2.2 Аналіз небезпек.

Аналіз небезпек, які можуть виникати при виготовленні деталі відображені в таблиці

Таблиця 5.1 Аналіз небезпек, які виникають під час технологічного процесу

Назва операції	Небезпека	Заходи щодо запобігання НВ
1	2	3
Заготовча	Потрапляння рук під рухомі частини обладнання	1.Використання захисної огорожі та пристосувань. 2.Використання захисного одягу та окулярів.
Термічна	1. Теплове випромінювання. 2.Опіки.	1.Використання захисного екрану та системи вентиляції. 2. Використання захисного одягу.
Токарна	1.Руйнування різця. 2.Травмування друзками деталі або інструменту. 3.Травмування рук стружкою.	1. Використання захисного екрану. 2.Застосування 2-х кінцевих вимикачів. 3.Використання щіток та скребків для прибирання стружки.
Шліфувальна	1.Руйнування шліфувального кругу.	1. Використання захисного екрану. 2.Використання захисного одягу та окулярів.
Слюсарна	1.Поріз рук	1.Застосовувати справний інструмент. 2.Використання захисних рукавиць.
Притирочна	1. 1.Захоплення робочого одягу обертовими частинами верстату. 2.Потрапляння стружки до очей.	1.Слідкувати за станом робочого одягу. 2. Використання захисних окулярів.
Забороняється: Працювати за верстатом без спеціального одягу; Працювати за верстатом без захисних окулярів; Ремонтувати електрообладнання без спеціального дозволу; Порушувати технологічний процес; Залишати ввімкнене обладнання без догляду; Працювати несправним інструментом.

2.3 Розрахунок заземлення.

Дуже важливо розглянути захист робітників від ураження електричним струмом. Існує три напрямки попередження ураженням робітників виробництва електрострумом: заземлення, занулення і автоматичне відключення. Найбільш надійним захистом є заземлення обладнання, яке застосовують в мережах з ізольованою нейтраллю. Захисному заземленню підлягають металеві не струмоведучі частини обладнання, котрі через несправність ізоляції можуть опинитись під напругою і до котрих можливий дотик працівників.

Очагове розташування заземлювачів характеризується тим, що заземлювач виносять за будову, на якій розташоване заземлювальне обладнання. Перевага такого заземлювального пристрою це не можливість вибору місця розташування електродів з найменшим опором ґрунту. Контурний заземлюючий пристрій характеризується тим що його одиничні заземлювачі розташовують по контуру майдану, на якому знаходиться обладнання, або розташовують на всьому майдані рівномірно. Безпечність при контурному заземленні забезпечується вирівнюванням потенціалу на захисній території шляхом розміщення одиничних заземлювачів. Захисне заземлення – це навмисне електричне з’єднання з землею або з її еквівалентом металевих не струмоведучих частин, які можуть опинитись під напругою. Заземлювальний пристрій – це сукупність конструктивно об’єднаних заземлювальних провідників та заземлювача. Заземлювальний провідник – це провідник, який з’єднує заземлювальні об’єкти з заземлювачем (провідник з двома або більше відгалужень – магістраль заземлення). Заземлювач – це сукупність з’єднаних провідників, які перебувають в контакті з землею або її еквівалентом (металеві предмети, які знаходяться в землі). Використовують для штучних заземлювачів вертикальні та горизонтальні електроди. В якості вертикальних електродів використовують сталеві труби діаметром 3-5 см та сталеві кутники розміром від 40 х 40 до 60 х 60 мм, двотаври сортового прокату довжиною 2,5 – 3 м або сталеві прути діаметром 10 - 12 мм. Для зв’язування вертикальних електродів використовують стрічкову сталь перетином не менше 4х12 мм та сталь круглого перетину діаметром не менше 6 мм та зварюють між собою. Для встановлення вертикальних заземлювачів попередньо риють траншею глибиною 0,7 - 0,8 м, потім за допомогою механізмів забивають труби або кутники або загвинчують заземлювачі так, щоб вони виглядали 0,3 м над землею для з’єднання їх струмовідвідною шиною. Шину зварюють зі стержнями. Розташовують заземлювачі один від іншого на відстані, яка дорівнює подвійній довжині заземлювачів.

