1. Держава: генеза, ознаки, функції

Держава є основним інститутом політичної системи суспільства. Поняття "держава", яке виникло близько трьох тисячоліть тому, трактується у таких значеннях:

• як спільнота людей, яка проживає на певній території і згрупована в ціле органами державної влади;

• як система організацій, установ, інститутів, які володіють верховною владою на певній території.

Основні теорії виникнення держави: 1.Теологічна теорія (пояснює походження держави Божою волею).2.Патріархальна теорія (Держава - це результат розвитку сім'ї).3.Договірна теорія (Держава - це результат договору, укладеного між правителем і людьми).4.Психологічна теорія (Держава - це організація, яка утворилася для керівництва суспільством з боку визначених осіб).5.Теорія насильства (Походження держави пояснюється актом насильства, завоюванням одного народу іншим).6.Марксистська (класова) теорія (пов'язує виникнення держави одночасно з поділом суспільства на класи. Суть держави - фактична диктатура певного (панівного) класу).

Отже, в поясненні генези держави історично склалися два підходи: позакласовий і класовий.

Ознаками держави є:1.Наявність системи суверенної політичної влади (законодавчої, виконавчої, судової).2. Територія. 3. Монополія на легальне застосування сили. 4. Наявність державної мови. 5. Апарат держави, тобто наявність системи органів і установ, які здійснюють функції державної влади.6. Наявність національної правової системи.7. Населення.

Під функціями держави розуміють основні напрямки її діяльності, які розкривають її соціальну сутність і призначення.

Внутрішніми функціями держави є:

• економічна (господарська) функція - держава як організатор та координатор економічних процесів;

• соціальна функція - держава як організатор соціального забезпечення громадян;

• підтримка законності та правопорядку

• встановлення норм, дотримання яких є обов'язковим для усіх юридичних та фізичних осіб і покликане забезпечити функціональну стабільність суспільства;

• законодавча;

• культурно-виховна та наукова;

• функція узгодження інтересів різних соціальних груп та індивідів, розв'язання соціальних конфліктів;

• фіскальна функція

Зовнішніми функціями держави є:

• функція оборони та національної безпеки;

• розвиток відносин співробітництва з іншими державами;

• інноваційна функція (використання інтелектуальних досягнень, технологій інших держав тощо).

2. Типологія політичних еліт та політичного лідерства

Політична еліта не є соціально однорідним утворенням. Вона внутрішньо диференційована і має складну структуру.

За місцем у політичній системі еліта поділяється на правлячу і неправляча (контреліту).До правлячої еліти належать усі ті, хто прямо чи опосередковано бере участь в управлінні суспільством, а до контреліти - такі особи, які наділені характерними для еліти якостями, але не мають доступу до управління. За часом і засобами утвердження панування політичні еліти поділяються на традиційні (їх влада спирається на традиційні цінності) і сучасні. За обсягом владних повноважень еліти поділяються на вищі, середні і адміністративні. до вищої еліти належать ті, хто приймає найбільш значущі для всього суспільства політичні рішення. Це провідні політичні керівники - глава держави, голова парламенту, прем'єр-міністр тощо. Середня політична еліта формується з великої кількості виборних посадових осіб. Адміністративну еліту складає вищий прошарок державних службовців (чиновництва). За змістом діяльності і функцій політична еліта поділяється на партійну, воєнну, адміністративну та ідеологічну. За способом формування еліти поділяються на закриті й відкриті (система гільдій і антрепренерська системи). Залежно від масштабів діяльності політичні еліти поділяються на загальнонаціональну та регіональні. Оригінальну типологію політичних еліт запропонував В. Парето. Залежно від стилю правління є еліта "левів" та еліта "лисів". В умовах політичної стабільності переважають керівники - "леви". Нестабільність політичної системи вимагає правління еліти "лисів".

Класичною є типологія політичного лідерства М. Вебера, який виокремлює три типи політичного лідерства – традиційне (грунтується на авторитеті звичаїв) , харизматичне (грунтується воно на вірі в незвичайні якості і здібності лідера, його винятковість) й раціонально-легальне (базується на переконанні в законності й раціональності встановлених порядків та у праві на панування органів, які здійснюють владу).

В залежності від змістовного смислу стилю політичної діяльності віділяють наступні типи політичного лідерства: цезаристський; плутократичний; популістський,професійний. Залежно від ставлення до існуючих суспільних порядків лідерів можна поділити на консерваторів, реформаторів і революціонерів. За видами розрізняють формальне і неформальне лідерство. За масштабами лідерство може виявлятися на рівні групи, організації, соціальної спільності, населеного пункту, адміністративно-територіальної одиниці, регіону, країни в цілому.