56. І.Франко. Роман «Перехресні стежки». Ідейно-тематичний та художній аналіз.

У соціально-психологічній повісті «Перехресні стежки» , автор звертається до проблем суспільного обов’язку інтелігенції перед народом і розв’язує її на широкому соціальному тлі життя Галичини 80-початку 90х рр. 19ст. у творі простежується історія громадського та особистого життя адвоката Євгенія Рафаловича – людини демократичних поглядів, чесної, щиро відданої народним інтересам. Назва повісті «Перехресні стежки» символізує долю героїв, життєві шляхи яких перехрещуються. У ній показано «вершини» громадського і політичного життя галицького селянства, досягнуті ним у боротьбі проти сваволі поміщиків, сільських і повітових чиновників, пройдисвітів і лихварів. Цим твором автор відкриває нову сторінку в укр..л-рі. – виводить свого героя-селянина з побутових рамок у суспільне і громадсько-політичне життя. Сюжет «Перехресних стежок» має два плани – любов і боротьба. Обидві ці лінії безпосередньо пов'язані з молодим адвокатом Євгенієм Рафаловичем, який прибуває в галицьке повітове місто, маючи цілком ясні життєві цілі: стати народним захисником, розворушити «темне царство», підштовхнути селян до політичної боротьби за соціальні й національні права. До жорстокої протидії з боку влади Євгеній готував себе заздалегідь, проте він ніяк не міг сподіватися, що «перехресні стежки» життя зведуть його з Реґіною – його юнацькою любов'ю, тепер – заміжньою жінкою, при­реченою на приниження й безстрокову домашню тюрму.

Фактично, закладено лише наріжний камінь. Попереду у Франкового героя – драматичний, сповнений саможертовних зусиль, поєдинок із сис­темою, здатною поглинати, прибирати з дороги своїх ворогів. Проте й Рафалович перестає бути одинаком-донкіхотом. У ньому все чіткіше просту­пають риси борця-політика.

Обидві сюжетні лінії не існують у повісті порізно; вони майстерно переплетені, сповнені подієвої динаміки і гостроти психологічних колізій. І.Франко вдався навіть до детективно-пригодницького елементу

У повісті «Перехресні стежки» Франко використовує художні деталі, які відіграють значну роль у змалюванні певних рис характеру персонажів. Як відомо, художня деталь — це засіб словесного та малярського мистецтва, якому властива особлива змістова наповненість, символічна зарядженість, важлива композиційна та характерологічна функція.

Особливо багато ліричних відступів і художніх деталей вжито письменником при творенні образу Євгенія. Передусім це стосується роздумів адвоката про шляхи поліпшення життя народу. Його чулу душу прикро вразила жахлива убогість та злиденність побуту селян, з якою він зіткнувся, об'їжджаючи села повіту. Перед очима Євгенія «потяглися села, бідні, сірі, з головатими вербами при дорозі, з обломаними садками, болотяними вигонами, обскубаними сірими стріхами...» Такі «пейзажі» зустрічалися Рафаловичу скрізь, де він був.

На кінець твору як певне протиставлення (антитезу) цим думкам змальовано картину наслідків Євгенієвих старань щодо політичної освіти селян. Ми ніби бачимо їх схвильовані обличчя, чуємо гарячі виступи на вічі людей, свідомих своєї мети.