Основним фактором, який впливає на опір заземлення, є питомий опір ґрунту, значення якого залежить від виду ґрунту, вологості, температури і вмісту солей в ґрунті (додаток таблиця 3). Величина опора всього заземлюючого пристрою регламентується діючими правилами устрою ПУЕ. В електроустановках напругою до 1000 В з ізоляційною нейтраллю опір заземлювального пристрою не повинен перевищувати 4 0м, а при потужності джерел струму до 100 кВт опір заземлювального пристрою не повинен перевищувати 10 0м. 31 с.19 табл.3

2.3.1 Логарифмічний розрахунок заземлення

Внутрішній контур заземлення, до якого підключаються корпуса електрообладнання закріплені на стелажах приміщення в 20-ти сантиметрах від полу. Зовнішній контур розміщений на глибині h_c=0,8 м з очаговим розміщуванням заземлювачів.

1. Назва об'єкта - обладнання механічного цеху

2. Захищуваний об'єкт – стаціонарний.

3. Напруга мережі Um =380 В.

4. Виконання мережі - з глухо заземленою нейтраллю.

5. Природне заземлення - палі основи будівлі.

6. Виміряний опір розтіканню струму в природному заземлювачі R_е.=14 Ом.

7. Тип додаткового штучного заземлення - вертикальні сталеві прути.

8. Розмір заземлювачів довжина стержнів (обрати з l_в =3 м, діаметр d=0,05 м).

9. Розташування заземлювачів -в один ряд

10. З'єднувальна стрічка шириною b_с=0,1 м.

11. Грунт –глина

12. Характеристика ґрунту: склад - однорідний; вологість - нормальна; агресивність –нормальна.

13. Кліматична зона – 4

2.3.1.1 Визначаємо нормативне допустиме значення опору розтікання струму в заземлювальному пристрої згідно з ПУЄ( природне і штучне) .

R_д=4 Ом [31 с.19 табл. 3]

2.3.1.2 Визначаємо розрахунковий опір, розтікання електроструму в штучному заземленні.

Випрямний природний опір розтікання струму в природному заземлювачі R_п.з.=14 Ом [31 с.19 табл.3]

R_{розр. шт..заземл} ≤ , Ом ()

де R_п.з – опір розтікання струму природних заземлювачів, Ом;

R_д – розрахунковий нормований опір заземлювального пристрою (ЗП), Ом

R_{розр. шт..заземл.} ≤ =5,6 Ом

2.3.1.3 Визначаємо _табл..- найближче значення питомого грунту, рекомендоване для розрахунку.

_табл..=40 Ом·м [31 с.19 табл. 4]

2.3.1.4 Визначення значення К_св- коефіцієнту сезонності для вертикальних заземлювачів, довжиною l=3 м, за заданою кліматичною зоною 4 при нормальній вологості.

К_св=1,1 [31 с.20 табл. 6]

2.3.1.5 Визначаємо розрахунковий питомий опір Ом∙м грунту для вертикальних заземлювачів [31 c.7]

_{розр. верт.}=_табл. К_св Ом·м ()

_{розр. верт}=40·1,1=44 Ом·м

2.3.1.6 Визначаємо відстань t, в м. від поверхні землі до середини заземлювача. [31 c.7]

t=h+ , м ()

де h_в - глибина виконаної траншеї, м;

- довжина заземлювача, м.

h_в=0,6-0,8 м.

приймаємо h_в=0,8 м.

t=0,8+ =2,3 м

2.3.1.7 Визначаємо опір розтікання струму одного заземлювача (стержня, труби) і залежить від питомого грунту, глибини від поверхні землі до верху заземлювача і розмірів самого заземлювача (труби), його визначають за виразом. [31 c.7]

R_труби=0,336 Ом ()

де - питомий опір грунту, Ом∙м;

- діаметр заземлювача, м;

t - відстань від поверхні землі до середини заземлювача.

R_труби=0,336 =16,9 Ом

2.3.1.8 Визначаємо теоретичне число вертикальних заземлювачів без врахування η_в.в. – коефіцієнта використання вертикальних заземлювачів, тобто η_в.в.=1 [ 31 c.20 табл. 6]

n_т.в.= , шт. ()

n_т.в.= =3,01 шт. приймаємо 3 шт.

2.3.1.9 Визначаємо коефіцієнт використання вертикальних

заземлювачів при розташуванні заземлювачів у один ряд, при числі заземлювачів [31 c.20 табл. 7]

При кількості заземлювачів n _тв.=4 шт.

відношення 1

n_в.в=0,73 [31 c.20 табл. 7]

2.3.1.10 Визначаємо необхідну кількість вертикальних однакових заземлювачів (стержнів) з урахуванням коефіцієнта використання вертикальних заземлювачів. [31 c.7]

n_{необх.кіл.верт зазем=}= ()

n_{необх.кіл.верт зазем}= =4,13 шт.

