантичного твору є драма-феєрія «Лісова пісня» (1911) Лесі Українки. Конфлікт у драмі носить світоглядний характер: Мавка – це втілення краси й духов­ності, гармонійного єднання з природою і чис­тоти; а Лукаш – призем­лена, прагматична люди­на, не здатна на високі пориван­ня, глуха до краси. Історія кохання Мавки й Лукаша як двох неприми­ренних начал про­ек­туєть­ся в різні площини: це конфлікт природи і циві­лізації, духовного багат­ства і убозтва, Вічної Краси і її сурогату (пісні головного героя). Роман­тичні елементи у творі – це тема кохання, мотив смерті – безсмертя («О, не журися за тіло!..»), проти­­ставлення ідеального, гармонійного світу міфічних істот, лісових мешкан­ців і світу цивілі­зації (мати Лукаша, Килина). Духовну перемогу отримує Мавка. Природа стає однією з головних дійових осіб твору, а не виконує роль тла. Ця лірич­на драма є драмою ідей, тобто вписується у світовий контекст «нової драми», репре­зен­тованої іменами М.Метерлінка, Г.Ібсена, А.Че­хова.

Уже сам жанр – драма-феєрія – перед­бачає поєднання реального і фантастичного, інтуїтивно-символічного; а також особливу по­тужність ліричного струменя.- Конфлікт твору – це конфлікт духовно-піднесеного і матеріяльно-приземле­ного в душі. У «Лісовій пісні» зіставляються два світи – гармонійно-досконалий (втілю­ється в па­норамі одуховленої природи) та дисгармонійно-примітивний (втілюється у житті людсь­кого суспільства). Ціла тканина драми наскрізь символіч­на, дослівно всі її персонажі й деталі є знака­ми певних духовних станів. Так, Перелесник і Той, що греблі рве, символічно втілюють волю, романтичну молодість, чин; Водяник – навпаки – старість, помірко­ваність, анемічність. Столітній дуб – символ єднос­ти людини і при­роди (світу духовного). Глибоко символічні центральні персонажі. Лукаш уособлює лю­дину (є архетипом людини). Власне, у драмі вся увага зосеред­жується на дослідженні лише його світу. Відповідно дві його грані – духов­на і матеріальна – втілюються у двох парах образів: дядька Лева і Мавки; матері й Кили­ни. Тобто – це суто модерністське зображен­ня: не вплив середовища, не зіткнення з тими чи іншими людьми визначають вчинки Лукаша, а, навпаки: коли в Лукашеві переважає духовне, воно втілюється (об'єктивізується) в образах дядька Лева і Мавки, коли переважає матеріяльне – воно постає в образах матері й Килини.