Податкова система

1. Історія виникнення й становлення сучасних податків і зборів. Суть, види і функції податків.

Першими джерелами по­датків були оподатковувані базові цінності: земля, худоба, раби. І са­мі податки були «прямими», справ­лялися безпосередньо з грома­дян, що одержують прибуток від майна. Отже, основні принципи оподатку­вання (зі своїми мінусами й плюса­ми) сформувалися ще за стародав­ніх часів.

З розвитком поділу праці і розвит­ком міст податкова система істотно «збагатилася».

На цьому етапі виникли податки на виробництво (або промислові по­датки), на всі види діяльності, крім сільськогосподарської (земельний податок справлявся окремо). У тор­гівлі поширилися митні збори й не­прямі податки. Причому до по­даткової бази потрапив абсурдно широкий спектр об'єктів, аж до безглуз­дих: від штрафу за перевищення бу­динком установлених розмірів (зна­менитий «податок на повітря») — до так званого «подимного податку». Одним з тих, хто спробу­вав створити першу наукову теорію оподаткування, став видатний шотланд­ський економіст і вчений Адам Сміт. Праця «Дослідження про природу і причину багат­ства народів», нарешті, визначила основні прин­ципи оподаткування, які актуальні й дотепер.

Отже, у XVIII ст. Європа вже мог­ла пишатися раціональною системою справ­ляння податків, як прямих, так і непрямих. З останніх особливу роль відігравав акциз. Процедура його сплати була простою й про­зорою — зазвичай він стягувався безпосередньо біля міських воріт з усіх товарів, що ввозилися й ви­возилися. Іноді податком обкла­далося тільки те, що ввозилося в країну, тобто звільнялися від справляння акцизу товари, що йшли на експорт. Розміри акцизу коливалися зазвичай від 5 до 25%. Якогось наукового обґрунтування розмірів цієї ставки не бу­ло, і подібні «перегини на місцях» неабияк стримували розвиток торгівлі. З прямих податків ос­новна маса припадала на подушне й прибутко­вий (від них звільнялися дворянство й духівницт­во). Буржуазія й селян­ство віддавали державі у вигляді прямих подат­ків 10—15% усіх своїх доходів.

Наступний  етап у розвитку подат­ків припав у Європі на XIX ст. і був пов'язаний з піднесенням вироб­ництва й економіки. Держава зміни­ла пріоритети: головним об'єктом оподаткування став оборот — пере­хід цінностей від одного суб'єкта до іншого. Відчутним виявився для гро­мадян також податок на спадщину. Поширилися податки на операції та капітал — в основному на його приріст у вигляді відсотків за цінними па­перами або вкладами, дивідендів за акціями, зростання вартості активів.

На наступному етапі ХХ ст.. світової історії оподаткування ознаменувався народженням ПДВ. Поширилися й цільові подат­ки, збирання яких має на меті ви­робництво конкретних суспільних благ, таких як соціальне страху­вання, державне медичне обслуго­вування і пенсійне забезпечення, будівництво доріг тощо.

Отже, починаючи з моменту формування, пройшовши довгий шлях трансформації та розвитку, податки залишаються ефективним знаряддям втілення державної політики з питань соціального розвитку та економіки.  Процес формування податкової системи є безперервним. Тому виникає необхідність внесення змін до правової бази податкової системи з метою приведення її у відповідність тим соціально-економічним умовам які виникають у державі.

Під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками в певному розмірі, у чітко визначені строки і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Податкам характерні такі риси:

а) примусовість і обов'язковість,; б) безоплатність, за відсутності зустрічних зобов'язань із боку держави; в) безумовність, тобто сплата податку без виконання будь-яких дій із боку держави; г) нецільовий характер; ґ) розподіл коштів від конкретних податків між бюджетами різних рівнів і державними цільовими фондами; д) безповоротність,; е) регулярність стягнення.

Функції податків:

а) фіскальна - наповнення доходної частини бюджетів усіх рівнів для задоволення потреб суспільства;

б) регулююча — як через регулювання галузей суспільного виробництва, так і через регулювання споживання;

в) контрольна - шляхом регламентування державою фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємництва, отримання доходів громадянами, використання ними належного їм майна та дотримання фінансової дисципліни;

г)розподільча - є продовженням фіскальної: наповнення доходної частини бюджету, з наступним розподілом отриманих коштів для фінансування функцій та завдань держави та органів місцевого самоврядування;

ґ) стимулююча — шляхом запровадження окремим платникам податків пільг щодо їх сплати, що стимулює розвиток окремих галузей народногосподарського комплексу або здійснює підтримку незахищених верств населення країни.

Види:

а) податок — це узаконена форма відчуження власності юридичних та фізичних осіб до бюджету відповідного рівня (у розмірах і в строки, передбачені в законі) на принципах обов'язковості, безповоротності, індивідуальної безоплатності;

б) збори - це платежі, які стягуються з платника державними органами за надання права брати участь або використовувати як матеріальні, так і нематеріальні об'єкти. Наприклад, право на припаркування автотранспорту, використання місцевої символіки тощо;

в) мито стягується з юридичних та фізичних осіб за здійснення спеціально уповноваженими органами дії і видачу документів, що мають юридичне значення. Так, митними органами стягується платіж за ввезення та вивезення товарів (перевезення через митний кордон держави), судами — за подання возову тощо.