2.3.1.11 Визначаємо розрахунковий опір, R _{розр.верт.заз.} в Ом розтікання струму у вертикальних заземлювачів при n_{неою.кільк.верт.зезем.­}=1 шт, без врахування горизонтального заземлювача (з’єднувальної стрічки) [31 c.7]

R_{розр.опірверт.заз}= , Ом ()

R_{розр.опірверт.заз}= =5,78 Ом

2.3.1.12 Визначаємо відстань між вертикальними заземлювачами L_в за відношенням п. 5.1.2.10

_{Lв=1·3=3 м}

Визначаємо довжину з’єднувальної стрічки L_з.с.. в м. горизонтального заземлювача. [31 c.7]

L_з.с.=1,05·L_в·(n_{необх.кіл.верт.заз}-1) , м

L_з.с.=1,05·3·(3-1)=6,3 м

2.3.1.13 Визначаємо коефіцієнт сезонності для горизонтального заземлювача, що з’єднує вертикальні заземлювачі та природний заземлювач при довжині L_з.с =6,3 м. при нормальній вологості грунту, для кліматичної зони 4

Приймаємо К_{сез.гор.заз}=1,5 [31 с.20 табл. 6]

2.3.1.14 Визначаємо розрахунковий питомий опір _{розр го заз} в Ом∙м грунту для горизонтального заземлювача. [31 c.7]

_{розр. гор.}=_табл.· К_{сез.гор.заз} ()

_{розр. гор.}=40·1,5=60 Ом∙м

2.3.1.15 Визначаємо опір розтікання струму R_p в Ом, в горизонтальному заземлювачі (з’єднувальної стрічки). [31 c.8]

R_р=0,336 , Ом ()

де в _с - ширина стрічки, м.

R_р=0,336 =10,56 Ом

2.3.1.16 Визначаємо коефіцієнт використання горизонтального заземлювача при розташуванні вертикальних заземлювачів згідно з вихідними даними в один ряд (при відношенні згідно з п.5.1.3.10 і необхідної кількостіі заземлювачів n_{необх.кіл.верт зазем}=3 приймаємо n_{гориз. зазем}=0,77

[31 с.20 табл. 8]

2.3.1.17 Визначаємо опір розтікання струму в горизонтальному заземлювачі при необхідній кількості n_{гориз. зазем}= [31 c.8]

R_{розт.опіргориз.зазем}= , Ом ()

R_{розт.опіргориз.зазем}= =4,57 Ом

2.3.1.18 Визначаємо опір горизонтального і вертикального заземлювачів (штучний) . [31 c.8]

R = , Ом

R = =2,56 Ом

2.3.1.19 Визначаємо загальний опір розтікання струму в штучному та природному заземлювачах. [31 c.8]

R_заг= , Ом

R_заг= =2,17 Ом

R_заг=2,17 Ом<R_д=4 Ом

За підсумками розрахунків можна зробити висновок, що заземлення буде діяти.

5.2. Протипожежні засоби та заходи, використані на дільниці механічного цеху.

5.2.1 При проектуванні дільниці необхідно враховувати вимоги СНіП 2.09.02-85 "Виробничі будови промислових підприємств". Стіни будівель необхідно будувати з міцних вогнестійких матеріалів, враховуючи специфіку роботи (цегла, бетонні плити, тощо). Підлога з чавунних або сталевих плит. Границі проїздів, проходів, робочих місць позначають білою фарбою, яка не змивається.

Згідно класифікації СНіП 2.01.02-85 "Протипожежні норми проектування будов і споруджень" будівлі цехів механічної обробки, холодної прокатки, складальні та випробувальні цехи відносяться до категорії "Д" та 2-го ступеню вогнетривкості. 31 с.21 додаток 9 Пожежонебезпечним матеріалом на дільниці є дизельне паливо, масло, а також електроустаткування, тому повинні бути організовані місця для збереження пожежонебезпечних речовин.

Основними причинами пожеж є:  - несправність теплових агрегатів і порушення правил безпеки при користуванні ними;  - необережне поводження з вогнем;  - несправність технологічного обладнання;  - несправність електричних установок - мереж, приладів, двигунів;  - вибухи газо-і пилоповітряних сумішей;  - розряди статичної та атмосферної електрики. 

До заходів щодо пожежної профілактики відносяться:

організаційні ( правильна експлуатація машин, будівель);

• технічні (дотримування протипожежних правил, норм при налаштуванні електроустаткування);

• експлуатаційні (профілактичні огляди, ремонт технічного обладнання);

• режимні ( заборона палити в невстановлених);

• заборони паління і користування відкритим вогнем та облаштування місця для паління;

• організувати зберігання речовин, які легко горять та зберігати допустиму кількість;

• організацію пожежних дружин;

• порядок проходження посадовими особами навчання;

• дії працівників у разі виявлення пожеж;

• порядок оповіщення людей про пожежу.

