- •Держава: генеза, ознаки, функції
- •Типологія політичних еліт та політичного лідерства
- •Теоретичні моделі переходу до демократії. Основні етапи переходу до демократії
- •Принципи виборчого права та головні процедури виборчої кампанії
- •Легітимність політичної влади. Типи легітимності.
- •Консерватизм і неоконсерватизм
- •Політико-правова думка мислителів Стародавнього Сходу
- •Лібералізм, неолібералізм
- •Політична думка Стародавньої Греції та Стародавнього Риму
- •Форма державного правління
- •Н.Макіавеллі про політику, державу, владу
- •Основні типи виборчих систем сучасності
- •Німецька класична філософія про політику, державу і право
- •Українська політична думка козацької доби. Конституція Пилипа Орлика
- •М. Грушевський – творець засад української незалежної держави
- •Влада як соціальний феномен. Ресурси влади
- •19.Соціально-політичні утопії,їх виникнення та еволюція
- •22. Політичні режими . Порівняльний аналіз тоталітарного і демократичних політичних режимів .
- •23.Особливості формування політичної еліти та інституту пол. Лідерства в суч Україні
- •25. Порівняльний аналіз політичних режимів
- •1. Організація структури правління:
- •2. Обмеження діяльності правлячих структур:
- •3. Відповідальність правлячих структур:
- •4. Проникнення органів влади у структури суспільства:
- •5. Офіційна ідеологія:
- •6. Наявність політичних партій:
- •7. Забезпечення права і свободи індивідів:
- •27. Партійні системи сучасності .Сутність та класифікація
- •28.Верховна Рада України
- •29. М Костомаров - ідеолог Кирило Мефодіївського братсва
- •30. Консерватизм і неоконсерватизм
- •31. Лібералізм і неолібералізм
- •32. Фашизм і неофашизм
- •33. Марксизм і комунізм
- •34. Політична ідеологія м. Вебера
- •35. Історичні форми та емпіричні моделі демократії
- •36. Моделі етнонаціональної політики
- •37. Громадські організації та об’єднання: класифікація, місце та функції в політичній системі суспільства
- •38. Концепції правової держави та громадянського суспільства
- •39. Політичні партії: сутність та основні підходи до класифікації.
33. Марксизм і комунізм
Марксизм - філософське, економічне і політичне вчення, що сформувалося в середині XIX ст. Основоположниками є К. Маркс і Ф. Енгельс. Вони розробили положення діалектичного матеріалізму, теорію додаткової вартості і вчення про комунізм.
Основні ідеї марксизму:
- Суспільство розглядається як організм, в структурі якого продуктивні сили є базисом і визначають виробничі відносини, форми власності, обумовлюють класову структуру суспільства, політику, державу, право, мораль;
- Єдність і взаємодія цих сфер утворюють певну суспільно-економічну формацію; їх розвиток і зміна складають процес поступального руху суспільства;
- Боротьба панівних і пригноблених класів - рушійна сила історії, а її вищий вираз - соціальна революція;
- Капіталізм - остання експлуататорська формація, яка створює потужні стимули розвитку суспільства, але поступово перетворюється в перешкоду його прогресу;
- В умовах капіталізму дозріває пролетаріат, скидає панування буржуазії і встановлює свою владу;
- Пролетаріат здійснить перехід до комунізму.
Марксизм вплинув на розвиток соціальної думки XIX-XX ст. Зазнали критики багато що містилися в ньому утопічні, суперечливі уявлення. Наприклад, марксизм абсолютизує роль класової боротьби і насильства, заперечує можливість еволюції буржуазного суспільства, значення приватної власності, перебільшує історичну роль пролетаріату, неадекватно тлумачить працю як джерело вартості; відкидає загальнолюдську моральність.
Комунізм — суспільно-політична течія, яка виступає за встановлення суспільства, заснованого на єдиній загальнонародній власності на засоби виробництва, здійснення самоврядування, досягнення рівноправ'я, розподілу матеріальних і соціальних благ "за потребами".
Термін "комунізм" виник наприкінці XVIII — на початку XIX ст. Першими провідниками комунізму стали кабетисти — представники французьких пролетарів, а також необабувісти.
В концептуальному сенсі комунізм містить такі тези:
• рушійною силою в антагоністичних формаціях є класова боротьба;
• за капіталізму вирішальну роль відіграє пролетаріат, котрий виконує месіанську роль;
• пролетаріат має здійснювати свою диктатуру;
• пролетарська місія полягає у зламі влади буржуазії через здійснення революції та побудову комуни;
• для перемоги пролетаріату потрібна своя політична партія;
• пролетарська партія очолить цю боротьбу лише за умов рішучої ідеологічної непримиренності.
Соціалізм розглядається як перша, незріла фаза комунізму. Соціалізм - суспільний устрій, що приходить на зміну капіталізму і характеризується суспільною власністю на засоби виробництва, відсутністю експлуатації людини людиною та регульованим у масштабах суспільства товарним виробництвом.
Комунізм в вищому розвитку - це суспільство вільних свідомих трударів, де встановиться суспільне самоврядування, а держава відімре, де не буде класів, та соціальна рівність досягне втілення.
Крах світової соціалістичної системи призвели до найглибшої кризи комуністичного руху. В останні роки більшість колишніх комуністичних партій Європи заявило про прихильність до демократичному соціалізму, а деякі навіть досягли успіху в парламентських і президентських виборах, наприклад в Італії, Угорщині, Польщі.