3. Теоретичні моделі переходу до демократії. Основні етапи переходу до демократії

Перехід до демократії здійснюється в процесі демократизації. Демократизація — процес, в результаті якого відбувається перехід від недемократичних режимів до демократії. вчені виділяють три моделі такого переходу:

1.Класична лінійна модель (Англія, Швеція). їй властиве поступове обмеження абсолютної монархії та розширення прав громадян і парламенту.

2. Циклічна модель (країни Латинської Америки). Демократичні та авторитарні режими по черзі змінюють один одного.

3. Діалектична модель (Іспанія, Португалія, Греція). Вона передбачає стрімке падіння авторитарних режимів і встановлення життєздатної демократії.

Американські політологи Ф. Шміттер та Г. О'Доннел виділили наступні фази переходу: лібералізації, демократизації, ресоціалізації. Фаза лібералізації розпочинається кризою авторитарних чи тоталітарних режимів та кризою ідентичності еліт, яка закінчується їх розколом. Фаза демократизації відрізняється, інституціональними змінами в політичній системі. На цьому етапі з'являються такі політичні інститути, як політичні партії, виборча система, які дають змогу формувати органи влади демократичним шляхом. Під час ресоціалізації відбувається освоєння громадянами демократичних цінностей і правил гри та поступове включення їх до нової політичної системи, тобто формується громадянське суспільство. Інші автори називають дану стадію стадією консолідації.

4. Принципи виборчого права та головні процедури виборчої кампанії

Основні принципи проведення виборів:

1.Вільні вибори. Це означає, що ніхто не може бути примушений до здійснення волевиявлення; 2. Загальне виборче право. Принцип загальності виборчого права дозволяє всім громадянам держави брати участь у виборах, окрім тих, яким це не дозволяється законом. Виборче право може бути активним (право обирати) і пасивним (право бути обраним); 3. Рівність виборчих прав. Це означає, що: а) кожний виборець має рівне число голосів; б) в країні існує єдиний виборчий корпус, тобто виборці не розділені на соціальні чи якісь інші групи; в) закон встановлює однакові вимоги для висунення кандидатів і проведення агітації; 4. Пряме виборче право. Воно означає, що громадянин голосує безпосередньо за партію чи кандидата; 5. Таємне голосування полягає у неможливості контролю за волевиявленням виборця; 6. Обов'язковість і періодичність виборів означає, що у країні вибори відбуваються через певний термін, визначений Конституцією і законами про вибори.

Головні процедури виборчої кампанії:

1.Призначення дати виборів; 2. Утворення виборчих округів та виборчих дільниць; Виборчим округом називають визначену сукупність виборців певної території, які обирають одну або іншу визначену кількість депутатів. Округ, від якого обирається один депутат, називається одномандатним коли ж одразу обирається декілька депутатів — багатомандатним3. Формування виборчих комісій; Найчастіше утворюється така система виборчих комісій: Центральна виборча комісія, окружні та дільничні виборчі комісії. 4 Складання списку виборців; 5. Висування та реєстрація кандидатів; 6. Передвиборна пропаганда і агітація; 7. Голосування; 8. Підрахунок голосів та визначення результатів.