Будови необхідно забезпечити пожежним оснащенням: вогнегасниками, пожежною сигналізацією та автоматичними установками пожежогасіння.

Первинні засоби пожежогасіння. Для ліквідації невеликих осередків пожежі, а також для гасіння пожеж на початковій стадії їх розвитку (до прибуття штатних підрозділів пожежної охорони) призначені первинні засоби пожежогасіння: вогнегасники; пожежний інвентар (покривала з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тканини або повсті, ящики з піском, бочки з водою, пожежні відра, совкові лопати); пожежний інструмент (гаки. ломи, сокири тощо). Первинні засоби пожежогасіння можуть розміщуватися на пожежних щитах (стендах). Комплектація пожежних щитів (розподіл засобів пожежогасіння залежно від конкретних умов, класу пожежі та ін. може бути іншим): на території промислового (або будівельного) майданчику встановлюють пожежні щити з розрахунку 1 щит на 200 м² території. Кожен пожежний щит комплектують в такий спосіб (ломики металеві - 2 шт.; лопати - 2 шт.; сокири - 2 шт.; багри залізні - 2 шт.; відра конічні - 2 шт.; вогнегасники - 2 шт.) Ручний пожежний інструмент на щитах слід періодично очищати від пилу, бруду й слідів корозії, а також відновлювати потрібні кути загострювання інструменту й пофарбування після використання на пожежі або під час практичного заняття. Ящики для піску повинні мати місткість 0,5; 1,0 або 3,0 м³ й бути укомплектовані совковою лопатою. Конструкція ящика має забезпечувати зручність діставання піску й унеможливлювати проникання в ящик опадів. Для запобігання злежування піску його слід систематично спушувати. Бочки з водою встановлюють у виробничих, складських та інших приміщеннях і спорудах у разі браку внутрішнього протипожежного водогону і за наявності горючих матеріалів, а також на території об’єктів. (Одна бочка на 250-300 м²). Покривала з негорючих матеріалів повинні мати розміром 1,0х1,0 м (2,0х1,5 або 2,0х2,0 м) призначені для гасіння невеликих осередків пожежі в разі займання речовин, горіння яких не може відбуватися без доступу повітря, класів пожеж А і В (Е). Пожежний інвентар повинен бути пофарбований у червоний та білий кольори, а пожежний інструмент – у чорний. Вогнегасники слід розташовувати в легкодоступних місцях (у коридорах, біля входів або виходів з приміщень тощо) й на видноті, а також у пожежонебезпечних місцях. На дільниці можливі загоряння електричного обладнання, мастильних матеріалів. Тому забороняється у випадку пожеж гасити електрообладнання, яке знаходиться під напругою, водою або пінним вогнегасником; треба застосовувати вуглекислотні вогнегасники.

За розрахунками площі дільниці згідно з Типовими нормами належності вогнегасників НАПБ.Б.03.001-2004 обираємо тип вогнегасник вуглекислотний ВВ8 Вогнегасна речовина - вуглекислота (СО₂) у вигляді газу і снігу. Спосіб подавання вогнегасної речовини – під тиском заряду рідкої вуглекислоти, кількість вогнегасників - 4 31 с.21 додаток 10-15

Для ліквідації можливої пожежі на дільниці застосувати пожежні крани з рукавами і брансбойтами, а також протипожежні стенди з вогнегасниками, запасом води і піску. Протипожежне водопостачання має норму витрат води на 1 пожежу для будівель зі ступеню вогнестійкості ІІ категорії виробництва "В" та "Д" при об’ємі дільниці складає 15 літрів (згідно СНіП 2.01.02-85) Протипожежний водопровід розрахований на постачання води протягом 3-х годин.

Згідно із Законом України "Про пожежну безпеку" та НАПБ А.01.001–95 «Правил пожежної безпеки в Україні», визначена відповідальність робітників за стан пожежної охорони та навчання робітників елементам протипожежних дій, організація добровільних пожежних дружин, та план евакуації при пожежі.

5.3 Заходи по безпеці життєдіяльності.

5.3.1 Мікроклімат дільниці.

Суттєвий вплив на стан організму працівника, його працездатність здійснює мікроклімат виробничого приміщення, під яким розуміють клімат внутрішнього середовища цього приміщення, який визначається температурою, відносною вологістю, рухом повітря та тепловим випромінюванням нагрітих поверхонь, що сукупності впливають на тепловий стан організму людини.

Під оптимальними мікрокліматичними умовами розуміють комплекс мікрокліматичних чинників, які в умовах тривалої та систематичної дії на людину створюють комфортні теплові відчуття та збереження нормального теплового стану організму без напруження механізмів терморегуляції.

Розташування металорізальних верстатів виконується з урахування вимог вентиляції і освітлення.

Вентиляція допомагає проводити повітря обмін для створення певної температури повітря і її підтримання в холодну пору року.

Згідно з ГОСТ 12.1.005-88 показники, що характеризують мікроклімат дільниці:

1 температура повітря;

2 відносна вологість повітря;

3 швидкість руху повітря;

4. інтенсивність теплового випромінювання.

Таблиця 5.2 Оптимальні і допустимі норми температури, відносній вологості і швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень

Період року	Категорії робіт за енерговитратами	Температура t, С 0	Відносна вологість ψ, %	Швидкість руху V, м/с
Холодний період	Середньої важкості: 172-293 Дж/с	17-19/21-23	40-60/ 75	0,2 більше 0,4
Теплий період		21-23/27-29	40-60/ 65 при t=260	0,3 0,2-0,4

Інтенсивність теплового опромінення працюючих від нагрітих поверхонь технологічного устаткування, освітлювальних приладів, інсоляції на постійних і непостійних робітниках місцях не повинна перевищувати 35 Вт/м при опроміненні 50% поверхні тіла і більше, 70 Вт/м - при величині опромінюваної поверхні від 25 до 50% і 100 Вт/м - при опроміненні не більше 25% поверхні тіла. Інтенсивність теплового опромінення працюючих від відкритих джерел (нагрітий метал, скло, "відкрите" полум'я та ін.) не повинна перевищувати 140 Вт/м, при цьому опроміненню не повинна піддаватися більше 25% поверхні тіла і обов'язковим є використання засобів індивідуального захисту, у тому числі засобів захисту особи і очей.

Шкідливими речовинами вважаються ті., що при контакті з організмом людини за умов порушення вимог безпеки можуть призвести до виробничого травматизму, професійного захворювання, або розладів у стані здоров’я , що визначаються сучасними метолами як у процесі праці, так і у віддалені строки життя теперішнього і наступного поколінь.

Прийнято поділяти шкідливі речовини на хімічні речовини та промисловий пил. Хімічні речовини за характером впливу на організм людини поділяють на:

• Загально токсичні, що викликають отруєння всього організму (ртуть, оксид вуглецю,толуол, анілін);

• Подразнюючі, що викликають подразнення дихальних шляхів та слизових оболонок (хлор, аміак, озон)

• Сенсибілізуючи, що діють як алергени (альдегіди,розчинники та лаки на основі нітросполук)

• Канцерогенні , що викликають ракові захворювання (ароматичні вуглеводні , аміносполуки, азбест)

• Мутагенні, що викликають зміни спадкової інформації (свинець, радіоактивні речовини, формальдегіди)

• Що впливають на репродуктивну функцію (бензол, свинець, марганець, нікотин).

Виробничий пил досить розповсюджений небезпечний та шкідливий виробничий фактор.

5.3.2 Опалення і вентиляція

5.3.2.1 Опалення. Системою опалення сл³д забезпечувати в опалюваних прим³щеннях розрахункову результуючу температуру прим³щення протягом опалювального пер³оду.

Згідно категорії приміщення характеристика системи опалення слідуюча:

Пов³тряна. Водяна та парова з ребристими трубами, рад³аторами та конвек- торами за температури теплонос³я: води не б³льше н³ж 120 °С, не б³льше н³ж 150 °С для фоново¿ або чергово¿ системи; пари – не б³льше н³ж 130 °С. Водяна з нагр³вальними елементами, вбудованими в огороджувальн³ конструкц³¿ (зг³дно з 6.6.5, 6.7.19, 6.7.20 ³ додатком С). Газова зг³дно з ДБН В.2.5-20 з температурою на теплов³ддавальн³й поверхн³: не б³льше н³ж 150 °С або з високотемпературними випро- м³нювачами з температурою поверхн³ до 250 °С (зг³дно з 4.4.4, 5.8, 6.7.4). Електрична з високотемпературними випром³нювачами з темпера- турою поверхн³ до 250 °С (зг³дно з 4.4.4, 5.8, 6.7.4). Електрична кабельна зг³дно з ДБН В.2.5-24.